79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.07.2022
Справа № 914/517/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Підприємства об'єднання громадян “Львівське учбово-виробниче підприємство” Українського товариства сліпих, м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства “Беладонна”, м. Львів
про зобов'язання звільнити орендоване приміщення та стягнення неустойки
за участю представників:
від позивача: Стегніцький А.М.;
від відповідача: Галань В.М.;Гнідець О.Г.
Хід розгляду справи.
Підприємство об'єднання громадян “Львівське учбово-виробниче підприємство” Українського товариства сліпих звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Беладонна” про зобов'язання звільнити орендоване приміщення та стягнення неустойки.
Ухвалою від 14.03.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому засіданні на 03.05.2022.
31.03.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх. № 7011/22).
05.04.2022 через систему “Електронний суд” подано відповідь на відзив (Вх. № 7194/22).
В судовому засіданні 03.05.2022 судом оголошено перерву до 12.05.2022.
12.05.2022 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (Вх. № 9809/22).
Ухвалою від 12.05.22 суд закрив підготовче провадження у справі № 914/517/22 та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 07.06.2022.
Ухвалою від 07.06.2022 суд оголосив перерву у справі до 27.06.2022.
Ухвалою від 27.06.2022 суд відклав розгляд справи на 04.07.2022, у зв'язку із неявкою Позивача.
В судовому засіданні 04.07.2022 судом оголошено перерву до 11.07.2022.
В судове засідання 11.07.2022 з'явився представник Позивача, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити. Представник Відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 11.07.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що 11 квітня 2016 року, між підприємством об'єднання громадян Львівським учбово-виробничим підприємством Українського Товариства Сліпих та приватним підприємством "Беладонна" було укладено договір №11/042016-01, про оренду виробничих, та службових приміщень, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування частину виробничих та службових приміщень на третьому поверсі основного корпусу, позначеного літерою А-3, відповідно до технічного плану будинку, за адресою: м. Львів вул. Торф'яна, буд. 4, площею 569.95 м.
Термін оренди приміщень складає два роки та 11 місяців з моменту прийняття приміщень за Актом приймання-передачі №1 (пункт 3.1 Договору).
У зв'язку із відсутністю заперечення щодо продовження договору оренди з обох сторін, договір пролонговувався на той самий термін і на тих самих умовах. Таким чином договір вважається продовженим до 11.02.2022.
15.02.2022 Позивачем на адресу Відповідача було надіслано лист повідомлення яким Орендодавець повідомив Відповідача що термін договору закінчився, і запропоновав укласти новий договір найму, терміном до 31 грудня 2022 року. Повідомлення отримано ПП “Беладонна” 23.02.2022, про що свідчить підпис на самому листі повідомленні, долученому до матеріалів справи.
Позивач вважає, що договір було припинено у зв'язку із закінченням терміну його дії 11.02.2022, однак, відповідач майно не повернув. Додаток до угоди найму №3 від 10 липня 2018 року, згідно з яким було збільшено термін договору найму до 84 місяців позивач вважає нікчемним та недійсним, оскільки він не був нотаріально посвідченим чим порушив вимоги ст. 793 Цивільного кодексу України.
У відповіді на відзив від 05.04.2022р., (вх. № 7194/22) позивач зазначив, що попередній директор підприємства, Петришак С.Ю., вийшов за межі своїх повноважень, і уклав Додаток до угоди найму №3 від 10 липня 2018 року, немаючи дозволу президії центрального правління Українського Товариства Сліпих на укладання такого довготривалого договору оренди, аж на сім років, тобто на 84 місяці чим порушив п. 6.5 Статуту УТОС.
У зв'язку із перебуванням майна у незаконному володінні Позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення та стягнути неустойку у розмірі подвійної місячної орендної плати за кожен місяць незаконного володіння.
Правова позиція відповідача.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву від 31.03.22 (вх.№ 7011/22), проти позову заперечив з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що договір було укладено на 2 роки 11 місяців, однак в подальшому до договору підписувалися додаткові угоди, зокрема й щодо продовження терміну дії зазначеного договору оренди. Вважає, що додаткова угода №3 до Договору оренди від 10 липня 2018 року є законною, відтак договір досі є чинним.
