Справа № 305/73/22
Провадження по справі 2/305/268/22
13.07.2022. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
зсекретаря судового засідання Вербещука В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська державна нотаріальна контора про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-
18.01.2022, ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батьки ОСОБА_3 , 1906 року народження та мати ОСОБА_4 , 1912 року народження одружилися ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рахів, про що в книзі реєстрації зроблено актовий запис за №67. При житті батьки побудували житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 90.77 кв.м., житловою площею 37,71 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 . після його смерті спадкоємцями в рівних долях залишилися вона та її мати ОСОБА_5 . Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 є відповідач ОСОБА_2 . Після смерті батька, ОСОБА_3 , вона вступила в управління спадковим майном, про що свідчить той факт що в шестимісячний строк визначений законодавством, забрала ікону, хутряну зимову шапку та інші речі належні спадкодавцю. Тому, в силу ст.529 ЦК України (в редакції 1963 року) вона є спадкоємцем першої черги і має право на спадщину після смерті свого батька в розмірі 1/2 частини спадкового майна. 16 вересня 2021 року вона звернулася до Рахівської ДНК про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак постановою №8 державного нотаріуса Рахівської ДНК, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю факту прийняття спадщини. На підставі наведеного, просила визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Встановити факт, що має юридичне значення, прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнати за нею право власності на спадкове майно, що належало ОСОБА_3 , в тому числі 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 22.03.2022 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.04.2022. Надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у справі, Рахівську державну нотаріальну контору, місцезнаходження: м. Рахів, вул. Миру, №1, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
06.04.2022 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов.
У відзиві відповідач ОСОБА_2 зазначив, що його прабаба ОСОБА_5 померла 2008 року. При житті вона склала заповіт на користь його батька ОСОБА_6 , яким заповіла все своє майно, яке буде належити їй на день смерті, де б воно не знаходилося, а також все те на що за законом буде мати право ОСОБА_6 . Проживаючи разом із заповідачкою, батько спадщину фактично прийняв. Вберезні 2021 року його батько помер і єдиним спадкоємцем після його смерті залишився він. Також підтверджує, що після війни, його прадід ОСОБА_3 та прабабка ОСОБА_5 побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Йому відомо, що після смерті прадіда ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 , по спільній згоді з прабабкою, отримала, як спадкове майно, ікону та інші його індивідуальні речі. Він не заперечує факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 і погоджується, що їй має належати частка у спадковому майні, будинку АДРЕСА_1 . На підставі наведеного, просив позов ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини задовольнити. Згідний на визнання за нею права власності на 1/6 частину спадкового будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 20.05.2022, підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі Рахівського районного суду Закарпатської області за адресою: м. Рахів, вул. Карпатська, №15, Закарпатської області на 10 годину 00 хвилин, 13 липня 2022 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. 13.07.2022 представник позивача, адвокат Мандзюк І.В. подав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та без участі позивача. Зменшив позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у спадковому майні. Просив визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину спадкового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причину неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився. Завідуюча Рахівської ДНК, ОСОБА_7 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги відзив на позов, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали у зареєстрованому шлюбі, який між ними було укладено 09 листопада 1943 року у м. Рахів за актовим записом №67, що стверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00032603642 від 15.09.2021.
З технічного паспорта виготовленого на замовлення ОСОБА_5 , вбачається, що в 1954 році побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 .
Натомість, з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно наданого КП "БТІ" рахівської районної ради №17538564 від 29.01.2008, вбачається, що ОСОБА_5 29.01.2008, зареєструвалаза собою в цілій частині право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності стало свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 28.01.2008 видане виконкомом Рахівської міської ради.
Згідно ст.112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинного на день виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Тлумачення статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Відповідачем ОСОБА_2 , як спадкоємцем ОСОБА_5 під час розгляду справи в суді не спростовано презумпцію правового режиму спільного сумісного майна подружжя, яким являється житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Більше того, у відзиві на позов, відповідач визнав, що після війни, його прадід ОСОБА_3 та прабабка ОСОБА_5 побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки спірний будинок побудований ОСОБА_3 та ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі, відповідачем цей факт визнано, суд дійшов висновку, що житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 70 років, помер громадянин ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 30.01.2008.
Після смерті громадянина ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі, і на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадщина за померлим ОСОБА_3 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Розділу VІІ Спадкове право ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
У відповідності до частин 1,2 статті 524 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом були його дочка, позивач по справі ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_5 .
Згідно ст.ст.548, 549 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
При цьому, в юридичній літературі того часу допускалась можливість фактичного вступу в управління спадковим майном шляхом проживанням в тому ж приміщенні та користування тими ж предметами, що раніше належали спадкодавцеві. Під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця з управління, розпорядження і використання майна, підтримання його в належному стані, сплати податків, страхових внесків, інших платежів, здійснення за рахунок спадкового майна витрат, погашення боргів спадкодавця та інше. Причому цей перелік не є вичерпним.
З матеріалів справи, судом встановлено та визнано відповідачем, що спадкоємець за законом, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька, ОСОБА_3 , шляхом безпосереднього вступу в оперативне управління та володіння спадковим майном, зокрема, в шестимісячний строк після смерті батька забрала ікону, хутряну зимову шапку та інші речі належні спадкодавцеві.
Звернення позивача до суду з вимогою визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням її права на отримання власності в порядку спадкування згідно відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в її користь, в зв'язку з оформленням мамою позивача, ОСОБА_5 за собою права власності в цілій частині на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У заяві про зменшення позовних вимог, представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину спадкового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач у відзиві на позов поданому 04.04.2020, визнав позовні вимоги в частині визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 1/6 частину спадкового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким чином, враховуючи, що позивач по справі є спадкоємцем першої черги за законом, вона прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , відповідачем позов визнаний, суд приходить до висновку що зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання про відшкодування судових витрат позивачем не ставилося.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Зменшені позовні вимоги задовольнити.
Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину спадкового майна, що належало ОСОБА_3 , в тому числі 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_2 .
Відповідач, ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження:90600, м. Рахів, вул. Миру, №1, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 002883989.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прошолошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.
Головуюча: М.О. Марусяк