Справа № 500/2383/22
11 липня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника позивача Йосипів М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Відділення Фонду) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , підприємець, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 63823,53 грн та пені на суму 1582,98 грн, а всього 65406,51 грн.
Позов обґрунтовано тим, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ відповідач у 2021 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості 1 особи (при середньообліковій чисельності штатних працівників 17 осіб), у зв'язку з чим зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати за 2021 рік у сумі 63823,53 грн за не працевлаштування 1 особи з інвалідністю. Через те, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій йому нараховано пеню в розмірі 1582,98 грн. Вказані суми санкцій підприємцем в добровільному порядку сплачено не було, що і стало причиною звернення до суду з позовом про їх стягнення.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено у справі судове засідання на 11.07.2022.
08.07.2022, у строк, встановлений судом, надійшов відзив на позов, відповідач позовних вимог не визнає. Вказує, що з метою виконання вимог законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році та недопущення господарського правопорушення підприємцем вжито всіх залежних від нього заходів. Відповідачем створено 1 робоче місце для осіб з інвалідністю - пекар та щомісяця протягом 2021 року подавалися до Бучацької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості звіти - Інформація про попит на робочу силу (вакансії) встановленої форми №3-ПН. Центром зайнятості запропонована вакансія лише одній особі з інвалідністю, однакий був працевлаштований, проте у подальшому звільнився за власним бажанням.
Відповідач вказує, що оскільки ним виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, то це виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
Відповідач просить в позові відмовити та одночасно подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на подане відповідачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд проводив розгляд справи за відсутності відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 23.04.2002, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.23); основним видом діяльності є виробництво хліба та хлібобулочних виробів.
Відповідач є підприємцем, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» перебуває на обліку за місцем реєстрації у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до наданого відповідачем звіту за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (зареєстрованого 25.02.2022), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємця у 2021 році становила 17 осіб (графа 01), середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, (графа 02) - не заповнена, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», (графа 03) - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників (графа 04) - 1085 тис.грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника (графа 05) - 63,8 тис.грн (а.с.7).
На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 12.04.2022 №246/04/106 (а.с.8) Бучацькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості 21.04.2022 надано інформацію про те, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2021 року щомісяця подалися звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та надано таких 12 звітів, 09.07.2021 було видано на дану вакансію направлення особі з інвалідністю, яка була працевлаштована 15.07.2021 (а.с.9).
17.03.2022 Відділення Фонду сформувало в адресу відповідача повідомлення №177/04-681 про сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого законом нормативу робочих місць на підставі поданого звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у сумі 63823,53 грн; одночасно роз'яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а.с.24).
Згідно з розрахунком заборгованості до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, визначено до сплати ФОП ОСОБА_1 пеню у сумі 1582,98 грн (а.с.5-6).
Відповідач вказані санкції та пеню у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних сум в судовому порядку.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 (зі змінами і доповненнями) передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо:
реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю;
організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;
обліку підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю;
збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;
обліку сум адміністративно-господарських санкцій і пені та використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, <…>;
обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю;
ведення претензійно-позовної роботи в судах різних інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Звідси слідує, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; у звітуванні перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов'язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Згідно з пунктами 8, 9 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27.08.2020 № 591, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за № 1007/35290, у рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем.
Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4 %; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1.
Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.
Відповідно до звітності, поданої ФОП ОСОБА_1 до Відділення Фонду та зареєстрованої 25.02.2022, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємця у 2021 році становила 17 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, графа не запевнена та фактично, як встановлено судом, становить 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 1 особа.
З матеріалів справи та пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов вбачається, що відповідач створив 1 робоче місце для інваліда та інформував базовий центр зайнятості про наявність вакантної посади. Перевіряючи ці доводи підприємця суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520; далі Порядок №316).
Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця (пункт 3 Порядку №316).
Відповідно до пункту 2 Порядку №316 у цьому Порядку термін «базові центри зайнятості» розуміється у значенні, наведеному в Положенні про державну службу зайнятості.
Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 16.12.2020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за № 1305/35588, Служба складається, зокрема, з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), у разі їх створення. Пунктом 2 розділу ІІІ цього Положення визначено, що Державний центр зайнятості виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості (у разі їх створення).
Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості (незалежно від його місцезнаходження як роботодавця) відповідну інформацію. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам.
В контексті положень Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку №316 на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Тому якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Такі ж висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, а також у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 19.02.2020 у справі № 520/3907/19 та відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи
Наведеними вище нормами законодавства чітко визначено, що на підприємство (підприємця) покладається обов'язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу закон не покладає обов'язок на підприємство (підприємця) здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 створив 1 робоче місце для осіб з інвалідністю - пекаря та відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» щомісяця подавав до Бучацької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості (базового центру зайнятості) звіт форми 3-ПН про інформацію про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вільного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, а саме 05.01.2021, 09.02.2022, 04.03.2021, 01.04.2021, 14.05.2021, 01.06.2021, 01.07.2021, 03.08.2021, 01.09.2021, 01.10.2021, 10.11.2021, 01.12.2021 (а.с.10-21). При цьому відповідачем у звіті зазначено відомості про вакансії - пекар, а в коментарі до даної вакансії проставлено відмітку у відповідній графі, яка стосується додаткових гарантій щодо сприяння працевлаштування - інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого законом.
Центром зайнятості було направлено протягом звітного 2021 року одну особу ОСОБА_2 , направлення від 09.07.2021, якого ФОП ОСОБА_1 прийняв на роботу з 16.07.2021 (наказ від 15.07.2021 №10-к), що підтверджується відомостями корінця направлення на працевлаштування (а.с.22). Відповідно до копії наказу №11-к від 27.07.2021, наданого відповідачем, ОСОБА_2 був звільнений з посади пекаря з 27.07.2021 за власним бажанням (а.с.37-38).
Щодо наявності підстав для застосування санкцій до відповідача у вигляді штрафу, то суд зауважує, що визначені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» санкції є адміністративно-господарськими санкціями, застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Проте у розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» при здійсненні господарської діяльності.
У 2021 році (окрім періоду з 16.07.2021 по 27.07.2021) мав місце факт невиконання підприємцем нормативу з працевлаштування 1 особи з інвалідністю, однак суд вважає, що вини відповідача в цьому немає, оскільки він вживав необхідні заходи зі створення робочого місця та працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Судом встановлено, що одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю було створено ФОП ОСОБА_1 , про що інформовано базовий цент зайнятості. Протягом 2021 року лише одна особа з інвалідністю, направлена центром зайнятості, була працевлаштована підприємцем, проте звільнилася за власним бажанням; інші особи не направлялися, тобто посада залишалася вакантною не з вини відповідача. Фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2021 рік не встановлено.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю виключає можливість застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій у розмірі 63823,53 грн та нарахування пені на суму 1582,98 грн, їх стягнення у судовому порядку.
Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Керуючись статтями 72-77, 90, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вулиця Грушевського, 8, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46021, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14032334).
Відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення буде складено та підписано 13 липня 2022 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.