Справа № 120/16715/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
14 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (ГУ ПФУ в Вінницькій області) в якому просила:
-визнати протиправними рішення відповідача від 09.10.2020 за № 023830009200 та відповіді від 09.06.2021 за № 5479-5607/Б-02/8-0200/21 щодо відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 02.10.2020.
09 лютого 2022 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 після досягнення нею пенсійного віку звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення їй пільгової пенсії по Списку №2 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Проте, рішенням №023830003773 від 10.08.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Непогоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржила його до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі №120/3848/19-а позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області №023830003773 від 10.08.2019 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 15.05.2019 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків, викладених в судовому рішенні.
Так, постановляючи вказане рішення, суд встановив, що період роботи позивачки з 03.08.1982 по 09.06.1986 на Вінницькому державному підшипникову заводі підлягає зарахуванню до пільгового стажу по Списку № 2. Відтак суд дійшов висновку, що пенсійний орган не з'ясував усіх істотних обставин та передчасно прийняв рішення про відмову у призначенні позивачці пільгової пенсії.
На виконання судового рішення відповідач повторно розглянув заяву позивачки від 15.05.2019 та прийняв рішення № 0238730009200 від 21.02.2020, яким відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Свою відмову відповідач обґрунтував відсутністю у позивачки необхідного трудового стажу роботи по Списку №2.
При цьому відповідач зарахував до пільгового період роботи позивачки на ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" з 03.08.1982 по 09.06.1986, як це було встановлено рішенням суду, але відмовився враховувати до спеціального стажу інші періоди, зокрема час навчання позивачки в професійно-технічному училищі з 01.09.1981 по 30.07.1982 та період її роботи маляром 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці з 02.09.1986 по 21.08.1992.
Вказане рішення позивачка оскаржила до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №120/1359/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Таким чином, вказаними судовими рішеннями, які набули статусу остаточних:
-визнано правомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області у зарахуванні до пільгового стажу позивачки періоду її роботи маляром 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці з 02.09.1986 по 21.08.1992;
- констатовано, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області безпідставно не зарахувало до пільгового стажу позивачки період її навчання в ГСПТУ-1 з 01.09.1981 по 30.07.1982 (11 місяців);
- зроблено висновок про те, що наявного у позивачки підтвердженого спеціального трудового стажу не достатньо для призначення пільгової пенсії, оскільки, навіть з урахуванням часу навчання в ПТУ, такий стаж становить 4 роки 9 місяців 7 днів, з яких 11 місяців - це період навчання з 01.09.1981 по 30.07.1982 та 3 роки 10 місяців 7 днів - період роботи на Вінницькому підшипниковому заводі з 03.08.1982 по 09.06.1986.
Так, 02.10.2020, тобто на 9-ий день після набрання чинності рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі № 120/1359/20-а, позивачка повторно звернулась до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії по Списку №2, не надавши при цьому жодних інших документів, окрім тих, які раніше вже надавалися пенсійному органу та були предметом судового розгляду.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830009200 від 09.10.2020 позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу роботи - 10 років.
Також, на звернення позивача, листом за № 5479-5607/Б-02/8-0200/21 від 09.06.2021 відповідач повідомив, що 11.03.2021 на адресу пенсійного органу надійшла відповідь на запит про надання довідки, що уточнює особливий характер роботи або умови праці, згідно з якою в архіві Жмеринської дирекції залізничних перевезень знаходяться документи ліквідованого підприємства Жмеринський ОРС НОД-3, на підставі яких була видана архівна довідка № 7 від 19.01.2021 про підтвердження трудового стажу позивачки. Однак уточнююча довідка про пільговий характер роботи, що підтверджує факт зайнятості позивачки протягом повного робочого дня на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, накази про результати атестації робочих місць тощо, на адресу Головного управління не надходили. Тому підстави для перегляду раніше прийнятого рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії відсутні.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Порядок № 637).
Відповідно до п. 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. При цьому, у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 № 36 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року №1451/11731, при визначенні права на пільгову пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Пунктом 2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (Порядок №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі №120/3848/19-а визнано право позивачки ОСОБА_1 на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоду роботи на Вінницькому державному підшипникову заводі з 03.08.1982 по 09.06.1986, що становить 3 роки 10 місяців 7 днів.
Також, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №120/1359/20-а визнано право позивачки на зарахування до пільгового стажу роботи періоду навчання в ГСПТУ-1 з 01.09.1981 по 30.07.1982, тобто 11 місяців 00 днів.
Таким чином, станом на дату звернення позивачки з повторною заявою про призначення пільгової пенсії, а саме на 02.10.2020, рішеннями суду підтверджено спеціальний трудовий стаж позивачки для призначення пільгової пенсії - 4 роки 9 місяців 7 днів.
