14 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/15373/21 пров. № А/857/6732/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Карп'як О.О.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження в м.Львові 03 березня 2022 року у справі №380/15373/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,
13.09.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.08.2021 № 3174 «Про застосування стягнень до окремих поліцейських ГУНП у Львівській області», в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі письмовими доказами спростовується висновок службового розслідування про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2 частини З статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІ, пунктів 2, 3, 5 Розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, який отримавши для розгляду матеріали ЄО № 3389 від 31.03.2021, ЄО № 3507 від 02.04.2021, ЄО № 3608 від 05.04.2021 за зверненнями громадян, провів неповну та необ'єктивну перевірку викладених фактів, не вжив необхідних заходів і не надав заявникам ґрунтовні та вичерпні відповіді. Суд першої інстанції вказав, що оскаржуваний висновок фактично не відповідає положенням пунктів 1-5 розділу VI Порядку №893, адже пояснень в чому полягає суть дисциплінарного проступку, у тому числі, які порушенні питання у зверненнях ЄО № 3389 від 31.03.2021, ЄО № 3507 від 02.04.2021, ЄО № 3608 від 05.04.2021 не були вирішенні позивачем, які наслідки настали у зв'язку із вказаними обставинами. Суд першої інстанції зазначив, що у спірному висновку не відображено відомості про документи та матеріали, що підтверджують факт дисциплінарного проступку, наявність/відсутність обставин, що пом'якшують вид дисциплінарного стягнення тощо, таким не встановлено ступінь вини поліцейського, ступінь важкості дисциплінарного проступку тощо. Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки службового розслідування про вчинення позивачем дисциплінарного проступку необґрунтованими, а рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення - протиправним.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в ході службового розслідування встановлено, що факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування знайшли своє підтвердження та стали можливими внаслідок, зокрема, неналежного виконання службових обов'язків з боку позивача. Скаржник вказує, що своїми діями позивач позбавив громадян непорушних конституційних прав, а саме права на об'єктивний розгляд їхніх звернень. Скаржник зазначає, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність враховано характер проступку, обставини, за яких такий вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби. Вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області у Львівській області від 13 серпня 2021 року № 3174 «Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих поліцейських ГУНП у Львівській області», зокрема пунктом 6, за порушення службової дисципліни, зокрема вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІ, пунктів 2, 3, 5 Розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та своїх функціональних обов'язків, керуючись пунктом 4 частини 3 статті 13 «Дисциплінарного статуту Національної поліції України», затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337- VІІ, до старшого оперуповноваженого СКП відділу поліції №6 Львівського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063752) застосовано дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність.
У наказі зазначено, що ОСОБА_1 , отримавши для розгляду матеріали ЄО №3389 від 31.03.2021, ЄО №3507 від 02.04.2021, ЄО №3608 від 05.04.2021 за зверненнями громадян, провів неповну та необ'єктивну перевірку викладених фактів, не вжив необхідних заходів і не надав заявникам ґрунтовні та вичерпні відповіді, чим позбавив громадян непорушних конституційних прав, визначених статтею 40 Конституції України, а саме права на об'єктивний розгляд справи.
Відповідно до Листка ознайомлення з наказом із зазначеним Наказом ОСОБА_1 ознайомився 20.08.2021.
Не погоджуючись із вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до положень статті 18 якого поліцейський зобов'язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (частина 2 статті 18 Закону № 580-VIII).
Згідно з статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина . статті 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Положеннями статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Аналіз змісту положень Дисциплінарного статуту вказує на те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності, бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені. Водночас, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893) проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (пункту 4 розділу V Порядку №893).
Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2021 року Головним управлінням Національної поліції у Львівській області видано наказ № 10 «Про створення постійно діючої мобільної групи УОАЗОР ГУНП у Львівській області по здійсненню перевірок відділів та відділень поліції ГУНП у Львівській області».
Відповідно до вказаного Наказу такий видано з метою надання практичної допомоги підрозділам ГУНП у Львівській області, встановлення дієвого контролю за станом виконання ними вимог законодавства України та нормативно-правових актів МВС України та Національної поліції України, вивчення проблемних питань, які виникають під час службової діяльності та забезпечення дієвого контрою за станом дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян», обліково-реєстраційної дисципліни.
На виконання зазначеного Наказу 25.06.2021, мобільною групою УОАЗОР ГУНП у Львівській області здійснено перевірку службової діяльності відділу поліції №6 Львівського РУП ГУНП у Львівській області, під час проведення якої вивчено стан реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а також ведення службової документації.
25.06.2021 за результатами проведеної перевірки членами мобільної групи УОАЗОР ГУНП у Львівській області, Начальнику ГУНП у Львівській області подано доповідну записку, запропоновано за фактами виявлених недоліків службової діяльності організувати проведення службового розслідування.
Наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області від 05 липня 2021 року № 2614 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень, допущених окремими працівниками відділу поліції №6 Львівського РУП ГУНП у Львівській області.
02.08.2021 комісією складено Висновок службового розслідування згідно з яким, зокрема, встановлено факти неналежного розгляду звернень громадян, які були доручені працівникам СКП відділу поліції №6 Львівського РУП ГУНП.
Зазначено, що опитати в ході проведення службового розслідування з метою з'ясування всіх обставин старшого оперуповноваженого СКП відділу поліції №6 Львівського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , на службі в Національній поліції з листопада 2015 року, діюче дисциплінарне стягнення - сувора догана, застосоване наказом ГУ НП від 08.07.2021 №2669, не виявилось можливим, оскільки останній жодним чином на виклики для надання пояснень не відреагував, що у ході службового розслідування було розцінено як відмову від надання пояснення. Враховуючи наведене складено відповідний акт про відмову у наданні пояснень від 20.07.2021.
Таким чином, в ході проведення службового розслідування встановлено, що факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування знайшли своє підтвердження та стали можливими унаслідок, зокрема, неналежного виконання службових обов'язків з боку старшого оперуповноваженого СКП відділу поліції № 6 Львівського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , котрий в порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІ, пунктів 2, 3, 5 Розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, отримавши для розгляду матеріали ЄО № 3389 від 31.03.2021, ЄО № 3507 від 02.04.2021, ЄО № 3608 від 05.04.2021 за зверненнями громадян, провів неповну та необ'єктивну перевірку викладених фактів, не вжив необхідних заходів і не надав заявникам ґрунтовні та вичерпні відповіді. Своїми діями капітан поліції ОСОБА_1 позбавив громадян непорушних конституційних прав, визначених статтею 40 Конституції України, а саме права на об'єктивний розгляд їхніх звернень.
У позовній заяві позивач зазначає, що усі відносини, пов'язані з розглядом заяв позивачем, охоплювались перевіркою в порядку кримінально-процесуального, а не іншого закону, жодний із заявників не оскаржував дій позивача як суб'єкта владних повноважень в суді, у тому числі щодо не внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за їх заявами, відсутні звернення громадян щодо не об'єктивності та всебічності розгляду скарг, а тому позивач вважає, що звернення громадян розглянуто обґрунтовано та надано вичерпну відповідь.
Відповідно до пункту 2 розділу VІ Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Пунктом 1 розділу VІІ Порядку №893 встановлено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, відповідач дійшов до висновку, що позивачем порушено вимоги пункту 2, 3, 5 та пункту 5 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 15.11.2017 року №930 (далі - Порядок №930), а саме: отримавши для розгляду матеріали ЄО № 3389 від 31.03.2021, ЄО № 3507 від 02.04.2021, ЄО № 3608 від 05.04.2021 за зверненнями громадян, провів неповну та необ'єктивну перевірку викладених фактів, не вжив необхідних заходів і не надав заявникам ґрунтовні та вичерпні відповіді.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Порядок №930 встановлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №930 розгляд звернень та особистий прийом громадян в органах та підрозділах поліції є складовою механізму реалізації прав громадян на внесення до органів державної влади пропозицій щодо поліпшення їх діяльності, виявлення недоліків у роботі, оскарження дій посадових осіб та органів державної влади.
Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №930 робота зі зверненнями громадян і їх особистий прийом містить такі складові елементи: 1) приймання, реєстрація і первинний розгляд звернень громадян; 2) вирішення питань, порушених у зверненнях, та надання відповідей їх авторам; 3) контроль за станом роботи зі зверненнями; 4) узагальнення та аналіз звернень громадян; 5) використання результатів аналізу для прийняття управлінських рішень.
