14 липня 2022 року Справа № 280/525/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати у вигляді посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та надбавки за вислугу років визначену за ч.7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 27.03.2020 по 15.03.2021 рік.
зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої частини заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 27.03.2020 по 15.03.2021, включно, у розмірі 556 485,81 гривень , та надбавки за вислугу років визначену за ч.7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 27.03.2020 по 15.03.2021, включно, у розмірі 139 121,45 гривен з вирахуванням (з утриманням) із цих сум податків і зборів та обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 01 липня 2015 року заробітна плата прокурорів повинна регулюватися виключно ст. 81 Закону України “Про прокуратуру”. Проте, починаючи з липня 2015 року по дату звільнення позивача заробітна плата прокурорів регулювалася постановами Кабінету Міністрів України. Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхуванняя, відповідно позивач має право на перерахунок з 2015 року. Крім того зазначає про застосування норм прямої дії, а саме ч. 3 ст. 152 Конституції України, якою закріплено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 18.01.2022 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 31.01.2022 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 28.02.2022.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської федерації в Україні введений воєнний стан.
28.02.2022 тимчасово виконуючим обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду у зв'язку з загрозою життю, здоров'ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданий наказ № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану», яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022.
Наказами тимчасово виконуючого обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 №12, від 11.03.2022 №13, від 18.03.2022 №14, від 25.03.2022 №15, від 01.04.2022 №16, від 08.04.2022 №17, від 15.04.2022 №18, від 22.04.2022 №21, від 29.04.2022 №22 строк дії наказу від 28.02.2022 №11 про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану продовжений до 06.05.2022 включно. Роботу суду відновлено з 10.05.2022.
Враховуючи зазначені обставини, призначене на 28.02.2022 підготовче засідання не відбулось, та його було відкладено на 15.06.2022.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню оскільки заробітна плата позивачу була обрахована і виплачена правомірно, відповідно до чинного нормативного-правового регулювання. В даному випадку відсутні підстави для відшкодування матеріальної шкоди, завданої прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, оскільки рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та не розповсюджується на правовідносини до ухвалення рішення. Зокрема зазначає, що право на перерахунок заробітної плати мають особи які успішно пройшли атестацію та переведені до окружних чи обласних прокуратур. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем попущено строк звернення до суду. Враховуючи наведене, представник просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 15.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в цей же день.
Представник позивача надіслав до суду заяви, в яких просив провести підготовче судове засідання та розгляд справи по суті за його відсутності, на позовних вимогах наполягає. Представник відповідача проти поданих заяв позивача не заперечував, про що свідчить відповідна відмітка.
З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України з 29.09.2003 по 18.03.2021. Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 18.03.2021 № 415к ОСОБА_1 звільнено з посади та з органів прокуратури Запорізької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 .
Листом від 05.01.2022 №21-2вих.-22 Запорізька обласна прокуратура повідомила, що нарахування заробітної плати позивачу на посаді першого заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області у період з 27.03.2020 по 19.03.2021 здійснювалось відповідно до положень Постанови КМУ від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури» із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури».
Незгода позивача із діями відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати в період з 27 березня 2020 року по 15 березня 2021 року та надбавки за вислугу років за період з 27.03.2020 по 15.03.2021 без урахування вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зумовила звернення до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII частину третю статті 81 Закону України «Про прокуратуру» викладено в такій редакції: «Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».
Згідно з частиною 3 статті 81 Закону №1697-VII (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:
1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;
2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»).
Частиною сьомою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно статті 89 Закону України «Про прокуратуру» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019).
Статтею 90 вказаного Закону визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Закон України від 28.12.2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28.12.2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
Оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури щодо умов оплати праці», зокрема, розмірів окладів працівників, не внесені, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не передбачались, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року № 808/2163/17, від 16 січня 2019 року № 804/217/17, від 27 лютого 2019 року № 809/982/16.
Отже, позивачу в спірний період нараховувалась заробітна плата виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, у розмірі встановленому законом.
Стосовно посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 1-223/2018(2840/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як на підставу для стягнення з Київської обласної прокуратури на його користь неотриманої частини заробітної плати, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд зазначає, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач, у спірних відносинах, був зобов'язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин, тому висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 26 березня 2020 року №6-р/2020 по справі №1-223/2018(2840/18) не можуть бути підставою для нарахування та виплати на користь позивача неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 27 березня 2020 року по 15 березня 2021 року.
Крім того, з 25.09.2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ, згідно з пунктом 21 розділу І якого внесено зміни до статті 81 Закону №1697-VІІ.
Також згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.
Відповідно до п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.
Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року.
Судом встановлено, що у період з 27.03.2020 по 15.03.2021 позивач не обіймав посаду прокурора окружної прокуратури або обласної прокуратури.
Отже, Запорізька обласна прокуратура почала роботу 11.09.2020, і відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ до вказаної дати оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Станом на час розгляду справи Закон №113-ІХ є чинним, не визнавався неконституційним, і підстави для незастосування його положень відсутні.
Відповідно, оплата праці до початку роботи окружних прокуратур визначалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, якою є постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та оплати праці працівників органів прокуратури", про що повідомлено позивача листом від 05.01.2022 №21-2вих-22.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача до 11.09.2020 року визначався з врахуванням пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, і висновки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 на застосування положень Закону №113-ІХ не впливають, у зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із ст. 139 КАС України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.07.2022.
Суддя А.В. Сіпака