Справа № 500/2449/22
13 липня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просить:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 85% від суми грошового забезпечення на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №500/431/19, без обмеження максимального розміру пенсії, відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22, на підставі довідки виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” від 30.12.2021 № 2021/2040 з 01.12.2019;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області провести перерахунок пенсії, її виплату та доплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 85% від суми грошового забезпечення на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №500/431/19, без обмеження максимального розміру пенсії, відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22, згідно довідки виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” від 30.12.2021 №2021/2040 з 01.12.2019, із врахуванням проведених виплат.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-XII) у розмірі 85% грошового забезпечення.
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22, ГУ ПФУ в Тернопільській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Однак при здійсненні такого перерахунку з 01.12.2019 відповідачем застосовано відсоткове значення розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення, а також відповідач, зважаючи на норму статті 43 Закону №2262-ХІІ, обмежив максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
У відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії у розмірі 85% грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром, ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовило у такому перерахунку.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії, виходячи з розрахунку 85% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром, протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 24.06.2022 разом з позовною заявою та додатками надіслані відповідачу в його електронний кабінет та доставлені 24.06.2022 та 23.06.2022 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.31, 32).
12.07.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача. Відповідач звертає увагу, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22 зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснено перерахунок пенсії позивача на виконання вищевказаного рішення суду.
Також представник відповідача звертає увагу, що вказане судове рішення не містить зобов'язання щодо перерахунку пенсії у розмірі 85% грошового забезпечення. Відтак з урахуванням вимог статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії позивача не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідач не вбачає у своїх діях жодних порушень прав позивача на пенсійне забезпечення та просить відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.34-37).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області, позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, виходячи з розміру 85% грошового забезпечення.
З 01.01.2016 ГУ ПФУ в Тернопільській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) проведено перерахунок пенсії позивача, в результаті якого відповідач визначив розмір пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 70% грошового забезпечення.
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №500/431/19 (а.с.22-24), ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016, виходячи з 85% відповідних сум грошового забезпечення.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22, яке набрало законної сили 29.03.2022, зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" оновленої довідки від 30.12.2021 №2021/2040 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, із зазначенням відомостей про розміри грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.12.2019, із урахуванням проведених виплат (а.с.25-27).
На виконання вказаного рішення суду та на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” №2021/2040 від 30.12.2021 про розмір грошового забезпечення (а.с.17), відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці. При цьому перерахунок пенсії позивача здійснено, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.18).
Розмір пенсійної виплати після перерахунку склав 22148,42 грн. Проте оскільки розмір пенсії позивача після перерахунку перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що з 01.12.2021 складає 1934,00 грн х 10 = 19340,00 грн, то відповідач прийняв рішення виплачувати позивачу 19340,00 грн.
Отже, після перерахунку підсумок пенсії (з надбавками, індексацією) ОСОБА_1 становив 22148,42 грн, однак з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром склав 19340,00 грн (а.с.18).
Розглянувши заяву позивача про перерахунок пенсії від 25.05.2022 (а.с.19-20), ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 07.06.2022 повідомило, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №500/431/19, ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016, виходячи з 85% грошового забезпечення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22 зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Звернуто увагу, що вказане судове рішення не містить зобов'язання щодо перерахунку пенсії у розмірі 85% грошового забезпечення. Таким чином, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22 застосована стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за змістом якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Також вказано, що розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ обмежено максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Так, відповідач зазначив, що частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що з 01.12.2021 складає 19340,00 грн. З огляду на вказане пенсійна виплата ОСОБА_1 обмежена максимальним розміром 19340,00 грн (а.с.21).
Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019, виходячи з розміру 85% сум грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром, протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 13 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а” статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт “б” статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону № 2262-XII неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 № 3668-VІ були внесені зміни до частини другої статті 13, а саме цифри “90” замінено цифрами “80”.
Згодом Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 № 1166-VII були внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII, а саме цифри “80” замінено цифрами “70”. Тобто, за змістом цих змін загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивачу пенсія була призначена у розмірі 85% грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 дійшла висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Застосування іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
При цьому в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України суд враховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Крім того, право позивача на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення у відсотках, які визначено на момент призначення пенсії, встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №500/431/19.
Таким чином, на підставі викладеного та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18, враховуючи, що позивачу була призначена пенсія у розмірі 85% грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019, виходячи з розміру 85% сум грошового забезпечення, є протиправними. З метою захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” №2021/2040 від 30.12.2021, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання правомірності обмеження максимальним розміром пенсії позивача, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом Закону України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цю частину статті 43 Закону № 2262-XII Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн”.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
При цьому, буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
За таких обставин, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
При цьому таке обмеження застосоване не безпосередньо з 01.12.2019, а при перерахунку пенсії на виконання рішення суду про перерахунок пенсії з цієї дати, і обмеження визначене виходячи з розміру десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.12.2021.
Відтак позовна вимога про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Тернопільській області в частині застосування обмеження пенсії максимальним розміром підлягає до задоволення з таким формулюванням: щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії після її перерахунку на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” від 30.12.2021 № 2021/2040 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22.
З наведених вище підстав належить задовольнити і похідну позовну вимогу про зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” від 30.12.2021 № 2021/2040 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №500/406/22 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того, примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений відповідно до квитанції №13 від 22.06.2022 (а.с.28).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 грудня 2019 року, на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” №2021/2040 від 30 грудня 2021 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, а також дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії після її перерахунку на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” від 30 грудня 2021 року № 2021/2040 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року у справі №500/406/22.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум), на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” №2021/2040 від 30 грудня 2021року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі оновленої довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” від 30 грудня 2021 року № 2021/2040 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року у справі №500/406/22 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2022 року.
Суддя Чепенюк О.В.