14 липня 2022 рокуСправа № 140/3783/22 пров. № А/857/8724/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юністен» до Головного управління ДПС у Волинській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юністен» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року (суддя Каленюк Ж.В., м.Луцьк),
У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юністен» (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - Головне управління) та Державної податкової служби України (далі - ДПС) в якому просило визнати протиправними та скасувати:
рішення комісії Головного управління з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія, ЄРПН, Реєстр відповідно) від 20.12.2021 №№3548410/39680702, 3548414/39680702, 3548415/39680702, 3548506/39680702, 3548505/39680702, 3588504/39680702 (далі - Рішення №№410, 414, 415, 506, 505, 504) та зобов'язати ДПС зареєструвати податкові накладні від 31.12.2020 №№31002, 3100, 31004, 31013, 31015, 31018 (далі - ПН №№31002, 3100, 31004, 31013, 31015, 31018 відповідно) в ЄРПН;
рішення Комісії від 06.10.2021 №№3210619/39680702, 3210620/39680702, 3210616/39680702 (далі - Рішення №№619, 620, 616 відповідно) та зобов'язати ДПС зареєструвати податкові накладні від 31.12.2020 №№31007, 31008, 31012 (далі - ПН №№31007, 31008, 31012 відповідно) в ЄРПН;
рішення Комісії від 29.12.2021 №3591509/39680702 (далі - Рішення №509) та зобов'язати ДПС зареєструвати податкову накладну від 31.12.2020 №31017 (далі - ПН №31017) в ЄРПН;
рішення Комісії від 18.11.2021 №№3391509/39680702, 3391526/39680702, 3391521/39680702, 3391508/39680702, 3391510/39680702, 3391512/39680702, 3391515/39680702, 3391513/39680702, 3391518/39680702, 3391516/39680702, 3391517/39680702, 3391519/39680702, 3391520/39680702, 3391522/39680702, 3391505/39680702 (далі - Рішення №№509, 526, 521, 508, 510, 512, 515, 513, 518, 516, 517, 519, 520, 522, 505 та зобов'язати ДПС зареєструвати податкові накладні від 31.12.2020 №№31022, 31023, 31024, 31025, 31026, 31027, 31028, 31029, 31030 31031, 31033, 31034, 31038, 31039, 31040 в ЄРПН.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року позовну заяву ТОВ до Головного управління, ДПС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві без розгляду.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги вказує, що незважаючи на те, що податкові накладні, у реєстрації яких було відмовлено спірними рішеннями? складені за результатами господарських операцій ТОВ з різними суб'єктами господарювання? такі вимоги пов'язані між собою підставим їх виникнення та поданими доказами, а тому відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вони можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.
Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п'ята статті 5 КАС).
Частиною першою статті 21 КАС встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов'язку.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог є об'єднання непов'язаних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Такий підхід щодо неможливості об'єднання позовних вимог, що належить розглядати в окремих самостійних провадженнях, головним чином спрямовано на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом позову є визнання протиправними та скасування рішень Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податковий накладних визначений «Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.
Підставою звернення ТОВ з позовом до суду стало прийняття Комісією рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, після того як ТОВ було подано документи на підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що усі подані ТОВ на реєстрацію податкові накладні були зупиненні з підстав відповідності платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії).
Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року визнано протиправним і скасовано рішення Комісії від 30.03.2021 № 22427 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Зобов'язано Головне управління виключити ТОВ з переліку ризикових платників податку.
Апеляційний суд погоджується із доводами апелянта стосовно того, що незважаючи на те, що податкові накладні, у реєстрації яких було відмовлено спірними Рішеннями, складені за результатами господарських операцій позивача з різними суб'єктами господарювання, такі вимоги пов'язані між собою підставами їх виникнення, а тому вони можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.
До того ж усі податкові накладні поєднані одним і тим же предметом поставки «газ нафтовий скраплений» та всі ці податкові накладні складені однією датою 31.12.2020.
У свою чергу, зважаючи на усталену практику розгляду по суті вказаної категорії справ, необхідно зазначити, що роз'єднання позовних вимог окремо щодо кожного із 25 оскаржуваних рішень є процесуально неправильним та недоцільним, що призведе до зайвого та невиправданого затягування вирішення (врегулювання) спірних відносин, що склалися між позивачем та контролюючим органом.
Апеляційний суд звертає увагу, що правила об'єднання позовних вимог, порушення яких може бути підставою для повернення позовної заяви у відповідності до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 172 КАС: за якими: не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
В даному випадку позивачем не порушено зазначені правила об'єднання позовних вимог, що виключає застосування положень пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС для повернення позовної заяви.
При цьому, частиною шостою статті 172 КАС передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
В той же час, судом першої інстанції не було застосовано наведених положень процесуального закону, якщо він дійшов висновку, що розгляд заявлених позивачем позовних вимог доцільно розглядати в окремих провадженнях.
Наведене свідчить про формальний підхід суду першої інстанції при встановленні можливості розглядати заявлених позивачем позовні вимоги в одному провадженні та не вжиття ним законодавчо встановлених можливостей щодо виділення відповідних позовних вимог в окреме самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність визначених пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС підстав для повернення позовної заяви ТОВ.
Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 320, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юністен» задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 14 липня 2022 року.