14 липня 2022 року
м. Київ
справа №580/4362/20
адміністративне провадження № К/9901/8002/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 580/4362/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 (колегія у складі: головуючого судді Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.)
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо неприйняття за заявою ОСОБА_1 від 03.09.2020 розпорядження по розрахунку (перерахунку) її основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Черкаській області усунути порушення права ОСОБА_1 на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке підтверджено постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 у справі № 2-а-71/12 на момент виникнення спірних правовідносин, прийнявши для цього відповідне розпорядження.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 у справі за № 2-а-71/15 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату одноразової та додаткової пенсії по інвалідності з 19.01.2011 відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із загального встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, з урахуванням сум проведених виплат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року в розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції за вказаний період.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції за вказаний період.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 скасовано. Провадження у справі закрито.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеяційної інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021.
В касаційній скарзі заявник просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, постанову суду апеляційної інстанції - повністю, та ухвалити нове рішення або змінити рішення, позов задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що судом апеляційної інстанції не враховано, що предмет та підстава цього позову та її позову, який розглнуто судом у справі № 2-а-71/12 не є тотожними, через що були відсутні підстави для закриття провадження у справі.
Відповідач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення, вказуючи на те, що заявленій у цій справі позовні вимоги вже були предметом судової оцінки у справі № 2-а-71/12.
В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09.03.2021 зареєстровано вказану касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного суду від 16.03.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 та відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2022 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Судами встановлено, що постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 у справі № 2-а-71/12 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зокрема, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії по інвалідності з 19.01.2011 відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік з урахуванням сум проведених виплат.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 39, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19.01.2011 року із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та з урахуванням сум проведених виплат. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Постанова Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 у справі № 2-а-71/12 набрала законної сили 31.01.2014.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою щодо розрахунку пенсії у відповідності до розмірів, встановлених рішенням суду від 10.01.2012, в якій просила прийняти розпорядження по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до розмірів, встановлених постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 у справі №2-а-71/12.
Головне управління направило позивачу лист № 5318-5614/П-02/8-2300/20 від 17.09.2020, в якому відповідач зазначив, що за період із 19.01.2011 до 22.07.2011 перерахунок її пенсії згідно з прийнятою Тальнівським районним судом Черкаської області поставою від 10.01.2012 у справі № 2-а-71/12 Головним управління проведено. Отже, покладені судом зобов'язання у справі № 2-а-71/12 вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивача відповідачем виконані у порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління.
Відповідач, зокрема послався на те, що пенсія ОСОБА_1 обчислена у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючись із вищевказаними висновками відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Підставою звернення позивача до суду як у цій справі та і у справі №2-а-71/12 слугувало те, що відповідачем не здійснені перерахунок та виплата їй основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що обставини, на які позивач посилається у цій справі, встановлені судом в адміністративній справі №2-а-71/12, доводам, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги, також надано оцінку судом у справі №2-а-71/12. А отже, сторони, підстави та предмет в адміністративній справі №2-а-71/12 та у цій справі є однаковими.
Також, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що станом на день звернення до суду із позовом у цій справі було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, у зв'язку з чим існували підстави для закриття провадження у справі, згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Крім того, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що за вказаних обставин, позивачем у цій справі обрано спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, тоді як спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Таким чином, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то вона мала право звертатися до суду в порядку статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
За наведених підстав, имоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а тому постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко