14 липня 2022 року Справа № 280/1973/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646) про зобов'язання вчинити дії,
02.02.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), підписана представником - адвокатом Качан Оленою Сергіївною (далі - представник), до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якій представник позивача просить суд:
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за період 16.04.2016 по 01.01.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 до 01.11.2017.
Крім того, просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач з 16.04.2016 проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області на посаді інспектора Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області. Під час проходження служби відповідачем не в повному обсязі здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення, а саме: не виплачено доплату за службу в нічний час та не здійснено індексацію грошового забезпечення. З посиланням на норми Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” від 11.11.2015 №988 (далі - Постанова №988), Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Постанова №1078), вважає, що позивач має право на отримання вказаних виплат. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
Ухвалою суду від 07.02.2022 у Управління патрульної поліції в Запорізькій області витребувано докази по справі.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами та 15.06.2022 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що за період проходження служби позивачу виплачувалось грошове забезпечення в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, що виключає можливість позивачу доплати за службу в нічний час, оскільки така виплата буде перевищувати граничний розмір грошового забезпечення поліцейського. З посиланням на норми Порядку №260 зазначив, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, проте така доплата виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на неї право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
З вимогою здійснити виплату за службу в нічний час позивач звернувся до відповідача в судовому порядку 02.02.2022, у зв'язку з чим позивач має право вимагати здійснити виплату доплати за службу в нічний час, починаючи з 02.02.2019. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
17.06.2022 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві. Додатково звернув увагу, що положення Порядку №260 не розповсюджується на право звернення до суду в порядку статті 233 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 з 16.04.2016 проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області на посаді інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області.
Представник позивача направив на адресу Департаменту патрульної поліції адвокатський запит від 24.01.2022, в якому просив, крім іншого, повідомити:
кількість нічних змін, відпрацьованих ОСОБА_1 у період з 16.04.2016 по 01.01.2022 (надати відповідну довідку з обліку несення поліцейськими служби у нічний час);
чи здійснювалась ОСОБА_1 доплата за службу у нічний час з 16.04.2016 по 01.01.2022;
чи здійснювалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 16.04.2016 по 01.11.2017.
Листом від 23.02.2022 №418аз/41/5/05-2022 Департамент патрульної поліції з посиланням на норми Порядку №260 повідомив, що підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку №1 до цих Порядку та умов. Відповідно до наказів Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 у період з 16.04.2016 по 31.12.2017 до служби в нічний час не залучався, у зв'язку з чим підстави для нарахування та виплати вищезазначеної допомоги відсутні. Крім того, ОСОБА_1 нараховано та виплачено доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 на суму 11426,57 грн. Також повідомив, що Постановою №782 внесено зміни до пункту 2 Порядку №1078 та доповнено абзац 5 після слова “військовослужбовці” словом “поліцейських”. Індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаною постановою, тобто з листопада 2017 року. У зв'язку з цим, підстави для виплати індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 відсутні.
Крім того, з матеріалів справи слідує, на ухвалу суду про витребування доказів, листом Управління патрульної поліції в Запорізькій області від 17.06.2022 №2815/41/32/01-2022 надано довідки з обліку несення служби у нічний час ОСОБА_1 за період з 16.04.2016 по 31.12.2021.
Вважаючи, що має право на отримання доплату за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 01.01.2022 та індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 до 01.11.2017, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо права позивача на отримання доплати за службу у нічний час за період з 16.04.2016 по 01.01.2022, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 Постанови №988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII та Постанови №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 затверджений Порядок №260.
Згідно з пунктом 3 Розділу І вказаного порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами пункту 11 Розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 17.07.2020 №539 “Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260”, яке набрало чинності 21.08.2020, абзаци сьомий, восьмий пункту 11 Порядку №260 викладено в наступній редакції:
“Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.”.
Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що за несення служби в нічний час виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. При цьому, облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку №260.
З наявних в матеріалах справи довідок обліку несення поліцейськими служби в нічний час батальйону №1 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, позивач у період з квітня 2016 року по грудень 2021 року залучався до служби у нічний час.
Однак, як встановлено судом, доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час позивачу не нараховувалась та не виплачувалась за період з 16.04.2016 по 31.12.2017, оскільки за позицією відповідача, викладеної у листі від 23.02.2022 №418аз/41/5/05-2022, ОСОБА_1 у вказаний період не залучалась до служби в нічний час.
Таке твердження відповідача спростовується наявними в матеріалах справи довідками обліку несення поліцейськими служби в нічний час батальйону №1 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції. Також факт несення позивачем служби в нічний час у вищевказаний період не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
За таких обставин, з огляду на вказані приписи законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.12.2017.
