13 липня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2622/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕН-КД" (позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом від 08.04.2022 № 2099/6/11-28-18-06-23 про не підтвердження товариству статусу платника єдиного податку четвертої групи;
- зобов'язати відповідача поновити з 01.01.2022 товариство у реєстрації платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що дії відповідача щодо виключення позивача з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2022 рік суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки товариством виконано вимоги пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 та пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України та подано не пізніше 20 лютого поточного року за місцем розташування земельної ділянки та місцезнаходженням платника податку податкову декларацію.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві посилався на те, що станом на 22.02.2022 позивачем фактично не подано звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік, а тому рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку на 2022 рік, а саме від 08.04.2022 № 2099/6/11-28-18-06-23 прийняте у визначені ПКУ терміни та повністю відповідає вимогам податкового законодавства України, а отже є правомірним.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків. З 2018 та до 01.01.2022 позивач був платником єдиного податку четвертої групи (а.с.12, 13).
Відповідач є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.
Судом встановлено, що позивач з 2018 року набув статус платника єдиного податку четвертої групи.
Відтак, звертаючись у лютому 2022 року із переліком документів до податкового органу, позивач не вчиняв дій, спрямованих на перехід на спрощену систему оподаткування, а здійснював щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2022 позивачем було направлено контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) до Компаніївської ДПІ: розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021; загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022; додаток №1 до загальної звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 - відомості про наявність земельних ділянок (а.с.17-31).
Подані документи прийнято контролюючим органом без зауважень.
14.02.2022 позивачем направлено контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки до Компаніївської ДПІ: розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік; звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022; додаток № 1 до звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік - відомості про наявність земельних ділянок (а.с.32-46).
Подані документи прийнято контролюючим органом без зауважень.
21.04.2022 позивачем було отримано лист Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 08.04.2022 № 2099/6/11-28-18-06-23 "Про не підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи", у якому зазначено, що товариство втрачає свій статус платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік та не позбавляється права щодо набуття цього статусу у наступному році (а.с.14-15).
Як зазначив відповідач, в поданій загальній звітній податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи № 9025718418 від 11.02.2022 зазначено КОАТУУ 3522586600 - Первозванівська ОТГ, в той час коли ТОВ "МАРЛЕН-КД", код ЄДРПОУ - 39075031, перебуває на обліку в Компаніївській ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області (1109) на території обслуговування якої розташована лише Компаніївська ОТГ - КОАТУУ 3522855100.
Також в порушення пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПКУ звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи № 9028051096 від 14.02.2022 було подано лише до Компаніївської ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області (1109), а не за місцем розташування земельних ділянок - Первозванівська ОТГ, яка обслуговується Кропивницькою ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області (1108).
З вищезазначених обставин, на думку відповідача, позивачем не дотримано пп.298.8.1 п. 298.8 ст.298 ПКУ, оскільки загальну звітну податкову декларацію платник єдиного податку 4 групи на 2022 рік подано з порушеннями обов'язкових реквізитів до Компаніївської ДПІ (1109) і не подано взагалі до Кропивницької ДПІ (1108) звітної податкової декларації платника єдиного податку 4 групи на 2022 рік.
21.04.2022 позивачем було отримано лист Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 08.04.2022 № 2099/6/11-28-18-06-23 "Про не підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи", у якому зазначено, що товариство втрачає свій статус платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік та не позбавляється права щодо набуття цього статусу у наступному році (а.с.14-15).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача у формі листа, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (який набрав чинності з 01 січня 2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).
Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.
Згідно з підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить, що до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст.298 Податкового кодексу України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Разом з тим, пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Згідно із п. 299.1, п. 299.2 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Податковим кодексом України передбачено підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (п. 299.10 ст. 299 ПК України) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (п. 291.5-1 ст. 291 ПК України), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.
Зокрема, суд звертає увагу на те, що наслідки неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначені ст. 120 Податковим кодексом України та тягнуть за собою накладення штрафу у визначених Законом розмірах.