Додаткова угода №3, якою продовжено термін дії договору оренди, не може бути нікчемною, так як вона в принципі не могла бути укладена в нотаріальній формі: по-перше, сам договір не був нотаріально посвідчений, відтак і всі додаткові угоди до нього також не могли бути нотаріально посвідченими; по-друге, додаткова угода не може бути сама по собі нотаріально посвідчена, бо не містить всіх істотних умов, які ставляться до правочину Цивільним кодексом. Відтак, посилання позивача на нікчемність цієї додаткової угоди є безпідставним, так само як і посилання на ст. 220 та ст. 793 Цивільного кодексу України.
Щодо дозволу центрального управління УТОС на пролонгацію договору оренди зазначив, що питання пролонгації не залежить від директора підприємства позивача, а також немає пролонгації договору в даному випадку, вважає, що договір є чинним з моменту підписання і до цього часу.
Відповідач не відмовляється від укладення нового договору, як це вказує позивач: відповідач зацікавлений у продовженні договірних відносин надалі, але лише після того, як закінчиться термін дії цього договору.
Твердження позивача про те, що він звертався до відповідача з вимогою звільнити приміщення є неправдивим, в листі повідомленні від 14.02.2022 зазначено лише про укладення нового договору оренди приміщення, а не звільнення приміщення.
Договір оренди від 11 квітня 2016 року є чинним, а в позивача відсутні будь-які підстави для стягнення неустойки.
Зазначив, що у зв'язку із розглядом даної справи очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
У запереченнях зазначив, що ПП “Беладонна” належним чином виконує всі свої зобов'язання за договором оренди, сплачує всі платежі, що свідчить про відсутність у позивача будь-яких підстав стверджувати про будь-які зловживання відповідачем своїми правами за договором.
Виставлення позивачем рахунків на оплату після закінчення строку дії Договору оренди та оплата цих рахунків відповідачем свідчать про продовження існування договірних відносин між сторонами, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог про повернення орендованого майна.
Фактичні обставини справи встановлені судом
11 квітня 2016 року, між підприємством об'єднання громадян “Львівським учбово- виробничим підприємством” Українського Товариства Сліпих (Орендодавець), та приватним підприємством "Беладонна" (Орендар) було укладено договір №11/042016-01, про оренду виробничих та службових приміщень, згідно якого, Орендодавець зобов'язується надати, а Орендар прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначені у Договорі та у Актах приймання-здачі приміщень в оренду, а саме частину виробничих та службових приміщень на третьому поверсі основного корпусу, позначеного літерою А-3, відповідно до технічного плану будинку, за адресою: м. Львів вул. Торф'яна, буд. 4, площею 565 м2, за користування якими Орендар зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Комунальні (експлуатаційні) платежі не входять в орендну плату (п. 1.1 Договору).
Щодо розбіжностей в площі орендованого приміщення, де в договорі зазначено 565 м2, натоміть в Акті прийму-передачі приміщення596,95 м2, сторони в судовому засіданні повідомили, що внаслідок повторного обмірювання площі орендованого приміщення, таке виявлено більшим, зазначили, що йдеться про одне й те саме приміщення.
Згідно пунктів 3.1., 3.2 Договору термін оренди приміщень складає 2 роки та 11 місяців з моменту прийняття приміщень за Актом приймання-передачі №1. У випадку, якщо після закінчення терміну дії Договору Орендар продовжує користуватися Об'єктом оренди, то. за відсутності письмових заперечень Орендодавця протягом одного місяця з дня закінчення терміну дії Договору, Договір вважається поновленим (продовженим) на той самий термін на тих самих умовах.
11 квітня 2016 року, сторонами підписано акт №1 приймання-здачі приміщень в оренду до Договору №11/042016-01 від 11.04.2016.
До Договору укладалась низка додаткових угод. Зокрема, 10 липня 2018 року між ПОГ "Львівське ВП УТОС" та ПП "Беладонна" було підписано додаткову угоду №3 до Договору оренди, якою збільшено термін договору найму до 84 (вісімдесяти чотирьох) місяців. Додаткова угода була підписана директором ПП “Беладонна” - Гнідець О.Г. та директором підприємства ПОГ “Львівське УВП УТОС” -Петришаком С. Ю., який за твердженням позивача не мав права її укладати, оскільки така угода не є нотаріально посвідченою і останній не отримав дозволу президії ЦП УТОС на підписання вказаної додаткової угоди.
