Справа № 580/6909/21 Суддя (судді) першої інстанції: Марина БІЛОНОЖЕНКО
13 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення з 90% на 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. № 04-381/20 при здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання скасувавши рішення відповідача;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. № 04-381/20, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв'язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020р. № 2-р/2020, та на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2278/20 відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак протиправно зменшено відсоткове значення грошового забезпечення з 90% на 50%. Позивач зазначив, що відповідач неправомірно, всупереч діючому законодавству та рішенню Тальнівського районного суду у справі № 2-а-10156/11, змінив порядок визначення та обрахунку відсоткового розміру (співвідношення) раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці без врахування встановленого раніше повного стажу роботи на посаді судді з включенням роботи на посадах в органах прокуратури, навчання у вищих юридичних закладах та період проходження військової служби, загалом - 26 років 4 місяці 18 днів. Позивач також вказав на те, що Пунктом 11 перехідних положень Закону № 2453-VІ, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 25 років 04 місяці 13 днів до 15 років 7 місяців та відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 60% до 50%.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII, виходячи з 25 років стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зарахуванням стажу роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району, у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. № 04-381/20, починаючи з 19.02.2020р., а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 13.07.2022.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 27.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 № 04-381/20.
У зв'язку з відмовою здійснити відповідний перерахунок, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі № 580/2278/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 № 04-381/20, з урахуванням раніше проведених виплат.
За наслідками розгляду заяви позивача від 16.08.2021 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90% суддівської винагороди та її виплати без обмеження її максимальним розміром, відповідач листом від 01.09.2021р. № 6128-6441/К-03/8-2300/21 повідомив позивача, що відповідно до наказу Тальнівського районного суду Черкаської області від 23.12.2010р. № 23/ОС «Про припинення повноважень судді Тальнівського районного суду ОСОБА_1 », стаж роботи на посаді судді становить - 15 років 7 місяців. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі за № 580/2278/20, вам із 19.02.2020 проведено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-381/20. Відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди визначено згідно із пунктом 3 статті 142 Закону № 1402, що діє на дату перерахунку розміру пенсії позивача - 50%. Після зазначеного перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 47 295,00 грн. (94590,00 грн. х 50 %). Зазначено, що на виконання рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011 у справі за № 2-а-10156/11 вам із 25 грудня 2010 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків Вашого заробітку та зараховано у стаж судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарний період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 26 днів. Водночас, зазначене рішення суду не містить зобов'язань щодо вчинення будь яких інших дій органами Пенсійного фонду України в подальшому, зокрема, проведення подальших перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від розміру суддівської винагороди, тому, пі
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, Закон № 1402-VIII, не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач набув право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі вказаної довідки з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII;
- оскільки позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», за ним зберігається право визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його обрання;
- до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді з 28.04.1995р. по 24.12.2010р. (15 років 7 місяців 26 днів), а також зарахованих згідно Постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011р. у справі № 2-а-10156/11 - половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарного періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11місяців 26 днів, слід також врахувати стаж роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району з 20.07.1989р. по 27.04.1995р. (5 років 9 місяців 7 днів); Тож, за висновками суду першої інстанції, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків (20 років роботи) + 10 відсотків (5 років стажу судді понад 20 років х 2);
- водночас, доводи позивача про наявність права на виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%, за висновками суду, є необґрунтованими, адже частиною третьою ст. 142 Закону № 1402, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась та є чинною станом на час виникнення спірних правовідносин. Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк посилання суду першої інстанції на законодавчі акти, які врегульовували визначення стажу роботи на посаді судді та які були прийняті після обрання позивача на посаді судді вперше, діяли протягом його трудової діяльності та втратили чинність до виходу позивача у відставку є помилковим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Так, згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до положень частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
За змістом частини 2 статті 142 Закону № 1402-VIII, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У силу положень частини 3 статті 142 Закону № 1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України від 16.10.2019р. №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019р., виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017р. №2136-VIII «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Тож, з 18.02.2020 Закон № 1402-VIII, не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, тому позов підлягає до задоволення щодо перерахунку довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, саме з 19.02.2020. Дійсно, позивач набув право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі вказаної довідки з 19.02.2020.
