Справа № 214/9313/19
2/214/2582/22
Іменем України
13 липня 2022 рокуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за централізоване опалення, -
Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за послугу з централізованого опалення за період з 01.01.2016 року по 01.06.2019 року у розмірі 42102 грн. 86 коп., а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог вказано, що на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . Так як будинок АДРЕСА_2 є багатоповерховим, опалення до квартири АДРЕСА_3 здійснюється від транзитних трубопроводів будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідачі отримують теплову енергію. Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами як споживачами послуг з централізованого опалення своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у них за період з 01.01.2016 року по 01.06.2019 року виникла заборгованість у розмірі 42102 грн. 86 коп. З метою стягнення вказаної заборгованості позивачем на адресу відповідачів було направлено лист з повідомленням про стан заборгованості та вимогою її погашення. Проте до теперішнього часу заборгованість відповідачами не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.04.2020 року позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» були задоволені, а саме ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» суму заборгованості за теплову енергію за період з 01.01.2016 року по 01.06.2019 року у розмірі 42102 грн. 86 коп., а також судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп. з кожного відповідача окремо по 960 грн. 50 коп.
Однак, ухвалою цього ж суду від 16.06.2021 року зазначене судове рішення було скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, але надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності, а в разі неявки відповідачів - ухвалити рішення при заочному розгляді справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, але матеріали справи містять її письмову заяву, в якій вона підтримала надані нею заперечення проти позову та просила суд розглянути справу за її відсутності.
Так, згідно наданих відповідачем ОСОБА_1 заперечень проти позову, не підписаних при цьому особою, яка їх подає, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вона фактично не користувалась наданими послугами, позаяк відповідач ОСОБА_2 , який не є ні співвласником квартири по утриманню якої утворився борг, ні зареєстрованим у ній, чинить перешкоди у доступі до квартири. Окрім того, зазначає, що матеріали справи не містять даних про направлення на її адресу типового договору про надання послуг.
Відповідач ОСОБА_2 , про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Так, відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_4 , а саме 1/3 її частки, що убачається з рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.03.2021 року та сторонами не заперечується (а.с.59-63).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за вих. №01.16-13/1/2598 від 27.12.2019 року, ОСОБА_1 з 02.03.2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).
Згідно листа щодо надання інформації щодо зареєстрованої особи за вих. №01.16-12/4215 від 28.12.2019 року, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.09.1985 року по 12.07.2018 року, знятий з реєстрації за рішенням суду (а.с.22).
Згідно актів, наданих позивачем, в опалювальних сезонах 2016-2017 р.р., 2017-2018 р.р., 2018-2019 р.р., до житлового будинку АДРЕСА_2 , відтак і до спірної квартири, по утриманню якої утворився борг, подавалось теплопостачання та відповідно вимикалось по закінченню опалювального сезону (а.с.8-13).
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.
В даному випадку застосовується до 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, а з 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Раніше редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а саме ч. 1 визначала, що споживач - це, зокрема, фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За положеннями ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Крім того, відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих споживачем житлово-комунальних послуг.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №751/3840/15-ц, а також постановах Верховного Суду від 10.12.2018 року у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 року у справі №210/5796/16-ц, від 18.12.2019 року у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 року у справі №211/3347/18-ц.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не як право сторін.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року та п. 20 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, зі змінами та доповненнями, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року №630, зі змінами та доповненнями, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків. Згідно п. 7 зазначених Правил, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Отже, судом, із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, встановлено, що за період часу з 01.01.2016 року по 01.06.2019 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з централізованого опалення склала 42102 грн. 86 коп. (а.с.6-7) та яка підлягає стягненню в примусовому порядку.
Між тим, суд враховує, що відповідно до відомостей щодо реєстрації місця проживання відповідачів, які містяться в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі, по утриманню якої утворився борг, до 12.07.2018 року, у зв'язку з чим, вважає за доцільне стягнути з нього солідарно з відповідачем ОСОБА_1 заборгованість за централізоване опалення саме за період з 01.01.2016 року по 12.07.2018 року у розмірі 30458 грн. 66 коп., а за період з 12.07.2018 року по 01.06.2019 року у розмірі 11644 грн. 20 коп. - з відповідача ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_1 щодо того, що вона не мала доступу до квартири, про що також зазначалось у рішенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.03.2021 року, однак у даному випадку вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, ст. 322 ЦК України покладає на власника майна тягар його утримання. Зокрема, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором чи законом. Оскільки належна, зокрема, відповідачу ОСОБА_1 , квартира розташована у багатоквартирному будинку, під'єднана до єдиної централізованої системи теплопостачання, від користування якої відповідач не відмовлялась у встановленому законом порядку, вона зобов'язана нести витрати по її утриманню, в тому числі з надання послуг по її обігріву, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежать від того проживає власник у цій квартирі чи ні.
Такий правовий висновок висловлено в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.12.2018 року у справі №638/11034/15, від 02.04.2020 року у справі №757/29813/17.
Таким чином, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 1226 грн. 14 коп. та з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 694 грн. 86 коп. (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184, юридична адреса: м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9) суму боргу по оплатіза централізоване опалення за період з 01.01.2016 року по 12.07.2018року у розмірі 30458 грн. 66 коп.
Стягнутиз ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) суму боргу по оплатіза централізоване опалення за період з 12.07.2018 року по 01.06.2019року у розмірі 11644 грн. 20 коп.
Стягнутиз ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184, юридична адреса: м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9)1226 грн. 14 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Стягнутиз ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184, юридична адреса: м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9)694 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.