Справа № 606/2081/21
13 липня 2022 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 12021211080000166 внесеного 04.09.2021до Єдиного реєстру досудових розслідувань
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Теребовля, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
-15 березня 2018 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн, не сплачено;
-16 грудня 2020 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік, на підставі ст.71 КК України приєднано покарання у виді штрафу у розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля зазначене кримінальне провадження,
ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за вчинення злочину проти власності, перебуваючи 04.09.2021 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на території колишнього табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив вчинити крадіжку майна ОСОБА_5 , а саме грошових коштів із гаманця, які ОСОБА_5 тимчасово залишив в куртці біля столу.
Реалізуючи злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, ОСОБА_3 близько 13 год. 04.09.2021, будучи раніше судимим за майнові злочини, судимість за які не погашена, умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу із гаманця ОСОБА_5 , який останній залишив біля столу на території колишнього табору «Орлятко», викрав грошові кошти у сумі 100 злотих та 800 гривень, чим заподіяв потерпілому шкоду на суму 1510,02 грн.
Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що 04.09.2021 він таємно викрав, з метою особистого збагачення, із гаманця ОСОБА_5 , який останній залишив біля столу на території колишнього табору «Орлятко», грошові кошти у сумі 100 злотих та 800 гривень. Обвинувачений не оспорював доказів по даній справі, здобутих під час досудового розслідування, при цьому показав, що щиро розкаюється у вчиненні кримінального правопорушення, відшкодував завдані збитки, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Просив суворо не карати.
Потерпілим ОСОБА_5 було подано до суду заяву, в якій він просив розгляд справи проводити без його присутності, претензій до ОСОБА_3 не має, шкода йому відшкодована, при вирішенні питання про покарання покладається на думку суду.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є нетяжким злочином.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України не встановлено.
Обставинами, які пом?якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування спричиненої матеріальної шкоди потерпілому.
Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом враховується, особа винного, який вчинив даний злочин під час іспитового строку за вчинення умисного злочину проти власності, тобто за аналогічний злочин, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин проти власності, вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, думку потерпілого при призначенні покарання, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, у виді обмеження волі.
Крім цього, суд враховує те, що ОСОБА_3 , згідно вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.12.2020 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до двох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком - один рік. На підставі ст.71 КК України повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 15.03.2018 - 850 грн. штрафу, і остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі із звільненням його від відбування покарання із випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, та штрафу у розмірі 50 н.м.д.г, що складає 850 грн., який виконувати самостійно.
Отже, злочин за даним вироком, вчинений в період відбування іспитового строку згідно із вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.12.2020.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року дано роз'яснення, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 КК України. Частиною 2 ст. 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків за правилами ст. 71, ст. 72 КК України, частково приєднавши ОСОБА_3 невідбуту частину покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.12.2020.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні.
У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/120-21/9110-Д від 16.09.2021 в сумі 686,48 грн, які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_3 в користь держави, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертизи в межах даного кримінального провадження.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосувався.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 КВК України, строк покарання у виді обмеження волі обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Керуючись статтями 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.12.2020 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 15.03.2018, який виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 у виді обмеження волі обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
До вступу вироку у законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирати.
Процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп. стягнути з ОСОБА_3 в користь держави.
Речові докази у справі, а саме: грошові кошти 1 купюра 100 злотих - CJ7391381, які передано під розписку потерпілому ОСОБА_5 - залишити останньому за належністю.
На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_1