Як зазначає Позивач, оскільки 11.03.2019 термін договору сплив, а орендар продовжував користуватися виробничими, та службовими приміщеннями, і при тому заперечень від орендодавця не було, то в порядку п. 3.2. даного договору, а також ст. 764 Цивільного кодексу України, Договір вважався поновленим (продовженим) на той самий термін на тих самих умовах до 11.02.2022 року.
15.02.2022 Позивачем на адресу Відповідача було надіслано повідомлення (отримане ПП “Беладонна” 23.02.2022) яким повідомив Орендаря, що термін договору закінчився, і запропоновав укласти новий договір найму, терміном до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до розділу 7 Договору передбачено порядок повернення орендованих приміщень. Повернення Орендодавцю приміщень, що орендуються, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників Сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі приміщень, що орендуються, протягом 5 (п'яти) днів з моменту закінчення терміну оренди. Приміщення, що орендуються, повинні бути передані Орендарем та прийняті Орендодавцем протягом 90 (дев'яносто) днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії (п. 7.1, 7.2, 7.3 Договору).
Як зазначає позивач, всупереч погодженим сторонами умовам, відповідачем не було звільнено об'єкт оренди після закінчення строку дії Договору, відтак ПОГ “Львівське учбово-виробниче підприємство” Українського товариства сліпих” звернувся до суду з позовом до ПП “Беладонна” про зобов'язання звільнити орендоване приміщення, нарахувати та стягнути неустойку внаслідок незаконного користування орендованим майном.
Оцінка суду
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору оренди майна № 11/042016-01 від 11.04.2016.
Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Вказані приписи кореспондуються з ч. 1 ст. 759 ЦК України.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Таким чином, ПП “Беладонна” скріпивши печаткою та підписавши Договір №№11/042016-01 від 11.04.2016 погодилось на умови, їх права та обов'язки, як Орендаря вказані в даному Договорі.
10 липня 2018 року між ПОГ "Львівське ВП УТОС" та ПП "Беладонна" було підписано додаткову угоду №3 до Договору оренди, якою збільшено термін договору найму до вісімдесяти чотирьох місяців.
Як встановлено судом, між сторонами існує спір щодо чинності Додаткової угоди № 3 від 10.07.2018. Так на думку позивача, ця додаткова угода є нікчемною та недійсною, з огляду на те, що не посвідчена нотаріально (в межах ст. 220 ЦК України), а також таку угоду підписано без дозволу президії ЦП УТОС, водночас, Відповідач зазначає, що цією угодою було продовжено строк дії Договору оренди майна № 11/042016-01 на 84 місяці з дати прийняття приміщень Орендарем за Актом приймання-передачі № 1.
Щодо чинності Додаткової угоди № 3 до Договору суд зазначає наступне.
Верховний Суд у Постанові від 31 травня 2021 у справі № 917/265/18 зазначив, що додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.
Відтак, відхиляються твердження Відповідача, що додаткова угода №3 не є самостійним правочином і вона не може бути недійсною чи нікчемною, оскільки є невід'ємною частиною самого договору оренди відповідно до норм чинного законодавства, п.п. 13.4. Договору та положень, викладених у самій додатковій угоді №3.
У відповідності до ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно п. 1 ст. 219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
Згідно п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до п. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно п. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” У разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим статтею 654 ЦК України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі статті 764 ЦК України чи частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(строк дії якого менший трьох років) немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Враховуючи вищенаведене, укладена між сторонами додаткова угода № 3 від 10.07.2018 до договору оренди (строком більше як на 3 роки) не була нотаріально посвідчена, у відповідності до чинного законодавства, відтак є нікчемною.
Щодо посилання позивача на Статут УТОС та Положення про порядок передачі в користування (оренду) підприємствами, установами, організаціями УТОС рухомого та нерухомого майна, незадіяного у виробничому процесі у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 2, 4 статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд звертає увагу, що Позивачем не долучено до матеріалів справи Статуту УТОС, відтак покликання на нього у позовній заяві не можуть братись судом до уваги. Крім того, долучене до матеріалів справи положення про порядок передачі в користування (оренду) УТОС нерухомого майна, є неналежними доказом у справі, оскільки є проектом і з такого документу не вбачається хто його затвердив, коли, чинний такий чи ні.