Пунктом 2 розділу IV Порядку №930 встановлено, що безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з'ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку №930 рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №930 звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.
Як вбачається з матеріалів справи, по матеріалах ЄО № 3389 від 31.03.2021, за зверненням громадянина ОСОБА_2 надано рапорт позивача від 12.04.2021, який адресований начальнику ВП №6ЛРУП ГУНП у Львівській області Ростиславу Сопільнику, в якому повідомлено, що в ході розгляду матеріалів встановлено, що в даному зверненні присутні ознаки цивільно-правових відносин, оскільки заявник укладав кредитні зобов'язання із кредитними компаніями. Крім того, листом за підписом начальника Р.Сопільника від 05 травня 2021 року, адресованим гр. ОСОБА_2 , повідомлено про розгляд звернення та рекомендовано звернутися до Пустомитівського районного суду із цивільним позовом на вказані кредитні установи.
По матеріалах ЄО № 3507 від 02.04.2021 по факту звернення гр. ОСОБА_3 , позивачем до матеріалів справи долучено копію листа за підписом начальника Р.Макогон, від 23 березня 2021 року, який адресований гр. ОСОБА_4 та в якому повідомлено, що проведеною перевіркою встановлено, що по даному факту у Відділі поліції № 6 ЛРУП ГУНП у Львівській області зареєстроване кримінальне провадження в ЄРДР № 12017140270001661 від 02.09.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України. В подальшому з'ясовано, що по вказаному кримінальному провадженні слідчим слідчого відділу ВП № 6 ЛРУП ГУНП у Львівській області, винесена постанова від 27.12.2017 про закриття кримінального провадження у зв'язку із встановленням відсутності в її діянні складу кримінального правопорушення.
По матеріалах ЄО № 3608 від 05.04.2021 по факту повідомлення до оператора « 102» з довідки ІТС ІПНП судом першої інстанції встановлено, що під час відпрацювання повідомлення інформація не знайшла свого підтвердження. Під час перевірки інформаційно пошукової бази ІТС ІПНП із письмовою заявою до правоохоронних органів гр. ОСОБА_5 по даному факту не звертались, на телефонні виклики не відповідає.
При цьому, належні та допустимі докази наявності заяв, скарг та повідомлення вказаних громадян та/чи посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапортів щодо неналежного розгляду вказаних звернень, що мало б ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднього виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, в матеріалах справи відсутні, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подані.
Зазначене в своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції спростовує аргументи скаржника щодо непроведення позивачем за зверненнями громадян при розгляді матеріалів ЄО № 3389 від 31.03.2021, ЄО № 3507 від 02.04.2021, ЄО № 3608 від 05.04.2021 повної та об'єктивної перевірку викладених фактів, не вжиття необхідних заходів і не надання заявникам ґрунтовних та вичерпних відповідей.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. Вирішуючи спір та встановлюючи істину в справі, судове рішення повиненно базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. При цьому, у разі існування сумніву чи неоднозначного трактування певних нормативних актів чи фактичних обставин, слід керуватися принципом in dubio pro reo, тобто тлумачити закон на користь звинуваченої (в цьому випадку в службових проступках) особи.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника, в межах службового розслідування встановлені не були, висновки службового розслідування не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, оскільки такі не містять всіх необхідних відомостей, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення.
Наведені відповідачем доводи на обґрунтування вчинення позивачем дисциплінарного проступку не відповідають критерію доведення «поза розумним сумнівом», що відповідає позиції Європейського Суду з прав людини, яку він висловив, зокрема, в пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», пункті 43 рішення у справі «Кобець проти України», яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами разом з Конвенцією як джерело права. Факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння не доведений належними та допустимими доказами.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 травня 2020 року (справа №804/3394/17) наявність у органу державної влади дискреційних повноважень не означає, що він не повинен дотримуватись механізму, правової процедури, що законодавчо визначена для, зокрема, проведення службового розслідування в межах дисциплінарної справи, а також регулює підстави та порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для скасування Наказу ГУНП у Львівській області від 13.08.2021 року № 3174 «Про застосування стягнень до окремих поліцейських ГУНП у Львівській області, в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності застосування до позивача дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року у справі №380/15373/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Cуддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко