13 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 158/161/22 пров. № А/857/3626/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 січня 2022 року, ухвалене суддею Польовою М.М. у м. Ківерці о 16 год. 32 хв. у справі № 158/161/22 за адміністративним позовом військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця на шість місяців.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач є неідентифікованим, а тому є потреба продовжити строк затримання іноземця з метою ідентифікації.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Продовжено строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, на два місяці, тобто до 31 березня 2022 року.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, відповідач неідентифікований, то є необхідність продовжити строк затримання, з метою ідентифікації, для забезпечення примусового видворення.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.
Таку позицію відповідач обґрунтовує тим, що надав докази, які ідентифікують його особу, зокрема свідоцтво про народження, у якому заначено його справжнє ім'я та рік народження - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також афідевіт (стосовно довіреної особи), який засвідчує слова батьків відповідача про те, що відповідач є їх біологічним сином та яким батьки відповідача надали громадянину України ОСОБА_3 право опікуватися їх сином в Україні.
Тому відповідач вважає, що підстав для звернення із цим позовом позивач немає.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 31.07.2021 року о 16 год. 00 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був прийнятий на територію України громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), який незаконно перетнув державний кордон поза встановленими пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2021 року громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України строком на шість місяців, з поміщенням до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
Позивач неодноразово надсилав на адресу Посольства Народної Республіки Бангладеш через Департамент консульської служби МЗС України листи: від 02.08.2021 року № 21/766 «Щодо затримання громадян Народної Республіки Бангладеш»; від 20.08.2021 року № 21/879 «Щодо ідентифікації громадян Народної Республіки Бангладеш»; від 30.09.2021 року № 21/1062 «Щодо ідентифікації громадян Народної Республіки Бангладеш»; від 10.12.2021 року № 21/1481 «Про направлення матеріалів».
Станом на дату подання позову відповідей з Посольства Народної Республіки Бангладеш позивач не отримав, а тому звернувся із цим позовом в суд, у якому просить суд продовжити строк затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 місяців.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Неможливість ідентифікації відповідача є перешкодою для початку процедури його примусового повернення чи видворення, оскільки питання визначення країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства залишається не з'ясованим.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи є свідоцтво про народження, у якому заначено справжнє ім'я та рік народження відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також афідевіт (стосовно довіреної особи), який засвідчує слова батьків відповідача про те, що відповідач є їх біологічним сином та яким батьки відповідача надали громадянину України ОСОБА_3 право опікуватися їх сином в Україні.
Вказані документи містять фото відповідача та інші персональні дані, які дозволяють його ідентифікувати, як громадянина республіки Бангладеш, ОСОБА_1 , 15.11.2004 року.
Позивач не спростував надані відповідачем докази. Тому позивач неправомірно посилався на те, що відповідач є неідентифікованим, а отже безпідставно звернувся із цим позовом.
Враховуючи ці обставини у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 січня 2022 року в справі № 158/161/22 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова в повному обсязі проголошена 13.07.2022 року