Справа № 445/1049/21
провадження № 2/445/56/22
(заочне)
01 липня 2022 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача 43985,27 грн. - інфляційних втрат та 6025,38 грн. - 3% річних. В обгрунтування позову вказує, що позивачем надано відповідачу кошти у сумі 5000 доларів США, що підтверджується розпискою від 25.04.2018 року, згідно якої ОСОБА_2 отримав вказані кошти від ОСОБА_1 , як часткову плату за автомобіль Мерседес Е 211, при цьом,у також зобов"язався віддати вищевказаний автомобіль у користування до 08.05.2018 року.Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 30.09.2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто 5000,00 доларів США в гривневому еквіваленті, з розрахунку офіційного курсу валют НБУ станом на 10.04.2019 року - вартість 1 долара США складає 26,6961 грн., що становить 133481,00 грн. Вказує, що вказані кошти є безпідставно набутими відповідачем. Станом на день подання позовної заяви кошти залишаються неповернутими відповідачем, а тому останній повинен сплатити відсотки за користування безпідставно набутими коштами, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 25.04.2018 року по 03.01.2020 року.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали, проти заочного розгляду справи не заперечили.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причин неявки суд неповідомив, відзиву на позовну заяву не подав, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Тому суд ухвалює заочне рішення в порядку ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч. 8 ст.178 ЦПК України так як представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового зсідання технічними засобами згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позов слід частково задовольнити з наступних підстав.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно копії розписки від 25.04.2018 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 5000,00 доларів США, як часткову оплату за автомобіль Мерседес Е 211, зобов'язуючись привезти та віддати в користування даний автомобіль до 08.05.2018 року.
Згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30.09.2020 року з відповідача в користь позивача стягнуто 5000,00 доларів США в гривневому еквіваленті, з розрахунку офіційного курсу валют НБУ станом на 10.04.2019 року - вартість 1 долара США складає 26,6961 грн., що становить 133481,00 грн.
Дане рішення суду набрало законної сили 31.10.2020 року.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повернення відповідачем отриманих від позивача коштів в розмірі 5000,00 доларів США.
Статтею 1212 ЦК визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. На порушення цієї норми відповідач не повернув передані позивачем гроші.
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Верховний Суд у постанові від 3 березня 2021 року у справі № 130/2604/18 чітко зазначив, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом самої іноземної валюти (таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 1 березня 2017 року у справі № 6-284цс17).
Враховуючи те, що позивачем було передано відповідачу грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 5000,00 доларів США, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 43985,27 грн. за період з 25.04.2018 року по 03.01.2020 року задоволенню не підлягає.
Відтак, позов слід задовольнити частково, та виходячи із принципу диспозитивності, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимогу щодо стягнення 3% річних від простроченої суми 118431,00 грн. за період з 25.04.2018 року по 03.01.2020 року, розрахованого за формулою - 3%*619/365*118431,00 грн. слід задовольнити.
Окрім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
До матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги № 70 від 26.03.2019 року, укладений між адвокатом Поліщуком Р.М. та Волковим Ю.В.; додатком №1 до договору №70 від 26.03.2019 року, де зазначено надіні адвокатом послуги та витрачений час, сума гонорару адвоката, яка становить 6000,00 грн, що сплачується клієнтом не пізніше 13.11.2020 року, акт виконаних робіт та витрачений час: : вивчення, аналіз, надання правової оцінки обставинам справи, документам - 2 години, написання, належним чином оформлення позовної заяви, подання її до суду - 4 години; ордер серії КС № 518522 від 26.03.2019 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 70 від 26.03.2019 року, виписка по рахунку ОСОБА_3 , згідно якої судом встановлено, що 09.10.2020 ОСОБА_1 проведена оплата правничої допомоги, згідно договору № 70 від 26.03.2019 року.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи ступінь складності справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи наявні докази в обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, а саме 12% із заявленої суми, підстав для задоволення судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, яку очікує понести позивач в розмірі 6000,00 грн., суд не вбачає.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 524, 533, 536, 625,1212, 1214ЦК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 3% річних від простроченої суми у розмірі 6025,38 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 108,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення може бути протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 01.07.2022 року.
Суддя В. М. Сивак