При цьому, приймаючи рішення від 13.01.2020 у справі № 120/3848/19-а, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивачки з 02.09.1986 по 14.12.1998 в Жмеринському відділені ЮЗЖД, з 08.04.2003 по 29.10.2003 в Жмеринському ГП-ЖКХ, з 02.12.2004 по 26.12.2008 в ТОВ "Вінторгбуд", з 20.06.2011 по 21.05.2013 в ТОВ "Компанія КМТ- Будінвест", з 08.06.2016 по 29.08.2016 в ТОВ "Консольстрой" не дають підстав для зарахування їх до пільгового стажу, оскільки, а ні до пенсійного органу, а ні до суду позивачкою не надано уточнюючих довідок встановленого зразка та доказів проведення атестації робочих місць за умовами праці на вказаних підприємствах. Відтак суд виключив можливість зарахування вказаного періоду роботи позивачки до пільгового стажу.
Вказаний висновок також підтверджено у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі № 120/1359/20-а.
У вказаних рішеннях суду звернено увагу на те, що одних лише записів у трудовій книжці позивачки про роботу маляром на вищевказаних підприємствах недостатньо для зарахування відповідного періоду роботи до спеціального трудового стажу, і що уточнююча довідка у даному випадку є обов'язковою. Також зазначили про те, що згідно із записами в трудовій книжці в період з 20.06.2011 по 21.05.2013 позивачка працювала маляром ТОВ "Компанія-Будінвест" та з 08.06.2016 по 29.08.2016 - маляром ТОВ "Консольстрой", проте дані товариства повідомили пенсійний орган, що посада маляра не входить до Списку № 2 і не відноситься до робіт зі шкідливими умовами праці. Це констатовано рішеннями суду від 28.01.2019 у справі № 120/4700/18-а та від 13.01.2020 у справі № 120/3848/19-а.
При цьому, під час розгляду заяви позивачки про призначення пільгової пенсії від 02.10.2020 не встановлено нових обставин та не здобуто нових доказів, які б впливали на вищезазначений висновок та давали підстави для його зміни.
У даній справі позивач зазначає про те, що наявність у неї спеціального стажу роботи до 21.08.1992 є достатньо для призначення пільгової пенсії, навіть без урахування інших періодів роботи після 21.08.1992. Також зазначає, що якщо до пільгового періоду зарахувати роботу маляром 4 розряду у Жмеринському відділенні Південно-Західної залізниці з 02.09.1986 по 21.08.1992, то її спеціальний стаж роботи до 21.08.1992 становитиме більше 10 років, а саме 10 років 8 місяців 27 днів, що надає позивачці право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані доводи позивачки вже були предметом судового розгляду і оцінку їм в повному обсязі надано у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі № 120/1359/20-а, у якому суд визнав, що записів у трудовій книжці позивачки про роботу маляром в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці недостатньо для зарахування відповідного періоду роботи до спеціального трудового стажу, а тому у даному випадку уточнююча довідка є обов'язковою.
Проте, у даній справі на підтвердження позовних вимог позивачка наводить ті ж самі обґрунтування, яким вже надано оцінку в рішенні суду, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішеннями суду у справі № 120/3848/19-а та № 120/1359/20-а вже констатовано неможливість зарахування до спеціального трудового стажу позивачки періоду її роботи з 02.09.1986 по 14.12.1998 на посаді маляра 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці, як до 21.08.1992, коли була запроваджена обов'язкова атестація робочих місць, так і після цієї дати.
Враховуючи те, що з моменту прийняття судових рішень обставини справи не змінилися та інших належних доказів на спростування вищевказаного висновку не здобуто, то відповідачем правомірно відмовлено у зарахуванні позивачці цього періоду трудової діяльності до пільгового стажу роботи.
Крім того, відповідач після звернення із заявою про призначення пенсії від 02.10.2020 повторно надіслав запити з метою підтвердження факту зайнятості позивачки протягом повного робочого дня на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці на посаді маляра 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці.
Так, 11.03.2021 за вх. № 3145/8 на адресу відповідача надійшла відповідь за підписом інспектора архіву Жмеринської дирекції залізничних перевезень АТ "Укрзалізниця", у якій лише повідомлено, що в архівах дирекції знаходяться документи ліквідованого підприємства Жмеринський ОРС НОД-3, на підставі яких була видана архівна довідка № 7 від 19.01.2021 про підтвердження трудового стажу позивачки. При цьому, уточнююча довідка про пільговий характер роботи, що підтверджує факт зайнятості позивачки протягом повного робочого дня на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, накази про результати атестації робочих місць тощо, на адресу відповідача не надходили.
Таким чином, додатково отримані відповідачем з власної ініціативи документи не підтверджують роботу позивачки зі шкідливими умовами праці по Списку № 2 в період з 02.08.1986 по 14.12.1998, тоді як позивачка таких документів відповідачу теж не надала.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.