справа № 380/5262/21
05 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої-судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Гавінської М.В.,
позивача та його представника Детинича П.І.,
представниці відповідача Герасимюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26.02.2021 № 818 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.03.2021 № 106 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 6 Львівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 04.03.2021, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнувши з відповідача на користь позивача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає оскаржувані накази протиправними, а факт керування транспортним засобом із ознаками сп'яніння не доведеним, як і вчинення ним супутніх ПДР, оскільки адміністративній відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху підлягає лише водій транспортного засобу, яким він, з урахуванням вимог Закону України «Про Дорожній рух» станом на 03.02.2021, не являвся, оскільки такою особою того дня був водій ОСОБА_2 , що відображено у матеріалах адміністративної практики та у висновку службового розслідування, однак вказана обставина не була врахована у висновку перевірки та оскаржуваному наказі.
Позивач наголошує, що законодавством України не передбачено юридичної відповідальності за відмову від проходження пасажиром транспортного засобу огляду на стан сп'яніння, а відтак відмова позивача як пасажира від проходження огляду на стан сп'яніння не може мати для позивача жодних наслідків.
Також позивач покликається на рішення Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/1102/21, відповідно до якого скасовано постанову за ст. 126 КУпАП винесену 03.03.2021 щодо позивача як на водія транспортного засобу марки «Шкода Октавія», д.н.з НОМЕР_1 . У вказаній справі допитано в якості свідка водія автомобіля ОСОБА_2 та надано оцінку ряду письмових доказів, які не були взяті відповідачем до уваги під час службового розслідування.
Крім цього, позивач зазначає, що з моменту призначення службового розслідування очільник поліції Львівщини наперед висловився щодо виду покарання позивача, а саме: «У Львові нетверезий працівник поліції скоїв ДТП - буде звільнений». За наведених обставин вважає, що службове розслідування було проведено упереджено, не об'єктивно, а ступінь вини позивача вже було визначено заздалегідь відповідачем до складання висновку та до моменту видачі оскаржуваних наказів.
Таким чином, позивач вважає, що спірні накази є безпідставними та такими, що прийняті всупереч вимогам чинного законодавства.
У письмових поясненнях представник позивача також посилається на порушення приписів ст. 99 КАС України в частині не засвідчення копії відеозапису електронним цифровим підписом. Відтак, вважає, що заявлений доказ є неналежним та таким, що не відповідає критеріям прийнятності як електронний доказ.
Позиція відповідачів викладена у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами проведення службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач допустив грубе порушення службової дисципліни, що виразилося у тому, що ОСОБА_1 03.02.2021, керуючи автомобілем «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, вчинив ДТП та, намагаючись уникнути відповідальності, з місця ДТП втік, а в подальшому вводив в оману працівників поліції про те, що він не їхав за кермом даного автомобіля та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія врахувала характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.
Відповідач уважає, що службовим розслідуванням повністю доведена вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, що стало підставою для застосування до нього найсуворішого заходу дисциплінарного стягнення. Тому за наведених обставин, на думку відповідача, спірні накази прийняті на підставі, в межах повноважень і у спосіб, визначений законодавством України.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою судді від 08.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні 19.07.2021 без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановлено про задоволення заяви представника позивача про виклик свідка ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 09.08.2021 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів; витребувано від Управління патрульної поліції у Львівській області оригінали відеозаписів з нагрудних камер поліцейських за фактом порушення правил дорожнього руху України оперуповноваженим ВКП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 , що мало місце у м. Львові по вул. Угорська 03 лютого 2021 року.
Витребувані судом докази надані відповідачем 08.10.2021 за вх. № 73581.
11.10.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмови повністю.
Заслухавши вступне слово сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом ГУ НП у Львівській області № 433 від 01.12.2016 призначений на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Наказом ГУ НП у Львівській області від 26.02.2021 № 818 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників підрозділів ГУНП» за грубе порушення службової дисципліни до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Підставою для винесення наказу №818 від 26.02.2021 став висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни оперуповноваженим ВКП відділу поліції № 6 ЛРУП ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 , затверджений начальником ГУ НП у Львівській області полковником поліції ОСОБА_4 .
