Справа № 953/2663/21
н/п 2/953/372/22
11 липня 2022 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Лях М.Ю.,
при секретарі - Мельник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 3800 грн., судові витрати у розмірі 908 грн., моральну шкоду в розмірі 10000, 00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 21.09.2020 року позивач через свого майстра ОСОБА_3 , мешкає: АДРЕСА_1 , замовив через Інтернет - магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , який він знайшов на сайті «ОЛХ», автомагнітолу на автомобіль марки «ФольцВаген» у ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_2 . Дану автомагнітолу було отримано. Через деякий час при її огляді спільно з майстром ОСОБА_3 , було виявлено несправність магнітоли. У зв'язку з чим позивач зв'язався з ОСОБА_2 , який пояснив, що в 14-денний гарантійний термін товар можна повернути для ремонту. 29.09.2020 року магнітолу було надіслано в м. Харків для ремонту, однак станом на 16.11.2020 року ні грошових коштів ні магнітоли отримано позивачем не було, у зв'язку з чим позивач звернувся в поліцію. Працівники поліції опитали ОСОБА_3 , який пояснив, що до нього звернувся ОСОБА_1 , з проханням встановити автомагнітолу на його автомобіль. Після встановлення було виявлено незначний дефект магнітоли. У зв'язку з чим було домовлено з ОСОБА_4 , про гарантійну заміну вказаної автомагнітоли. Однак по теперішній час умов домовленості не виконано. Також з даного приводу, з метою виклику до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області для отримання детального пояснення працівниками поліції було здійснено дзвінок ОСОБА_2 , однак останній повідомив, що прибути до Ужгородського ВП не має можливості, оскільки проживає в м. Харків. Також останній повідомив, що між ним та позивачем дійсно була усна домовленість про гарантійну заміну автомагнітоли. Однак, повернути автомагнітолу він не мав можливості через брак часу. В подальшому взяв на себе виконати всі умови договору. 30.11.2020 року працівниками поліції перевірку матеріалів за зверненням позивача, зареєстрованим в журналі ЄО під № 265787 від. 16.11.2020 року, було припинено, та повідомлено позивача, що в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини які вирішуються в судовому порядку. В подальшому відповідач всіляко відтерміновував повернення магнітоли або коштів і вказував, що або немає часу, або про те, що він нібито захворів. Позивач зрозумів, що відповідач є не доброчесною людиною, тому для повернення даних коштів він змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно набутих коштів. Позивачу завдано значне моральне страждання через нерви та випрошування грошей, якими шахрайським шляхом заволодів ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження, з повідомленням сторін.
Позивач надіслав до суду заяву, в якій просить слухати справу без його участі, позов просить задовольнити.
Відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, відзиву проти позову не надав.
Згідно ч. 2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв'язку приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 21.09.2020 року позивач через свого майстра ОСОБА_3 , мешк АДРЕСА_1 , замовив через Інтернет магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , який він знайшов на сайті «ОЛХ», автомагнітолу на автомобіль марки «ФольцВаген» у ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_2 .
Згідно довідки Начальника Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від 30.11.2020р. про результати проведення перевірки по заяві від ОСОБА_1 , зареєстрованої в журналі ЄО № 26587 від 16.11.2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського ВП із заявою, в якій повідомив, що 21.09.2020 року він замовив авто магнітолу у ОСОБА_2 , який не поверну замовлену магнітолу та не повернув грошові кошти в сумі 3800 грн.
В постанові Начальника Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від 30.11.2020р. про результати проведення перевірки по заяві від ОСОБА_1 , зареєстрованої в журналі ЄО № 26587 від 16.11.2020 року, зазначено, що було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_2 щодо його прибуття до Ужгородського ВП, під час якого ОСОБА_2 повідомив, що між ним та ОСОБА_1 була усна домовленість про гарантійну заміну авто магнітоли на автомобіль «ФольцВаген». Однак повернути авто магнітолу він не мав можливості через брак часу. В подальшому взяв на себе зобов'язання виконати всі умови договору. Враховуючи, що між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 виникла усна домовленість про купівлю-продажу автоманнітоли, що згідно з Цивільним кодексом України є цивільно-правовими відносинами, в ході яких продавець не належним чином виконав умови договору.
Відповідачем грошові кошти позивачу не повернуті.
Позивач зазначає, що відповідач набув грошові кошти без достатніх правових підстав, а тому вони підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Зокрема, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1, ч. 2ст. 509 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень наведених положень дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч . 2 ст. 11 ЦК України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі № 6-100цс15 та узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 752/13368/15-ц, висновки у яких, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд має враховувати при застосуванні і виборі норм права до спірних правовідносин.
Судом встановлено, що правова підстава щодо отримання коштів між сторонами не виникла, жодного договору між сторонами не укладалось, а тому оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.
Частиною 1статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до законодавства моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Також моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснює, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Внаслідок порушення відповідачем прав позивача, передбачених Закону України № 1023-XII позивачу було завдано моральної шкоди, через неможливість отримати грошові кошти безпідставно набуті відповідачем.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлена вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню, однак суд зменшує її розмір до 2000 гривень.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, сплачений позивачем, судовий збір у розмірі 908 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,81,82,247,259,263-265,281,282,284 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 3800 грн. (три тисячі вісімсот грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя -