13 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/11096/21 пров. № А/857/2773/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судова-Хомюк Н.М.
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 140/11096/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, стягнення коштів-
суддя у І інстанції Дмитрук В.В.,
час ухвалення рішення 20.12.2021 року,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 20.12.2021 року,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач) в якому просив визнати протиправними дій щодо невиплати гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу №074996 від 28.11.2014 року. Стягнути кошти у розмірі 130 000 грн. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №074996 від 28.11.2014, укладеного між позивачем та ПАТ «Златобанк».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу №074996 від 28.11.2014.
Стягнуто з Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №074996 від 28.11.2014, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Златобанк».
17 грудня 2021 року представник позивача подав заяву у якій просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом адміністративної справи №140/11096/21 в сумі 5000 гривень.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання суду на договір про надання правової допомоги, також відсутній детальний опис наданої правової допомоги та розрахунок, документ, що підтверджує факт оплати ОСОБА_1 адвокату за надання юридичних послуг.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1)щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2)суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3)судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, у ст.252 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі.
Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2)сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5)пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч.1-4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону України від 05.07.2012 за №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судовою колегією встановлено, що для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: договір від 05.05.2021 про надання правової допомоги, акт прийому наданих послуг від 10.12.2021, копії квитанції до прибуткового касового ордера №05/05/21 від 05.05.2021, що позивач сплатив адвокату Сорокопуду М.О. кошти в загальній сумі 5000 грн. на оплату правової допомоги, які складаються з: підготовка та оформлення позовної заяви, підготовка та оформлення відповіді на відзив, заяв тощо.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в загальному розмірі 5000,00 грн..
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду першої інстанції щодо задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків цього рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями ст.139, ст.243, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322,325,329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 140/11096/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 13 липня 2022 року