З наказу №2445 від 11.08.2020 видно, що проведеним службовим розслідуванням встановлено, що оперуповноважений ВКП ВП № 6 ЛРУП ГУПН у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді оперуповноваженого ВКП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, як працівник поліції, будучи зобов'язаним відповідно до ст. 18 Закону України «Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, 03.02.2021 керуючи автомобілем «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, вчинив ДТП, що підтверджується записами з нагрудних відеокамер працівників УПП у Львівській області ДПП НПУ та поясненням ОСОБА_3 , наданих на місці події і під час проведення службового розслідування. У свою чергу, ОСОБА_1 , керуючи почуттям власної безкарності, намагаючись уникнути відповідальності, з місця ДТП втік, а у подальшому вводив в оману працівників поліції про те, що він не їхав за кермом даного автомобіля та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився, чим проявивши своє зверхнє ставлення до установлених норм поведінки, грубо порушив службову дисципліну, зокрема вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також вимог п. 5 розділу I та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий час, так і в неробочий час, дотримуватися основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актів України, зокрема верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості, неупередженості та рівності.
Отже, капітан поліції ОСОБА_1 , як працівник поліції відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», повинен запобігти вчиненню правопорушень та відповідно до ч. 1 ст. 3 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII. Зазначений факт не лише суперечить сутності й призначенню правоохоронних інституцій, зокрема поліції, в підрозділі якої проходить службу ОСОБА_1 , а й розхитують підвалини державності, викривляють уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції нашої держави в європейську спільноту.
Такими своїми діями ОСОБА_1 допустив грубе порушення службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, ч. 1, п. 1, 2, 3, 6 ч. 3 ст. 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, та скоїв вчинок, що дискредитує та підриває авторитет поліції.
Відтак, спірним наказом за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог основних обов'язків поліцейського, передбачених ч. 1, 2 ст. 18, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2.5 ПДР України, ч. 5 розділу I та ч. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ч. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 та ч. 1, п.1, 2, 3, 6 ч. 3 ст. 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до оперуповноваженого СКП відділу поліції № 6 ЛРУП ГУПН у Львівській області ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0062649), застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до витягу із наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.03.2021 №106 о/с «По особовому складу», звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (062649), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 6 Львівського районного управління поліції ГУНП, з 03 березня 2021 року.
Не погоджуючись із спірними наказами в частині, що стосуються безпосередньо позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що позивач вважає його притягнення до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції необґрунтованим, винесеним без відповідних на те правових підстав та таким, що не відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.12.2020 по справі №480/1552/19.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закон № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.
Частинами 1 та 2 ст. 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Службовою дисципліною, за визначенням ст. 1 Дисциплінарного статуту, є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є дисциплінарне стягнення.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
У свою чергу, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення із служби в поліції.
При цьому, до відповідальності можливо притягнути лише у випадку доведення вчинення дисциплінарного проступку, що повинно бути доведено належними та допустимими доказами.
У свою чергу, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 Дисциплінарного статуту).
Із матеріалів службового розслідування встановлено, що 03 лютого 2021 року до ВІОСК УКЗ ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня працівниками поліції УПП у Львівській області ДПП НП України було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП відносно водія автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , оперуповноваженого ВКП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 .
Зазначена інформація стала підставою для призначення службового розслідування. Суд констатує, що наведена підстава призначення службового розслідування відповідає вимогам ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, якими передбачено підстави для призначення службового розслідування, попри твердження позивача про протилежне.
Відтак, наказом ГУ НП у Львівській області від 04.02.2021 № 426 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії», керуючись ст.ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч.ч. 1, 2 розділу II «Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України» та ч. 3 розділу 2 «Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України», затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, призначено за наведеним вище фактом службове розслідування у формі письмового провадження.
Так, п. 2 та п. 3 цього наказу визначено, що проведення службового розслідування доручити дисциплінарній комісії у складі: голова комісії - старший інспектор з ОД ВІОСК УКЗ ГУНП майор поліції ОСОБА_5 , члени комісії - старший інспектор ВІОСК УКЗ ГУНП майор поліції ОСОБА_6 , інспектор ВІОСК УКЗ ГУНП капітан поліції ОСОБА_7 , начальник ОМС УКР ГУНП ОСОБА_8 . До службового розслідування залучити заступника начальника відділу ЛУ ДВБ НП України підполковника поліції ОСОБА_9 .
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (ст. 15 Дисциплінарного статуту).
Згідно зі ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Суд констатує, що в ході розгляду справи не встановив порушення відповідачем порядку та строків проведення службового розслідування.
Даючи правову оцінку доводам позивача стосовно протиправності винесення спірних наказів в частині звільнення позивача зі служби в поліції, суд враховує наступне.
Зі змісту наведених вище правових норм слідує, що не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення із служби в поліції.
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни оперуповноваженим ВКП відділу поліції № 6 ЛРУП ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 , затвердженого начальником ГУ НП у Львівській області полковником поліції ОСОБА_4 (надалі - висновок службового розслідування, висновок) «установлено, що 03.02.2021 о 19:08 зі служби « 102» у ВП № 2 ЛРУП ГУНП надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що по вул. Угорській в м. Львові заявник затримав водія автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Kia Ceed», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням заявника, який рухався в попутному напрямку, після чого самовільно залишив місце ДТП.
На місце події був скерований екіпаж автопатруля «Омега-401» в складі: інспекторів взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 УПП у Львівській області ДПП НП України лейтенантів поліції Туровського Д.О. та ОСОБА_10 . Прибувши на місце події, нарядом поліції, під час спілкування з ОСОБА_1 було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку, на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі, однак останній відмовився.
У подальшому працівниками УПП у Львівській області ДПП НП України відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 526464 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, серії ДПР18 № 196869 за ст. 122-4 КУпАП та серії ДПР18 № 196868 за ст. 124 КУпАП.
В протоколах про адміністративні правопорушення складених відносно ОСОБА_1 вказано:
- Серії ДПР18 № 196869 за ст. 122-4 КУпАП, що 03.02.2021 о 19:40 ОСОБА_1 на проспекті Червоної Калини у м. Львові (міст над вул. Рахівська, 24) керуючи автомобілем «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 не дотримався бічного - бокового інтервалу та вчинив зіткнення з автомобілем марки «Кіа Сіід», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , після чого самовільно залишив місце ДТП, до якого причетний, чим порушив вимоги п. 2.10 (а) ПДР України;
- Серії ДПР18 № 196868 за ст. 124 КУпАП, що 03.02.2021 о 19:40 ОСОБА_1 на проспекті Червоної Калини у м. Львові (міст над вул. Рахівська, 24) керуючи автомобілем «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 не дотримався бічного - бокового інтервалу та вчинив зіткнення з автомобілем марки «Кіа Сіід», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , котрий рухався в попутному напрямку, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1 ПДР України;
- Серії ДПР18 № 526464 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що 03.02.2021 о 19:40 ОСОБА_1 на проспекті Червоної Калини у м. Львові (міст над вул. Рахівська, 24) керував автомобілем «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків згідно чинного законодавства, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.»
Згідно Книги нарядів ВП № 1 ЛРУП ГУНП (інв. № 134) та Графіку чергування СОГ ВП № 1 ЛРУП ГУНП на лютий 2021 року, затвердженого 01.02.2021 начальником т.в.о. начальником ВП № 1 ДРУП ГУНП, капітан поліції Козаков Д.Ю. на момент вчинення ДТП та оформлення адміністративних матеріалів на службі не перебував.
Опитані поліцейськими під час складання відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП громадяни:
ОСОБА_3 пояснив, що 03.02.2021 о 19:40 на власному автомобілі «Кіа Сіід», д.н.з. НОМЕР_2 слідував в середній смузі автодороги по мості на проспекті Червоної Калини, в напрямку вул. Навроцького. В цей час відчув удар в ліву сторону автомобіля та побачив, що «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, почав втікати з місця ДТП. Вказаний автомобіль ОСОБА_3 наздогнав по вул. Угорській, 22. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_3 побачив у білому автомобілі водія-винуватця ДТП, який у подальшому представився ОСОБА_11 , працівником поліції. На пасажирському місці автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , в цей час знаходився інший чоловік. ОСОБА_3 . н6а місце події було викликано працівників поліії. Під час розмови з винуватцем ДТП - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зауважив ознаки алкогольного сп'яніння. Після прибуття поліцейських ОСОБА_1 почав заперечувати, що він керував транспортним засобом «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_3 зазначив, що автомобілем «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 керував ОСОБА_1 . Крім цього, ОСОБА_3 додав, що у зв'язку з тим, що він був у шоковому стані, невірно вказав час скоєння ДТП. Вказана подія відбулась о 18:40;
ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що 03.02.2021 о 20:38 за адресою м. Львів, вул. Угорська, 22 в їх присутності працівники поліції запропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», однак останній від такого огляду відмовився . Після цього, водію було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, нащо водій також відмовився. Водій перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нечітка вимова, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів).
Оглядом відеозаписів з відео реєстраторів працівників УПП у Львівській області ДПП НП України встановлено, що 03.02.2021 близько 19:56 під час спілкування поліцейськими з учасниками ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають на вулиці, а ОСОБА_2 в цей час знаходиться на пасажирському місці автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 . У подальшому при спілкуванні лейтенанта поліції ОСОБА_10 з громадянином ОСОБА_3 , останній повідомив їй, що саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 . У зв'язку із виявленням поліцейськими у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, останньому близько 20:40 у присутності двох свідків запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі на що ОСОБА_1 відмовився. У подальшому на ОСОБА_1 працівниками поліції у присутності двох свідків складено адміністративні матеріали за ст. 122-4, ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_3 в ході службового розслідування надав пояснення тотожні за змістом, які надавав під час складання відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.
