Справа № 953/18473/21
н/п 2-а/953/68/22
12 липня 2022 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Лях М.Ю.,
при секретарі - Мельник С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ДПО18 №626938 від 15.09.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, за адміністративне правопорушення, передбачене ч.8 ст. 121 КУпАП, провадження по справі закрити.
В обґрунтування позову зазначає, що 15.09.2021р. відносно нього було складено постанову, в якій зазначено що близько 17:05 по вул. Роганській, 74 у м. Харкові молодшим лейтенантом поліції Гречкою О.В. було встановлено, що позивач керував транспортним засобом OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого порушені обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме - керування автомобілем особою, яка не ввозила його на територію України, що вищевказаний транспортний засіб було ввезено на територію України 28.10.2020 іншим водієм, що позивач не поміщував цей транспортний засіб у митний режим тимчасового ввезення, чим порушив вимоги ст. 380, 381, 95 МК України. Позивач вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню оскільки, доказів того, що позивач вчинив будь-яке правопорушення не надано, накладене адміністративне стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, поліцейський виніс постанову за відсутності будь-яких доказів.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 01.10.2021 року позов прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідач УПП в Харківській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування зазначає, що 15.09.2021 близько 17:05 по вул. Роганській, 74 у м. Харкові молодшим лейтенантом поліції Гречкою О.В. було встановлено, що позивач керував транспортним засобом OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 щодо якого порушені обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме - керування автомобілем особою, яка не ввозила його на територію України. Вищевказаний транспортний засіб було ввезено на територію України 28.10.2020 іншим водієм - TAWFIK YOUSEF SOHAILAMOHAMEDSAMIR. Позивач не поміщував цей транспортний засіб у митний режим тимчасового ввезення. Зазначена інформація підтверджується відомостями з інформаційно-аналітичної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІТС ІПНП) у вкладці Митниця (авто), про які вказано у фабулі оскаржуваної постанови. Згідно відомостей ІТС ІПНП автомобіль OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - LT (Литовська Республіка), був ввезений на територію України 28.10.2020, пункт пропуску «Нові Яриловичі- Нова Гута», відділи митного оформлення № 1-4 митного поста «Нові Яриловичі», вид ввезення: тимчасове ввезення до 1 року, автомобіль ввіз гр. TAWFIK YOUSEF SOHAILAMOHAMEDSAMIR. Вказана інформація свідчить про порушення позивачем вимог ст. 380 Митного кодексу України та ст.ст. 16, 31 Закону України «Про дорожній рух» та скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною 8 статті 121 КУпАП. Зазначений автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції, відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», позивачу було повідомлено про вчинене ним адміністративне правопорушення, роз'яснено вимоги чинного законодавства, ознайомлено з правами, розглянуто справу, надано можливість ознайомитись з постановою та запропоновано отримати копію оскаржуваної постанови, яку позивач отримав на місці події, про що поставив відповідний підпис у графі 10 оскаржуваної постанови та підтвердив власним підписом на зворотньому боці постанови факт ознайомлення його з правами. Розгляд справи зафіксований на відеозаписах з портативного відеореєстратора DSJX30116100116. Під час спілкування з поліцейськими, позивач підтверджував факт керування вказаним транспортним засобом майже протягом року. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектованими чи переданими у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Інспектором було дотримано вимог статті 283 КУпАП, у фабулі оскаржуваної постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначені нормативні акти, що передбачають відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийнято у справі рішення. Під час розгляду справи, позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268, 288, 289 КУпАП, з матеріалами справи, вирішено питання про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Зі сторони позивача не надано жодних доказів, що спростовують факт скоєння ним адміністративного правопорушення. З огляду на вищезазначене, представник позивача вважає, що зазначені позивачем доводи, свідчать про намагання уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Разом з цим, ст.31 цього ж Закону визначає, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності таабо отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.
Статтею 380 Митного кодексу України, визначено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України.
Тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більше як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Положеннями ч.8 ст.121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення, передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно інформації з інформаційно-аналітичної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ( ІТС ІПНП) автомобіль OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - LT (Литовська Республіка), був ввезений на територію України 28.10.2020, пункт пропуску «Нові Яриловичі- Нова Гута», відділи митного оформлення № 1-4 митного поста «Нові Яриловичі», вид ввезення: тимчасове ввезення до 1 року, автомобіль ввіз гр. ОСОБА_2 .
Доказів щодо продовження митними органами строку тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортного засобу OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , або його оформлення для вільного обігу на митній території України зі сплатою митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів, матеріали справи не містять.
Зазначене підтверджує встановлені поліцейським під час розгляду адміністративної справи обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не помішувала в митний режим транзиту.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Пунктом 10 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту, а також у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху України.
В межах розгляду даної справи встановлено, що 15.09.2021 року автомобіль OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками патрульної поліції, відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі ч.8 ст.121 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 31.10.2019у справі №266/3228/16-а.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому вважає позовні вимоги необгрунтованими.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких гуртуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, діях чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача ґрунтуються на законі, стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції ч. 8 статті 121 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП не спростовано, підтверджується наявними у матеріалах доказами, позивачем, у свою чергу не спростовано, тому суд вважає за необхідне постанову серії ДПО18 №626938 від 15.09.2021 винесену відповідачем - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 241-246, 255, 257, 263, 295 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя -