Справа № 560/14125/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
14 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльність,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просила:
- визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність відповідача щодо непоновлення виплати пенсій по інвалідності і у зв'язку з втратою годувальника за її заявою від 23.06.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, призначених їй, врахувавши наявність довіреності від 19.11.2020 року, виданої представнику у м. Севілья, Королівство Іспанія (апостильованої в українського нотаріуса).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неприйняття по суті рішення за заявою ОСОБА_1 про поновлення виплати їй пенсії, включаючи бездіяльність/відмову щодо неприйняття документів від її уповноваженого представника.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2021 та інші документи щодо поновлення виплати пенсії, які надавались уповноваженим представником за довіреністю, та прийняти рішення щодо поновлення виплати пенсії відповідно до вимог закону та з урахуванням змісту рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 1980 року народження, громадянка України, з 24.03.1996 отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З листопада 2020 року виплату пенсії було припинено, що не заперечується відповідачем.
Як зазначено органом пенсійного фонду у відзиві, за даними відділення поштового зв'язку 31348 ПАТ «Укрпошта» пенсійні виплати з 01.05.2020 по 31.10.2020 позивачкою не отримані та були повернуті органу Пенсійного фонду. Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.11.2020 року №1119 припинено з 01.11.2020 року виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з неотриманням останньою пенсійних виплат у період з 01.05.2020 по 31.10.2020.
З метою поновлення отримання пенсії 19.11.2020 року ОСОБА_1 видала ОСОБА_2 (матері) довіреність для отримання пенсії, яка посвідчена нотаріусом у королівстві Іспанія, та апостильована у українського нотаріуса відповідно до норм законодавства.
Суд встановив, що ОСОБА_1 23.06.2021 року звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії. Вказана заява була перевірена та посвідчена консулом України в Малазі (Королівство Іспанія). Позивачку листом інформовано про відмову, мотивовану необхідністю особистого звернення до органу пенсійного фонду з заявою про поновлення виплати пенсії.
30.08.2021 року ОСОБА_2 , як представник позивача, звернулась до Головного управління, надавши посвідчену і апостильовану довіреність, видану позивачкою, про яку зазначено вище, з метою подачі заяви про поновлення виплати пенсії, однак, у подачі заяви представнику позивачки було відмовлено, з мотивів необхідністю особистого звернення до органу пенсійного фонду з заявою про поновлення виплати пенсії.
Позивачка вважає припинення пенсійних виплат протиправним, відтак звернулась до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Дії посадових осіб відповідача в частині неприйняття документів від представника позивачки з метою поновлення виплати їй пенсії також є протиправними, адже як зазначалось вище, закон допускає подачу заяви як пенсіонером особисто, так і його представником за довіреністю.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погоджується з його висновками, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України від 11.12.2003 №1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Відповідно до статті 1 Закону №1058 пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пенсія може виплачуватись за довіреністю. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Згідно зі ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 49 Закону №1058 визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Пунктом 1.5. «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Згідно з пунктом 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 також передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, на переконання суду, позивачка, як громадянка України, має право на продовження виплати їй призначеної пенсії, проте поновлення виплати здійснюється не автоматично, а передбачає вчинення дій, зокрема, подання заяви про поновлення виплати пенсії за довіреністю.
Стосовно доводів пенсійного органу про необхідність особистого звернення пенсіонера із заявою про поновлення виплати пенсії, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що ні Порядок №22-1, ні Закон №1058 не містять такої вимоги, натомість передбачають право пенсіонера на звернення до пенсійного органу із відповідною заявою як особисто, так і через уповноваженого представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої у порядку, визначеному законодавством.
Більше того, зважаючи на обставини постійного перебування позивачки за кордоном, вимога пенсійного органу щодо особистого звернення з заявою про поновлення виплати пенсії ставить її право на соціальний захист у залежність від місця проживання (перебування), що суперечить призначенню інститута представництва на підставі довіреності.
Відповідно до заяви позивачки від 23.06.2021 будь - яке рішення, у тому числі щодо відмови в поновленні виплати пенсії відповідачем не приймалось, позаяк відповідь надана листом №6447-5506/С-04/8-2200/21 від 21.07.2021 року. Зазначене є порушенням вимог пункту 4.3 Порядку № 22-1, відтак відповідач повинен повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення у формі розпорядчого акта стосовно питання поновлення виплати пенсії.
Відтак, дії посадових осіб відповідача в частині неприйняття документів від представника позивачки з метою поновлення виплати їй пенсії також є протиправними, адже як зазначалось вище, закон допускає подачу заяви як пенсіонером особисто, так і його представником за довіреністю.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.