Окрім того, відповідно до наданих до суду доказів, зокрема графіків та довідок обліку несення ОСОБА_1 інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону №1 УПП в Запорізькій області ДПП служби встановлено, що за період позивач відпрацював у нічний час за період січень-травень 2018 року - 280 годин.
Крім того, згідно відомостей про грошове забезпечення позивача за періоди з квітня по грудень 2016 року, за 2017 - 2021 роки доплату за службу в нічний час відповідач здійснював з червня 2018 року.
Отже, відповідач всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, доплату за службу в нічний час у період з 16.04.2016 по травень 2018 року не здійснював, що підтверджується тими ж відомостями про грошове забезпечення ОСОБА_1 .
Відтак, відповідач допустив протиправну бездіяльність по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) ОСОБА_1 за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.05.2018.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.05.2018.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення пункту 11 розділу І Порядку №260, яким визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, вважаючи їх безпідставними, оскільки положення вказаної норми не розповсюджуються на право звернення до суду в порядку статті 233 КЗпП, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В контексті вищенаведеного, суд зазначає, що за положеннями Постанови №988 та Порядку №206 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського. У свою чергу, що поняття “грошове забезпечення” і “заробітна плата”, які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.
Вищевказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №320/2583/21.
Щодо права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 16.04.2016 до 01.11.2017, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 5 статті 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон №1282-XII.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно положень статті 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено у статті 6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком №1078.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі, коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015). Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів слідує, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Судом встановлено, що відповідно до офіційної інформації Держстату величина індексу споживчих цін у 2016-2017 роках перевищила поріг індексації 103 % (електронний ресурс: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm). Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Листом відповідача від 23.02.2022 №418аз/41/5/05-2022 підтверджено, що позивачу за період служби з 16.04.2016 по 31.10.2017 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Посилання відповідача на те, що лише Постановою №782 до Порядку №1078 внесено зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, тому лише з цієї дати вказані особи мають право на індексацію, суд відхиляє, оскільки право на індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) прямо передбачено положеннями Закону №580-VIII та Закону №1282-XII. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №2140/1763/18.
Разом з цим, з матеріалів справи слідує, що з листопада 2017 року позивачу нараховується індексація грошового забезпечення. За таких обставин, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 31.10.2017.
Оскільки у цій справі судом встановлено протиправну бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати позивачу доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, з урахуванням приписів статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати вказану бездіяльність протиправною.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, а тому витрати зі сплати судового збору відсутні.
У позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач звернув увагу, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підтверджені належними документальними доказами. Вказав, що адвокатом не витрачалось значної кількості часу для написання позовної заяви.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:
- Договір про надання правової допомоги від 21.01.2022 (далі - Договір від 21.01.2022);
- Додатковий договір до Договору від 21.01.2022;
- Акт здачі-приймання наданої правової допомоги (правничої) допомоги №1 від 18.02.2022 до Договору від 21.01.2022.
Пунктом 1 акту здачі-приймання наданої правової (правничої) допомоги №1 від 18.02.2022 до Договору від 21.01.2022 визначено, що Адвокатом (Качан О.С.) надано, а Клієнтом ( ОСОБА_1 ), прийняті наступні послуги:
1) складання і направлення адвокатських запитів, збір інформації та документів, надання консультації, кількість витраченого часу - 2 год., сума - 2000,00 грн.;
2) формування правової позиції, підготовка стратегії захисту та узгодження її з клієнтом, складання, оформлення (формування доказової бази, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів, забезпечення підписання) та подання позовної заяви, кількість витраченого часу - 2 год., сума 2 000,00 грн.
За надані послуги (правову допомогу) Клієнт сплачує на користь Бюро грошові кошти у сумі 4000,00 грн.
За змістом пункту 2 вказаного акту здачі-приймання наданої правової (правничої) допомоги грошові кошти визначені у пункті 1 цього Акту, мають бути перераховані на користь адвоката протягом 3 днів з моменту набуття законної сили рішенням у справі та отримання рахунка.
Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 виклав правовий висновок, згідно якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Отже, у даному випадку відсутність доказів оплати послуг на правову допомогу не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, суд зазначає, що такі послуги, як складання і направлення адвокатських запитів, збір інформації та документів, надання консультації охоплюються підготовкою позовної заяви у даній справі, оскільки є підготовчими діями, спрямованими на звернення до суду, а тому не можуть виокремлюватись у самостійний вид послуг.
З огляду на вказане, та на підставі аналізу змісту наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 4 000,00 грн. є завищеними у порівняні з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, а також приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646) про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 16 квітня 2016 року по 31 травня 2018 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 16 квітня 2016 року по 31 травня 2018 року.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 31 жовтня 2017 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 31 жовтня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.07.2022.
Суддя А.В. Сіпака