У відповідності до ч. 2 ст. 210 ГПК України докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Спірний договір оренди був укладений 11.04.2016 року на два роки та 11 місяців і згідно п. 3.2. договору у випадку якщо після закінчення дії договору орендар продовжує користуватись об"єктом оренди та за відсутності письмового заперечення Орендодавця протягом одного місяця з дня закінчення терміну дії договору , він ( договір )вважається поновленим на той самий термін на тих самих умовах.
Термін дії договору закінчився 11.02.2022 року. Листом № 1/021422 від 14.02. 2022 року позивач запропонував відповідачу укласти новий договір, що останнім було проігноровано, а тому у зв"язку із закінченням терміну дії спірного договору та неукладенням нового у відповідача відсутні підстави для перебування у орендованих приміщеннях.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у розмірі подвійної плати за найм, з 11 лютого до 28 лютого включно - 36 680,42 грн, а також за кожен наступний місяць з 01.03.2022, до винесення судового рішення - в розмірі 60414,70 грн за місяць.
1. Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.
Згідно приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 ГПК України відповідного права.
Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Суд зазначає, що предметом позову в даній справі є звільнення орендованого приміщення.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що нормами процесуального закону не передбачено можливість визначення у рішенні суду нарахування неустойки , а саме подвійної орендної плати згідно ст.785 ЦК України “до моменту винесення судового рішення”, така правова конструкція не закріплюється законодавцем ні в матеріальному, ні в процесуальному законах.
Відтак, суд вважає за необхідне, відмовити позивачу у задоволенні вимоги про здійснення нарахування неустойки до моменту винесення судового рішення, оскільки це є окрема позовна вимога, яка розглядається в порядку передбаченому Господарсько процесуальним кодексом.
2. Суд зазначає, що вимога про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за найм не підлягає до задоволення та суперечить договору, оскільки пунктами 7.1, 7.2, 7.3 Договору передбачено повернення орендодавцю приміщень, що орендуються, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі приміщень, що орендуються, протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Приміщення, що орендуються, повинні бути передані Орендарем та прийняті Орендодавцем протягом 90 днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії.
Доказів призначення, створення та початку роботи двосторонньої комісії по поверненню орендованого приміщення суду не надано, не надано доказів звернення сторін про прийняття майна , чи прийняття участі у передачі спірного майна . 90 денний термін сплив лише 11.05.2022р.
Позовна заява подана до Господарського суду Львівської області 26.02.2022, станом на день подання позовної заяви у позивача не виникло право вимоги неустойки, оскільки відповідно до договору має бути створена відповідна комісія по поверненню орендованих приміщень. У разі відмови відповідача від участі у комісії, це слід зафіксувати у відповідному акті . Позивач не позбавлений права звернутись із окремим позовом про стягнення неустойки із дотриманням вимог договору у порядку передбаченому чинним законодавством .
Відтак, суд відмовляє у стягненні з Відповідача неустойки за користування приміщенням, оскільки термін нарахування неустойки на час подачі позову не настав.
3. Як встановлено судом, додаткова угода № 3 від 10.07.2018 року є нікчемною. Відтак, строк дії Договору оренди виробничих та службових приміщень № 11/042016-01 укладений між сторонами закінчився 11.02.2022 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ГК України Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Приписами ч.1 ст.785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Відповідно п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, однак при дотриманні умов договору, а саме п 7.3 договору, чого сторонами зроблено не було.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір підлягає до стягнення з Відповідача частково.
Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 2481,00 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Приватне підприємство “Беладонна” (79020, м. Львів, вул. Верхня зимова, буд. 30, код ЄДРПОУ 31589329) повернути об'єкт оренди, шляхом виселення з нежитлового приміщення площею 565 м2 що знаходяться за адресою: 79009, м. Львів, вул. Торф'яна, буд. 4.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Беладонна” (79020, м. Львів, вул. Верхня зимова, буд. 30, код ЄДРПОУ 31589329) на користь Підприємства об'єднання громадян “Львівське учбово-виробниче підприємство” Українського товариства сліпих (79009, м. Львів, вул. Торфяна, 4, код ЄДРПОУ 03967837) 2481,00 судового збору .
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2022.
Суддя Запотічняк О.Д.