Відповідно до п. 299.10. ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків- і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Згідно з абз. 2 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Податковим кодексом України передбачений порядок реєстрації або анулювання реєстрації платників єдиного податку. Прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Однак, відповідач рішенням викладеним у листі від 08 квітня 2022 року № 2099/6/11-28-18-06-23 позивачу відмовив у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.
Однак, вимогами чинного Податкового кодексу України не передбачено порядку відмови контролюючим органом у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи за результатами подання вказаних у пп. 298.8.1. п. 298.8. ст. 298 Податкового кодексу України документів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не мав права приймати рішення про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Разом з тим, контролюючий орган має право прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, у порядку передбаченому Податковим кодексом України.
Єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій спрямованих на анулювання товариству статусу платника єдиного податку є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку),
Перед прийняттям рішення про позбавлення товариства статусу платника єдиного податку 4 групи контролюючий органом мав би провести документальну перевірку платника податків та встановити порушення, відповідно до яких, платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку четвертої групи за критеріями, визначеними у п.4 п.291.4 ст.291.4 Податкового кодексу України
Враховуючи викладене у ГУ ДПС у Кіровоградській області були відсутні будь-які підстави для відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.
Крім того, судом враховано наступне.
Позивач, з метою усунення помилок, які були виявлені під час подання до податкового органу податкової декларації платника єдиного податку, подав звітність, зазначену у пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, але з порушенням строку, встановленого законом на подання такої звітності (а.с.47-76).
Подані товариством документи прийнято податковим органом без зауважень (а.с.50-51,58-59,65-66,73-74).
Разом з тим, суд зазначає, що податковим законодавством не передбачено наслідки пропуску встановленого п.п.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України строку подання пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку у якості підстави для непідтвердження такого статусу у відповідному періоді та виключення з реєстру платників.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №806/499/16.
За правилами пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Таким чином, контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), може прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку.
Тобто, враховуючи не проведення щодо позивача документальної перевірки та позбавлення позивача статусу платника єдиного податку четвертої групи листом №2099/6/11-28-18-06-23 від 08.4.2022, на думку суду, є таким, що виходить за межі наданої відповідачу як суб'єкту владних повноважень компетенції, а отже, є протиправним та таким, що не може тягнути за собою жодних юридично зобов'язуючих наслідків для позивача.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.03.2019 у справі №818/606/17, в якій, зокрема, зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу виключно у встановлених законом випадках.
Судом в ході дослідження матеріалів справи документального підтвердження жодної із обставин, визначених у п. 299.10 ст. 299 ПК України, відносно позивача не встановлено.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Отже, ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. Отже, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням позовних вимог та позицій сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
Ця мета взаємопов'язана зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі “ Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу та вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні вимог ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Оскільки в межах спірних правовідносин права позивача були порушені саме протиправними діями відповідача щодо прийняття рішення рішення , оформленого листом від 08.04.2022 №2099/6/11-28-18-06-23 про не підтвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕН-КД" (код ЄДРПОУ 39075031) статусу платника єдиного податку четвертої групи, яке позивач просив скасувати, суд зробив висновок, що належним способом захисту і відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Кіровоградській області, оформленого листом від 08.04.2022 № 2099/6/11-28-18-06-23 про не підтвердження товариству статусу платника єдиного податку четвертої групи та зобов'язання відповідача поновити з 01.01.2022 товариство у реєстрації платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.
На підставі зазначеного, суд зробив висновок про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Фактично предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених (незадоволених) позовних вимог. Саме такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 4962,00 грн. (а.с.81), як за дві вимоги немайнового характеру.
Враховуючи те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №640/21330/18), а тому в даному випадку належною сплатою судового збору при поданні цього позову немайнового характеру вважається сплата судового збору в сумі 2481 грн. як за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі. Водночас, інша частина сплаченого збору підлягає поверненню позивачу у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області, оформлене листом від 08.04.2022 №2099/6/11-28-18-06-23 про не підтвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕН-КД" (код ЄДРПОУ 39075031) статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області поновити з 01.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕН-КД" (код ЄДРПОУ 39075031) у реєстрації платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕН-КД" (код ЄДРПОУ 39075031) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП - 43995486).
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕН-КД" (код ЄДРПОУ 39075031) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня), перерахований згідно платіжного доручення № 18934 від 19.05.2022.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько