ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.07.2022Справа № 910/3409/22
Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/3409/22
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 196 333, 20 грн
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 196 333, 20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов'язання із своєчасної доставки вантажу за залізничними накладними 52718137, 52943040 (досилочна накладна №34277483), 52232880 (досилочна накладна №53242673), 52557162, 53241899, 53010518, 53011839 (досилочна накладна №47870365), 53237368, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для застосування до Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафних санкцій у виді штрафу, передбаченого ст. 116 Статуту залізниць України, у розмірі 196 333, 20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
22.06.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що по спірним залізничним накладним Залізниця має право на збільшення терміну доставки на підставі п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Мінюсті України 24.11.2000 за №865/5086.
27.06.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
У грудні 2021 року - лютому 2022 року АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу (вугілля кам'яного) за залізничними накладними №№ 52718137, 52943040 (досилочна накладна №34277483), 52232880 (досилочна накладна №53242673), 52557162, 53241899, 53010518, 53011839 (досилочна накладна №47870365), 53237368.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у загальному розмірі 196 333,20 грн за несвоєчасну доставку вантажу згідно визначених залізничних накладних.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил обчислення термінів доставки вантажів і Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі залізничних накладних №№ 52718137, 52943040 (досилочна накладна №34277483), 52232880 (досилочна накладна №53242673), 52557162, 53241899, 53010518, 53011839 (досилочна накладна №47870365), 53237368 відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу, здійснення чого не заперечується сторонами (навпаки, підтверджено відповідачем у змісті свого відзиву), однак, позивачем вказується на порушення встановлених строків відповідних перевезень.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.
Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України на залізницю, як перевізника, покладено обов'язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
В даному випадку, позивачем вказується на те, що за додананими до позову залізничними накладними відповідачем було порушено взяті на себе зобов'язання із доставки вантажу у встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів строки, а тому існують правові підстави для застосування визначеної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Як вбачається із спірних залізничних накладних:
- за залізничною накладною №52718137 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 09.01.2022 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 1 350 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №52943040 (досилочна накладна №34277483) вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 22.01.2022 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 1 350 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №52232880 (досилочна накладна №53242673) вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 08.02.2022 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 1350 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №52557162 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 31.12.2021 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 1350 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №53241899 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 09.02.2022 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 1350 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №53010518 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 26.01.2022 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 1350 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №53011839 (досилочна накладна №47870365)вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 26.01.2022 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 1350 км (п. 30 накладної);
- за залізничною накладною №53237368 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 09.02.2022 (п. 56 накладної) для здійснення його доставки в пункт призначення. Відстань перевезення складала 1350 км (п. 30 накладної).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) визначено, що у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, а саме:
- за залізничною накладною №52718137 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 09.01.2022, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 10.01.2022, оскільки відстань складає 1350 км, строк доставки складає 9 діб. Фактичний строк доставки склав 11 діб. Відтак, відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу на 2 доби.;
- за залізничною накладною №52943040 (досилочна накладна №34277483) вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 22.01.2022, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 23.01.2022, оскільки відстань складає 1350 км, строк доставки складає 9 діб. Фактичний строк доставки склав 11 діб. Відтак, відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу на 2 доби.;
- за залізничною накладною 52232880 (досилочна накладна №53242673)вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 08.02.2022, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 09.02.2022, оскільки відстань складає 1350 км, строк доставки складає 9 діб. Фактичний строк доставки склав 13 діб. Відтак, відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу на 4 доби.;
- за залізничною накладною №52557162 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 31.12.2021, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 01.01.2022, оскільки відстань складає 1350 км, строк доставки складає 9 діб. Фактичний строк доставки склав 11 діб. Відтак, відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу на 2 доби.;
- за залізничною накладною №53241899 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 09.02.2022, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 10.02.2022, оскільки відстань складає 1350 км, строк доставки складає 9 діб. Фактичний строк доставки склав 16 діб. Відтак, відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу на 7 діб.;
- за залізничною накладною №53010518 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 26.01.2022, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 27.01.2022, оскільки відстань складає 1350 км, строк доставки складає 9 діб. Фактичний строк доставки склав 11 діб. Відтак, відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу на 2 доби.;
- за залізничною накладною 53011839 (досилочна накладна №47870365) вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 26.01.2022, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 27.01.2022, оскільки відстань складає 1350 км, строк доставки складає 9 діб. Фактичний строк доставки склав 11 діб. Відтак, відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу на 2 доби.;
- за залізничною накладною №53237368 вантаж був прийнятий АТ "Українська залізниця" 09.02.2022, отже з огляду на п. 2.1. Правил строк доставки обчислюється з 10.02.2022, оскільки відстань складає 1350 км, строк доставки складає 9 діб. Фактичний строк достав склавки 14 діб. Відтак, відповідач вважається таким, що порушив строки доставки вантажу на 5 діб.
Таким чином, календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Згідно з пунктом 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Проте, у п. 49 залізничних накладних №№ 52718137, 52943040 (досилочна накладна №34277483), 52232880 (досилочна накладна №53242673), 52557162, 53241899, 53010518, 53011839 (досилочна накладна №47870365), 53237368 не міститься відміток та/або зазначення причин затримки вагонів.
В свою чергу, відповідачем обставини прострочення виконання свого зобов'язання із вчасної доставки вантажу не заперечувались, як не спростовувалось вірності здійсненого позивачем розрахунку штрафу. АТ "Українська залізниця" лише вказує про те, що порушення строків доставки вантажу відбулось не з його прямого умислу.
Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об'єктивні причини, що зумовили затримку у доставці вантажу, які згідно законодавства дають право залізниці на збільшення терміну доставки, у зв'язку з чим суд приходить до висновку правомірність нарахування штрафу за невчасну доставку вантажу згідно залізничних накладних №№ 52718137, 52943040 (досилочна накладна №34277483), 52232880 (досилочна накладна №53242673), 52557162, 53241899, 53010518, 53011839 (досилочна накладна №47870365), 53237368.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Суд відзначає, що в розумінні ст.ст. 13, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України самого факту посилання відповідача на відсутність в його діях прямого умислу для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань не достатньо та АТ "Українська залізниця" повинне довести (в тому числі, шляхом подання доказів), що порушення спірних зобов'язань мало місце не з вини залізниці.
Оскільки, Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об'єктивні причини, що зумовили затримку у доставці вантажу, які згідно законодавства дають право залізниці на збільшення терміну доставки, у зв'язку з чим суд, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, приходить до висновку, що сума штрафу, нарахованого на підставі ст.ст. 116, 130 Статуту за наслідками перевезення вантажу відповідачу за спірними залізничними накладними з перевищенням нормативних строків перевезення, становить 196 333,20 грн.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно нараховано АТ "Українська залізниця" штрафні санкції у виді штрафу, передбаченого п. 116 Статуту, в розмірі 196 333,20 грн.
Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу на 80%, суд відзначає наступне.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що через військову агресію Російської Федерації, блокування експорту сільськогосподарської продукції, яка складала значний відсоток у перевезеннях, завдання пошкоджень залізничній інфраструктурі спостерігається значне падіння обсягів вантажних перевезень залізницею (на 70%), значне зниження обсягів та прибутковості від перевезення пасажирів залізницею.
При цьому, залізниця постійно здійснює евакуаційні перевезення пасажирів з території ведення активних бойових дій.
Всі наведені обставини свідчать про надскрутне становище залізниці, відсутність коштів на виплату заробітної плати працівника, що є підставами для зменшення неустойки.
Суд зазначає, що 24.02.2022 було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим з 24.02.2022 по 23.08.2022 (згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2263-IX від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні») в Україні введено воєнний стан.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів військової агресії, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.
Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Суд враховує, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку задовольнити подане відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф у розмірі 39 266,64 грн (20% від обґрунтованого розміру штрафу).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову.
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15; ідентифікаційний код 23269555) суму штрафу у розмірі 39 266 грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 2 945 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд .
Повний текст рішення складено та підписано: 13.07.2022.
СуддяМ.Є. Літвінова