ЄУН 193/486/22
Провадження 1-в/193/186/22
13 липня 2022 року смт.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора ОСОБА_3 ,
представника Софіївської ВК №45 ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області у режимі відеоконференції з ДУ "Софіївська виправна колонія (№45) клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення,
21 червня 2022 року на адресу Софіївського районного суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_5 , який наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)» (надалі Софіївська ВК-45), згідно якого останній просив звільнити його від подальшого відбуття покарання умовно-достроково.
Засуджений ОСОБА_5 під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково, зазначив, що перебуваючи у місцях позбавлення волі, він належні висновки зробив, проживати буде за адресою реєстрації з дружиною та донькою.
Представник виправної колонії у судовому засіданні своєї позиції щодо заявленого клопотання засудженого не висловив, вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення останнього залишив на розсуд суду.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність для цього підстав, враховуючи негативну характеристику та вчинення злочинів двічі у період наданої відстрочки виконання вироку.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали надані відносно засудженого, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 08.04.2020 р. Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання, призначено покарання за цим вироком суду та не відбутої частини покарання за вироком від 06.06.2019 року Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу, призначено покарання до 2 років 1 місяця позбавлення волі.
Засуджений 31.08.2020 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст.358 ч.4 до 3 місяців арешту. На підставі ст.71 ч. 1, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08.04.2020 року і остаточно призначено покарання у вигляді 2 роки 3 місяці позбавлення волі.
Знову засуджений 29.10.2020 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст.185 та ч.2 ст.15- ч.2 ст.185 КК України. За ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі. За ч.2 ст.15-2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим до 2 років позбавлення волі. У відповідності до ч.4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень до позбавлення волі на 2 роки 3 місяці.
Станом на 21 червня 2022 року засуджений фактично відбув визначені п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України 3/4 призначеного судом строку покарання, невідбута частина якого складає 2 місяці 1 день.
На підставі ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно п. 3 ч. 3ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.
Як вбачається із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
Так, під час вивчення матеріалів особової справи засудженого, суд враховує не лише час перебування ним у Софіївській ВК-45, а й увесь період відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 22.06.2020. Під час утримання у ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)», характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав.
З 07.07.2020 року кримінальне покарання відбуває в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№45)». За нетривалий період перебування в установі ОСОБА_5 характеризувався посередньо. Стягнень та заохочень не мав.
З 10.10.2020 року засудженого ОСОБА_5 знову переведено до Криворізької установи виконання покарань №3. Під час утримання в Криворізькій установі виконання покарань № 3, засуджений ОСОБА_5 характеризувався негативно. За порушення режиму відбування покарання 2 рази був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав.
З 13.09.2021 року в міру кримінального покарання засудженого ОСОБА_5 переведено до «Софіївської виправної колонії (№45)». За це період засуджений характеризується посередньо. Заохочень та стягнень не має.
Згідно характеристики засудженого, затвердженої 29.06.2022 начальником Софіївської ВК-45, засуджений ОСОБА_5 за власним бажанням без оплати праці працює сантехніком. У стосунках з персоналом установи виконання покарань випадків не тактовної поведінки не допускає. Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку. Має охайний зовнішній вигляд, дотримується встановлених правил санітарії та особистої гігієни. З судженими не конфліктний. Роботи із самообслуговування та благоустрою установи виконує згідно графіка, до їх виконання ставиться завзято та сумліно. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Заходи виховного характеру відвідує регулярно. За вироком суду має позов 628грн. 04 коп. та 1306 грн. 60 коп. Виконавчий лист до установи не надходив.
При цьому, суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_5 неодноразово засуджувався за вчинення злочинів проти власності, серед яких переважно тяжких злочинів, зокрема:
1) 19.08.2004 р. Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст.ст. 186 ч. 3, 185 ч. 2, 70 ч. 1, КК України до 4 років позбавлення волі;
2) 12.06.2013 р. Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання призначене по вироку Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 03.04.2013 року та остаточно призначено до відбуття покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Крім того, до засудженого двічі застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням, а саме: ОСОБА_5 засуджений 03.04.2013 р. Тернівським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 309 ч. 1 КК України до 1 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням, терміном на 1 рік; 06.06.2019 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст.309 ч. 2 КК України позбавлення волі на 2 роки. На підставі ст.75, 76 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним терміном 1 рік, проте ОСОБА_5 після звільнення щоразу вчиняв нові злочини, серед яких тяжкий злочин проти власності.
Відтак, судами, під час призначення ОСОБА_5 попередніх покарань, вже застосовувалися численні законодавчо встановлені «стимулювання» засудженого до виправлення його поведінки та припинення протиправних діянь, проте ОСОБА_5 на шлях виправлення не ставав і після відбуття покарання щоразу вчиняв новий злочин, за такого суд знаходить засудженого особою, яка схильна до скоєння кримінальних правопорушень.
Крім того, слід відмітити, що засуджений за вироками суду має позов 628 грн. 04 коп. та 1306 грн. 60 коп., але попри те, що виконавчі листи до установи не надходили, засудженим не надано доказів щодо відшкодування ним зазначених сум.
Суд вважає, що дотримання правил внутрішнього розпорядку і залучення до робіт з благоустрою території установи є обов'язком засудженого, і зазначає, що відсутність заохочень, та наявність 2 стягнень, хоча і погашених, не свідчать про безумовне його виправлення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, які б вказували на сумлінну поведінку засудженого, а також враховуючи повторне здійснення злочину у період звільнення від відбування покарання з випробовуванням в судовому засіданні не довів своє виправлення, тому на час розгляду його відповідного клопотання не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відтак, беручи до уваги, що за вироком суду ОСОБА_5 хоч і відбув більше ніж 3/4 частини строку призначеного покарання, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого та з огляду на суспільну небезпеку вчинених злочинів, поведінку засудженого протягом всього строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов'язком суду, суд вважає, що для досягнення цілей покарання засуджений ще потребує нагляду в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі, тому в задоволенні клопотання засудженого слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, 537, 539 КПК України, суд
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення, - відмовити.
На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор може подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, у той же строк і порядок, але з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя ОСОБА_1