У частині позовних вимог та висновків суду першої інстанції в цій частині щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90%, колегія суддів зазначає, що після ухвалення згаданого рішення Конституційного Суду України судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та судді, які його не проходили, прирівняні у правовому статусі. Єдина норма, яка регулює розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці - це ст. 142 Закону № 1402. Згідно з нормами ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Так, за даних обставин, стаж позивача на роботі судді становить 15 років 7 місяців 26 днів, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача та не заперечується відповідачем. До того ж, постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011р. у справі № 2-а-10156/11 зараховано позивачу у стаж судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарний період проходження строкової військової служби - 1 рік 11місяців 26 днів. Вказана постанова набрала законної сили, за наслідками апеляційного оскарження - 30.11.2013р.
Відповідно до пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). До набрання чинності Законом №1402 та Законом № 2453-VІ, спірні правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (Закон № 2862-ХІІ).
За змістом частини 1 статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строку повноважень. Абзацом 2 частини 4 цієї статті (у редакції чинній станом на дату призначення позивача на посаду судді Придніпровського районного суду) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражі в України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Важливо наголосити на тому, що, оскільки позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», за ним зберігається право визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його обрання, а саме, згідно відомостей трудової книжки позивача, позивач працював з 18.07.1988 р. по 27.04.1995р. В органах прокуратури: з 18.07.1988р. по на посаді стажиста слідчого Прокуратури Канівського району; з 15.11.1988р. переведений на посаду стажиста Прокуратури м. Умань; з 01.06.1989р. переведений на посаду стажиста на вакантній посаді слідчого прокуратури Тальнівського району; з 20.07.1989р. переведений на посаду слідчого прокуратури Тальнівського району; 28.04.1995р. звільнений з органів прокуратури в зв'язку із переводом на виборну посаду-обранням суддею Тальнівського районного суду.
Вирішуючи питання щодо необхідності зарахування вказаних періодів роботи позивача у органах прокуратури, суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2021 року у справі №369/2234/17, в якій зазначено, що відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Слід звернути увагу на те, що Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу на те, що оскільки за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття «прокурор» міститься у ст. 56 Закону №1789-XII, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення ст. 43 Закону №2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.
Відтак, посада "стажист слідчого" не охоплюється поняттям «слідчого», враховуючи аналогію за посадою прокурора, визначення якого міститься у ст. 56 Закону №1789-XII, тому законних підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста слідчого прокуратури, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції щодо того, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді з 28.04.1995р. по 24.12.2010р. (15 років 7 місяців 26 днів), а також зарахованих згідно Постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011р. у справі № 2-а-10156/11 - половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарного періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11місяців 26 днів, слід також врахувати стаж роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району з 20.07.1989р. по 27.04.1995р. (5 років 9 місяців 7 днів).
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах 19.08.2021 року у справі №369/2234/17 від 28.11.2019 у справі № 607/5454/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов наступного висновку: "<…> невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стаж позивача, що дає право на відставку та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці станом на дату виходу у відставку становить 25 років 04 місяці 13 днів (стаж роботи на посаді судді - 15 років 7 місяців 26 днів, половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарного періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 26 днів, стаж роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району (5 років 9 місяців 7 днів), з огляду на що, останній має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме в розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків (20 років роботи) + 10 відсотків (5 років стажу судді понад 20 років х 2).
Тому, зменшуючи стаж роботи позивача на посаді судді, для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 25 років 04 місяці 13 днів до 15 років 7 місяців 26 днів та відсоткове значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 60% на 50%, відповідач діяв неправомірно, що є підставою для визнання таких дій протиправними.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
У частині доводів апелянта про те, що посилання суду першої інстанції на законодавчі акти, які врегульовували визначення стажу роботи на посаді судді та які були прийняті після обрання позивача на посаді судді вперше, діяли протягом його трудової діяльності та втратили чинність до виходу позивача у відставку є помилковим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів". Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Позивач набув право на зарахування стажу роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району ще на момент виходу у відставку, та на підставі чинного на той час законодавства, при цьому, зміна законодавства в цій частині, може впливати лише на зарахування стажу до стажу судді, при виході у відставку під час дії цього законодавства.
Тож, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. У частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскаржуване рішення не переглядалось.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко