14 липня 2022 року Справа № 607/21914/21 пров. № А/857/8793/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.
при секретарі судового засідання - Гриньків І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2022 року (суддя Дзюбич В.Л., м.Тернопіль), -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУНП) в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.11.2021 серія ЕАО №5033602 (далі - Постанова).
РішеннямТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що факт здійснення позивачем правопорушення за оскаржуваною Постановою підтверджується відео реєстратором закріпленим на службовому автомобілі поліції, що оглядався судом під час розгляду справи, однак не був взятий до уваги, а Постанова скасована з одних лише формальних міркувань.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що спірна Постанова складена з численними порушеннями вимог процесуального закону та Інструкції, що вплинуло на повноту та об'єктивність викладених у ній даних, а тому вона підлягає скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 15.11.2021 о 18:48 год в селищі Великі Бірки вулиця Центральна керував транспортним засобом БОГДАН А09201 в якого в темну пору доби не працювала підсвітка номерного знаку, що не дало змоги розпізнати символи на відстані 20 м, чим порушив вимоги пункту 2.9 (в) «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
На підставі наведеного, поліцейським винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн (а.с.30).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами частини першої статті 8 ЗаконуУкраїни «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
За змістом пунктів 3, 8, 11 частини першої статті23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В пункті 30.2 ПДР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зазначено, що на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів). На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Згідно з пунктом 2.3 «а» ПДР перед виїздом водій зобов'язаний перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Відповідно до пункту 2.9 (в) ПДР водієві забороняється: керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Згідно з статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Для підтвердження порушення позивачем вимог ПДР до письмового відзиву представником відповідача долучений дискз відеозаписом, на якому зафіксовано що номерний знак транспортного засобу, яким керував позивач в темну пору доби не був освітлений та його не можливо було розпізнати із відстані 20 м (а.с.32).
Вказані обставини також були визнані і судом першої інстанції.
Разом з тим, виходячи із протиправності вказаної Постанови, суд першої інстанції прийняв до уваги доводи позивача про те, що матеріали справи не місять відеоматеріалів з яких видно, що позивачу роз'яснюються його права, складається Постанова та вручається останньому. Також позивач, вказав, що оскільки розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не було, тому він не притягувався до такої, жодних постанов не виносилось та йому не вручалось.
Проте, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції та доводи позивача дещо абсурдними та неприйнятними, з огляду на таке.
Так, із відео фіксації вказаного у Постанові порушення дійсно не має запису про процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Однак такі обставини не є категоричною підставою стверджувати те, що такого розгляду не було, так як з оскаржуваної Постанови видно, що у ній є відмітка про те, що позивач відмовився від отримання копії Постанови та його підпис. Також він не заперечує, що йому було вручено квитанцію із реквізитами на оплату штрафу згідно Постанови. Зі змісту Постанови також видно, що у ній зазначено особисті дані ОСОБА_1 : дата, місяць, рік народження, дані посвідчення водія, що вже свідчить про те, що поліцейськими з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення у позивача вимагались документи, як водія згідно вимог ПДР, а тому стверджувати про те, що він не притягувався до адміністративної відповідальності немає підстав, так як позивачу було відомо про складення відносно нього Постанови та її зміст, що і стало причиною звернення до суду із цим позовом.
Інші процедурні порушення на які вказує позивач під час складання Постанови також і не доведено самим позивачем.
При цьому, навіть у випадку недотримання працівниками поліції певних процесуальних моментів при складанні Постанови, таке не спростовує факту порушення позивачем вимог пункту 2.9 (в) ПДР.
В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для притягнення скаржника до адміністративної відповідальності згідно оскаржуваної Постанови.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2022 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула