Справа № 132/51/22
Провадження № 2/132/317/22
Іменем України
12.07.2022 місто Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Павленко І.В.
за участю секретаря Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової заборгованості за договором позики,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг за договором позики від 20.09.2021 в розмірі 9635 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмір 1000 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 20.09.2021 позичила відповідачу 9635 грн, передачу яких було оформлено розпискою, відповідно до умов якої ОСОБА_2 зобов'язалася повернути до 20.11.2021. Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала, а тому вона вимушена звернутися до суду і в судовому порядку вимагати повернення боргу за договором позики.
Предмет та підстава позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.
Позивач в судове засідання не з'явилася, у поданій письмовій заяві просила справу розглянути за її відсутності, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила заперечень з приводу поданого позову не надала.
За наявності існуючих умов, передбачених в ч.1 ст.280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав:
Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
20.09.2021 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала в борг 9635 грн, який зобов'язалася повернути до 20.11.2021.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Згідно з нормами статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною четвертою статті 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Факт укладення між сторонами договору позики підтверджується письмовою розпискою, згідно якої ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 -9635 грн до 20.11.2021.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 599 цього ж Кодексу, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 545 ЦК України визначено, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Борговий документ, тобто розписка ОСОБА_2 від 20.09.2021, до суду представлена позивачем, на розписці напис про повернення боргу відсутній.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 9635 грн підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908 грн згідно квитанції № 40702260-1 від 21.12.2021 та понесла судові витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №0036 від 17.12.2021 в розмірі 1000 грн.
Згідно ч.ч.1, 2, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 1000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 554, 1049 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , суму боргу за договором позики від 20.09.2021 в розмірі 9635 (дев'ять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя