Справа № 500/2381/22
11 липня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника позивача Йосипів М.Л.,
представника відповідача Гураля Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Відділення Фонду) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» (далі - Товариство, ТОВ «Діамант Д», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38782,00 грн та пені на суму 961,63 грн, а всього 39743,63 грн.
Позов обґрунтовано тим, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ відповідач у 2021 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості 1 особи (при середньообліковій чисельності штатних працівників 10 осіб), у зв'язку з чим зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньорічної заробітної плати на даному Товаристві за 2021 рік у сумі 38782,00 грн за не працевлаштування 1 особи з інвалідністю. Через те, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій йому нараховано пеню в розмірі 961,63 грн. Вказані суми санкцій Товариством в добровільному порядку сплачено не було, що і стало причиною звернення до суду з позовом про їх стягнення.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено у справі судове засідання на 11.07.2022.
01.07.2022, у строк, встановлений судом, надійшов відзив на позов, відповідач позовних вимог не визнає. Вказує, що з метою виконання вимог законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році та недопущення господарського правопорушення Товариством вжито всіх залежних від нього заходів. Відповідачем створено 1 робоче місце для осіб з інвалідністю - підсобний робітник та 20.01.2021 подано до Збаразької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості звіт - Інформація про попит на робочу силу (вакансії) встановленої форми №3-ПН. Центром зайнятості шість разів вакансія підсобного робітника була запропонована особам з інвалідністю, однак жодна з направлених осіб до відповідача не з'явилася, такі направлення Товариству не вручалися. Протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було.
Відповідач вказує, що оскільки ним виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, то це виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
Відповідач просить в позові відмовити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, докази розміру яких будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що Товариством вакансія для особи з інвалідністю була створена - підсобний робітник, яка включала обсяг роботи, що могла виконувати особа з інвалідністю, проте для працевлаштування жодна особа з інвалідністю не прибула. Надані до позову копії направлень не містять жодної відмітки ТОВ «Діамант Д», вважає, що особи з інвалідністю ще в центрі зайнятості відмовлялися від запропонованої вакансії підсобного робітника.
Також представник відповідача зауважив, що надав лише частину доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки остаточні документи (акти, звіти) за умовами договору на правничу допомогу складаються після ухвалення рішення суду, тому просив питання розподілу судових витрат розглянути після ухвалення рішення суду шляхом ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» зареєстроване як юридична особа з 05.05.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.17); основним видом діяльності є 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво.
Відповідач є юридичною особою, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» перебуває на обліку за місцем реєстрації у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до наданого відповідачем звіту за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (зареєстрованого позивачем 06.04.2022), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства у 2021 році становила 10 осіб (графа 01), середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, (графа 02) становить 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», (графа 03) - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників (графа 04) - 775,64 тис.грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника (графа 05) - 77,56 тис.грн (а.с.7-8).
На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 12.04.2022 №246/04/106 (а.с.9) Збаразькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості 28.04.2022 надано інформацію про те, що ТОВ «Діамант Д» протягом 2021 року було подано звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з додатковими вимогами до претендентів на вакансію «особа з інвалідністю» на посаду «підсобного робітника». Протягом 2021 року дана вакансія була запропонована шістьом безробітним з результатом прийнятого рішення «відмова особи» (а.с.10).
07.04.2022 Відділення Фонду сформувало в адресу відповідача повідомлення №237/04-101 про сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого законом нормативу робочих місць на підставі поданого звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у сумі 38782,00 грн; одночасно роз'яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а.с.18).
29.04.2022 позивачем отримано відповідь від Товариства від 25.04.2022 за №25/04-1 про те, що на виконання вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідачем 20.01.2021 подано до Збаразької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з інформацією про потребу осіб з інвалідністю. Даний звіт був актуальний протягом 2021 року. Оскільки саме державна служба зайнятості здійснює пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування, то ТОВ «Діамант Д» не зобов'язане сплачувати адміністративно-господарські санкції (а.с.19).
Згідно з розрахунком заборгованості до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, визначено до сплати ТОВ «Діамант Д» пеню у сумі 961,63 грн (а.с.5-6).
Відповідач вказані санкції та пеню у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних сум в судовому порядку.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 (зі змінами і доповненнями) передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо:
реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю;
організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;
обліку підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю;
збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;
обліку сум адміністративно-господарських санкцій і пені та використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, <…>;
обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю;
ведення претензійно-позовної роботи в судах різних інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Звідси слідує, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; у звітуванні перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов'язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Згідно з пунктами 8, 9 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27.08.2020 № 591, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за № 1007/35290, у рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем.
Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4 %; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1.
Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.
Відповідно до звітності, поданої Товариством до Відділення Фонду та зареєстрованої 06.04.2022, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства у 2021 році становила 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 1 особа.
З матеріалів справи та пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов вбачається, що відповідач створив 1 робоче місце для інваліда та інформував базовий центр зайнятості про наявність вакантної посади. Перевіряючи ці доводи Товариства суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520; далі Порядок №316).
Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця (пункт 3 Порядку №316).
Відповідно до пункту 2 Порядку №316 у цьому Порядку термін «базові центри зайнятості» розуміється у значенні, наведеному в Положенні про державну службу зайнятості.
Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 16.12.2020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за № 1305/35588, Служба складається, зокрема, з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), у разі їх створення. Пунктом 2 розділу ІІІ цього Положення визначено, що Державний центр зайнятості виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості (у разі їх створення).
Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості (незалежно від його місцезнаходження як роботодавця) відповідну інформацію. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам.
В контексті положень Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку №316 на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Тому якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Такі ж висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, а також у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 19.02.2020 у справі № 520/3907/19 та відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи
Наведеними вище нормами законодавства чітко визначено, що на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
Судом встановлено, що Товариство створило 1 робоче місце для осіб з інвалідністю - підсобного робітника та відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» 20.01.2021 подало до Збаразької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості (базового центру зайнятості) звіт форми 3-ПН про інформацію про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вільного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с.14 зворот, 15). При цьому відповідачем у звіті зазначено відомості про вакансію - підсобний робітник, а в коментарі до даної вакансії проставлено відмітку у відповідній графі, яка стосується додаткових гарантій щодо сприяння працевлаштування - інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого законом. Центром зайнятості було направлено протягом звітного 2021 року п'ятьох осіб до ТОВ «Діамант Д», ще одна особа направлялася у січні 2022 року, тобто поза межами спірного періоду (а.с.12 зворот).
Відповідно до направлення від 10.06.2021 на робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю направлявся ОСОБА_1 , який відмовився від роботи без зазначення причин відмови (а.с.11).
Відповідно до направлень від 03.06.2021, 04.08.2021 та 05.08.2021 на робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю направлялися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які відмовилися від роботи «у зв'язку зі станом здоров'я» (а.с.11 зворот, 12, 13).
Відмовилася від запропонованої вакансії підсобного робітника на ТОВ «Діамант Д» ще одна особа з інвалідністю ОСОБА_5 (направлення від 04.08.2021) «у зв'язку з транспортною недоступністю» (а.с.13 зворот).
Товариство в жодному з п'яти випадків не відмовляло від працевлаштування особи з інвалідністю, такі особи самі не виявили бажання працювати підсобним працівником на Товаристві.
Щодо наявності підстав для застосування санкцій до відповідача у вигляді штрафу, то суд зауважує, що визначені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» санкції є адміністративно-господарськими санкціями, застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Проте у розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» при здійсненні господарської діяльності.
У 2021 році мав місце факт невиконання Товариством нормативу з працевлаштування 1 особи з інвалідністю, однак суд вважає, що вини підприємства в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи зі створення робочого місця та працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Судом встановлено, що одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю було створено ТОВ «Діамант Д», про що інформовано базовий цент зайнятості, проте всі особи, направлені центром зайнятості для працевлаштування відмовилися від запропонованої вакансії та роботи, тобто посада залишилася вакантною не з вини Товариства. Фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2021 рік не встановлено.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю виключає можливість застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38782,00 грн та нарахування пені на суму 961,63 грн, їх стягнення у судовому порядку.
Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу, судом не вирішується, оскільки представник позивача подав заяву у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 139 КАС України, про те, що на дату ухвалення судового рішення не зібрані усі докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, бо такі за умовами договору про надання правничої допомоги надаються після ухвалення рішення, і будуть подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Якщо докази розміру витрат будуть подані позивачем (його представником) до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, то питання їх стягнення вирішуватиметься у порядку, встановленому статтями 139, 252 КАС України.
Керуючись статтями 72-77, 90, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вулиця Грушевського, 8, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46021, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14032334).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» (вулиця Богуна, 21, село Доброводи, Тернопільський район, Тернопільська область, 47341, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41322492).
Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2022 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.