Справа № 607/8325/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/212/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
про повернення апеляційної скарги
13 липня 2022 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 05 липня 2022 р.,
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 05 липня 2022 р. частково задоволено клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_5 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022211040000924 від 02 липня 2022 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 355 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт шляхом позбавлення права користування, розпорядження та відчуження на майно: балончик-ефектний засіб для самозахисту “PEPPER KO FOG”, балончик Терен-4м, предмети, схожі на набої у кількості 14 штук, предмети, схожі на набої у кількості 5 штук, предмет, схожий на зброю, сумку (барсетку) чорного кольору.
Майно: автомобіль марки “Volkswagen” моделі “Transporter” р. н. з. НОМЕР_1 ; ключі від даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , повернуто особі, в якої воно вилучено.
На дану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на майно в повному обсязі.
Перевіривши зазначену апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, приходжу до висновку, що вона підлягає поверненню апелянту з наступних підстав.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачає, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
З положень зазначеної статті убачається, що потерпілий має право на оскарження судових рішень на стадії судового розгляду кримінального провадження у частині, що стосується його інтересів.
Згідно з приписами, викладеними у статтях Розділу ІІІ КПК України, кримінальне провадження на стадії досудового розслідування уповноважені здійснювати слідчий і прокурор. Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і, у відповідності до ч. 1 ст. 171 цього Кодексу, застосовуються на цій стадії кримінального провадження слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, за клопотанням прокурора, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільного позивача.
Отже прокурор та цивільний позивач мають право оскаржити ухвалу слідчого судді про арешт майна або про відмову в накладенні арешту.
Крім того відповідно до ч. 7 ст. 173 КПК України право оскаржити судове рішення щодо арешту майна мають право підозрюваний, обвинувачений, треті особи.
Зі змісту положень ч. 1 ст. 171, ч. 7 ст. 173 КПК України випливає, що потерпілий та представник потерпілого не є суб'єктами, які наділені правом на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів про арешт майна або відмову в ньому.
Питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешту майна, до кола інтересів потерпілого, його законного представника чи представника кримінальним процесуальним законом не віднесено, їх участь у розгляді цих питань в суді першої інстанції КПК України не передбачена.
Отже і оскаржити ухвалу слідчого судді щодо арешту майна потерпілий, його законний представник чи представник не вправі.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені в ухвалі від 05 жовтня 2021 року (справа №646/5315/21, провадження №51-4740ск21).
При цьому суддя апеляційного суду звертає увагу потерпілого та його представника, що вони вправі звернутись до прокурора з клопотанням про внесення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2022 року в порядку, визначеному ст. 220 КПК України.
Крім цього, як вбачається із матеріалів, доданих до апеляційної скарги, автомобіль марки “Volkswagen” моделі “Transporter” р. н. з. НОМЕР_1 , білого кольору, VIN-код: НОМЕР_3 , на який представник потерпілого просить накласти арешт у свої апеляційній скарзі, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , а отже потерпілий ОСОБА_4 будь-якого відношення до цього майна немає.
Статтею 422 КПК України передбачений порядок перевірки ухвал слідчого судді, однак в зазначеній нормі закону не передбачені дії судді-доповідача щодо апеляційних скарг на ухвали слідчого судді, які подані особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
При цьому, на думку судді-доповідача, в подібних випадках слід керуватися положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Додатково вважаю за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України є частиною національного законодавства.
Так, у своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави (рішення у справі «Скорик проти України» від 08.01.2008 року).
За таких обставин, оскільки потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_3 не мають права на оскарження ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2022 р., суддя-доповідач дійшов висновку про те, що відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 399 КПК України, суддя
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 05 липня 2022 р. повернути апелянту.
Копію даної ухвали надіслати адвокату ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її прийняття.
Суддя Тернопільського
апеляційного суду ОСОБА_2