За клопотанням позивача суд викликав в судове засідання в якості свідка ОСОБА_3 , однак такий у судове засідання не прибув, спростувань щодо наданих ним пояснень під час складання адміністративних матеріалів та під час службового розслідування не подав.
Висновки службового розслідування підтверджено дослідженими в ході судового розгляду відеозаписами з нагрудних камер поліцейських за фактом порушення правил дорожнього руху України оперуповноваженим ВКП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 , що мало місце у м. Львові по вул. Угорська 03 лютого 2021 року.
У той же час, позиція позивача у цій справі полягає у тому, що він не згідний з висновками службового розслідування, заперечує факт перебування за кермом автомобіля «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 , однак не заперечує факту перебування його у стані алкогольного сп'яніння. З цього приводу суд зазначає наступне.
Аналізуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позивач 03.02.2021 керував автомобілем «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, вчинив ДТП, що підтверджується записами з нагрудних відеокамер працівників УПП у Львівській області ДПП НПУ та поясненням ОСОБА_3 , наданих на місці події і під час проведення службового розслідування. Не визнання позивачем факту перебування за кермом автомобіля свідчить про його не бажання встановлювати істину та про не доброчесність, що є неприпустимим для працівника поліції.
Не заслуговують на увагу аргументи позивача про те, що з моменту призначення службового розслідування (до складання висновку та винесення наказів) очільник поліції Львівщини наперед висловився щодо виду покарання позивача за скоєння дисциплінарного проступку та вказане вплинуло на хід та наслідки проведення службового розслідування. На переконання суду, такі аргументи позивача зводяться до суб'єктивного трактування та не підтверджуються належними доказами.
Також суд не погоджується з доводами позивача щодо порушення приписів ст. 99 КАС України в частині незасвідчення копії відеозапису електронним цифровим підписом, оскільки згідно з ч. 1, 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). 2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
У постанові від 10.09.2020 у справі №751/6069/19 Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного кримінального суду зазначив таке:
«Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Долучений слідчим до матеріалів провадження в якості речового доказу DVD-R диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на комп'ютері в електронному вигляді у виді файлів.
Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу».
З огляду на викладене матеріали справи містять оригінал електронного доказу, а тому такий доказ не повинен засвідчуватися відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 751/6069/19 та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 0540/7665/18-а та враховується судом.
Відтак, з наведеного вище бачимо, що висновки службового розслідування, які стали підставою до прийняття спірних наказів, знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, такі є обґрунтованими та правомірними.
Факти, які стали підставою для службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача також підтверджуються постановою Сихівського районного суду м. Львова від 26.04.2021 у справі № 464/1037/21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
Постановою Львівського апеляційного суду від 08.06.2021 у справі № 464/1037/21 апеляційні скарги правопорушника ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Торопчина О.Д. - залишено без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 26.04.2021 у справі № 464/1037/21 залишено без змін.
Притім, суд зазначає, що у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку та, відповідно, оцінка обґрунтованості та законності висновків відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, що має наслідком застосування дисциплінарного стягнення.
При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність висновків службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов'язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського.
Прийнята позивачем при вступі на службу в поліції присяга відповідно до статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов'язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов'язків.
Варто також зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання поліцейського. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі № 824/1015/16-а з подібних правовідносин.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.
Вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені та долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що позивачем у справі допущено порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських.
Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12.01.2012 у справі «Горовенки та Бугара проти України» (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п.38).
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Частинами 1 та 9 ст. 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.
Повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.09.2018 року, справа №824/227/17-а (адміністративне провадження №К/9901/27834/18) зазначив «... п.60. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.»
Отже, обрання виду стягнення є дискреційним повноваженням роботодавця, однак така дискреція має бути обґрунтованою.
На переконання суду, відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Наведене свідчить, що при виданні спірного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідачем було враховано характер та обставини вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, особа порушника, ступінь вини, попередня поведінка поліцейського, а також тривалість служби та рівень знань про порядок служби.
Отже, матеріалами справи встановлено вчинення позивачем діяння, які полягають у порушенні Дисциплінарного статуту, Закону України «Про Національну поліції» та Правил етичної поведінки поліцейських є несумісними з займаною посадою, тому суд вважає, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, у даному випадку було належним чином доведено представником ГУ НП у Львівській області при розгляді цієї справи.
Це означає, що спірні наказ ГУ НП у Львівській області від 26.02.2021 № 818 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції та наказ ГУ НП у Львівській області від 03.03.2021 № 106 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, відповідають вимогам законодавства і підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Оцінивши наявні у справі докази, наведені аргументи учасників справи, суд констатує, що позов є не обґрунтованим, а тому у його задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833).
Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2022.
Суддя Сидор Н.Т.