Номер провадження 2/754/1748/22
Справа №754/16968/21
21 червня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу, -
Позивач ТОВ «Страхова група «Обуріг» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.02.2020 року відповідач звернувся до позивача для укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно транспортного засобу Шкода д/н НОМЕР_1 , який використовується як таксі/маршрутне таксі. Під час укладення полісу відповідач надав позивачу інформацію, що датою наступного проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу є 24.02.2021 року. Між сторонами 24.02.2020 року був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб Шкода. Термін дії Полісу встановлений з 00 годин 00 хвилин 25.02.2020 року по 24.02.2021 року включно. Згідно умов Полісу транспортний засіб використовується як таксі. В розділі особливі умови використання ТЗ зазначено, що транспортний засіб Шкода підлягає обов'язковому технічному контролю 24.02.2021 року. За участю автомобіля Шкода 02.10.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим позивач звернувся до Головного сервісного центру МВС з запитом про проходження ОТК транспортним засобом Шкода. Відповідно до листа сервісного центру від 01.06.2021 року транспортний засіб Шкода останній раз проходив обов'язковий технічний контроль 29.12.2016 року, термін дії протоколу обов'язкового технічного контролю закінчився 29.12.2018 року. Таким чином, з 30.12.2018 року транспортний засіб ОТК не проходив. Виходячи з наведеного позивач робить висновок про те, що істотною умовою договору страхування при укладенні Полісу щодо транспортних засобів, що підлягають ОТК, є проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю. Відповідно до вимог закону саме на відповідача покладається обов'язок повідомити інформацію про проходження ОТК. Відтак відповідач при укладенні Полісу надав неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування. Якщо б відповідач при укладенні договору повідомив про те, що не проходив ОТК з 30.12.2018 року, позивач не уклав би вказаний договір страхування, оскільки це суперечило б вимогам діючого законодавства. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсним поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.02.2020 року, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб Шкода д/н НОМЕР_1 , з моменту його укладення, стягнути з відповідача судові витрати по справі.
26.01.2022 року до суду надійшов Відзив представника відповідача на позов. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує про те, що відповідно до вимог діючого законодавства договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Згідно із нормами діючого законодавства перед внесення відомостей до розділу 8 Полісу слід отримати від страхувальника інформацію щодо необхідності проходження відповідним транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», про що здійснити відповідний запис у внутрішньому договорі страхування. У разі, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, то внутрішній договір страхування по відношенню до нього укладати за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду. Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю перевищують один рік, внутрішній договір страхування укладається строком на один рік. Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю є меншим ніж один рік, то внутрішній договір укладається на строк, що відповідає цілому числу місяців до дати чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю чи, відповідно, до закінчення дії талону державного технічного огляду. Таким чино, позивач, уклавши договір обов'язкового страхування, був зобов'язаний перевірити, і підтвердив факт перевірки інформації про те, що транспортний засіб не повинен проходити ОТК за час дії Полісу. Щодо тверджень позивача про те, що транспортний засіб використовується відповідачем як таксі, то представник відповідача зазначає, що відповідно до відомостей з веб порталу Державної служби України з безпеки на транспорті відомостей про наявність ліцензії на перевезення на транспортний засіб Шкода відповідні ліцензії не видавалися. Вказана у Полісі інформація про те, що автомобіль використовується як таксі, не має юридичного значення. Крім того, відповідач придбав автомобіль Шкода 21.01.2020 року, а тому йому не було відомо про те, яким чином використовувався вказаний автомобіль до нього. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судове засідання представник позивача не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність.
Відповідач та представник відповідача у судове засіданні не з"явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїй заяві представник відповідача просить розглядати справу в їх відсутність.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Страхової компанії задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 24.02.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача для укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно транспортного засобу Шкода д/н НОМЕР_1 .
24.02.2020 року сторонами був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб Шкода. Термін дії Полісу встановлений з 00 годин 00 хвилин 25.02.2020 року по 24.02.2021 року включно.
Згідно умов Полісу транспортний засіб використовується як таксі. В розділі особливі умови використання ТЗ зазначено, що транспортний засіб Шкода підлягає обов'язковому технічному контролю 24.02.2021 року.
За участю автомобіля Шкода 02.10.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим позивач звернувся до Головного сервісного центру МВС з запитом про проходження ОТК транспортним засобом Шкода. Відповідно до листа сервісного центру від 01.06.2021 року транспортний засіб Шкода останній раз проходив обов'язковий технічний контроль 29.12.2016 року, термін дії протоколу обов'язкового технічного контролю закінчився 29.12.2018 року. Таким чином, з 30.12.2018 року транспортний засіб ОТК не проходив.
Позивач у своїх позовних вимогах стверджує про те, що відповідач при укладенні Полісу надав неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування, а саме дату проходження ОТК на автомобілі, який використовується як таксі, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Статтею 3 Закону визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Пунктом 1.1 статті 1 Закону визначено, що страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.7 Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно із п. 14.2 ст. 14 Закону страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.
Абзацом 6 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Відповідно до аб, 7 п. 17.1 ст. 17 Закону договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Пунктом 17. 3 ст. 17 Закону передбачено, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також за вимогою страховика надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Статтею 989 ЦК України визначено обов'язки страхувальника. Так, Страхувальник зобов'язаний:
1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;
2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;
3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;
4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;
5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.
Як встановлено при розгляді справи, відповідачем на виконання вимог ст.. 17.3, ст..989 ЦК України було повідомлено про всі істотні умови, а також було надано всю інформацію та документи, які просив позивач, для оформлення полісу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Крім того, Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 року № 673 затверджено Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1.4 Положення визначено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів заповнюється відповідно до порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.
Протоколом МТСБУ від 14.07.2016 року № 384/2016 затверджено Інструкцію про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 року № 558.
Інструкцією визначено, що в розділі «8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» Полісу зазначаються істотні умови, які впливають на оцінку ризику та, відповідно, розмір страхової премії при укладенні договору ОСЦПВВНТЗ. ДО таких умов відносяться: перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів), використання транспортного засобу у якості таксі/маршрутного таксі, підлягання транспортного засобу обов'язковому технічному контролю (ОТК) (якщо так, то вказується дата наступного ОТК), допущення до керування транспортним засобом осіб з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.
Перед внесенням відомостей до розділу 8 слід отримати від страхувальника інформацію щодо необхідності проходження відповідним транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», про що здійснити відповідний запис у внутрішньому договорі страхування.
У разі, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, то внутрішній договір страхування по відношенню до нього укладати за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю перевищують один рік, внутрішній договір страхування укладається строком на один рік.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю є меншим ніж один рік, то внутрішній договір укладається на строк, що відповідає цілому числу місяців до дати чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю чи, відповідно, до закінчення дії талону державного технічного огляду.
Таким чином, позивач, уклавши договір обов'язкового страхування (видавши Поліс), був зобов'язаний перевірити, і підтвердив факт перевірки інформації про те, що транспортний засіб не повинен проходити ОТК за час дії Полісу.
Також, як вказує позивач, відповідач надав позивачу інформацію про те, що датою наступного проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу Шкода є дата 24.02.2021 року, а тому між сторонами був укладений договір від 24.02.2020 року строком на один рік з 25.02.2020 року по 24.02.2021 року.
Дані твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки всі поліси обов'язкового страхування, що видавались відповідачу позивачем, містять за замовчуванням таку інформацію і відображаються у полісах та співпадають з датою закінчення строку дії полісу.
Що стосується тверджень позивача про те, що транспортний засіб використовується відповідачем в якості таксі, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3, 5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їх нього багажу в індивідуальному порядку.
Згідно із п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ від 02.12.2015 року № 1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» дія цих Ліцензійних умов поширюється на суб'єктів господарювання юридичних та фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до п. 4 господарська діяльність може провадитись частково за такими видами: 1) внутрішні перевезення пасажирів на таксі.
Однак, відповідно до відомостей з веб-порталу Державної служби України з безпеки на транспорті відомостей про наявність ліцензії на перевезення на транспортний засіб та/або на відповідача не видавалися.
Враховуючи той факт, що транспортний засіб Шкода відноситься до легкових автомобілів, та не є таксі у розумінні вимог діючого законодавства, не використовувався для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, а лише для побутових потреб, не був зареєстрований як таксі в установленому законом порядку, вказана у Полісі інформація щодо використання транспортного засобу як таксі, не відповідає дійсності та не має юридичного значення для встановлення факту приналежності транспорту до таксі, а тим більше не породжує для відповідача обов'язку проходити ОТК, оскільки дана інформація вносилася безпосередньо позивачем.
Також слід зазначити, до відповідно до п. 14.2 ст. 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, твердження позивача про те, що ним не було в укладено Договір страхування у разі надання йому відомостей про те, що транспортний засіб Шкода не проходив ОТК з 30.12.2018 року, не відповідає дійсності, оскільки імперативна норма Закону прямо зобов'язує страховиків укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з кожним страхувальником, який до нього звернувся.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати недійсним договір страхування з підстав введення відповідачем в обману позивача.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусового виконання обов"язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ст.. 230 ЦК України якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин суд вважає, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про ведення його в оману відповідачем згідно зі ст. 230 ЦК України, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, а тому підстав для визнання договору недійсним немає.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для визнання договору страхування недійсним, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Страхової компанії задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст. 202, 203, 230, 998 ЦК України, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», адреса: м. Київ, вул.. Васильківська, 14.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 14 липня 2022 року.
Суддя О.В.Лісовська