Справа № 22ц-1088 Головуючий у першій інстанції -Клопот С.Л.
Категорія - цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
24.07.2006 р. Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді: Євстафіїва О.К.,
суддів: Губар В.М., Мельниченка Ю.В.,
при секретарі: Котляр І.І.,
за участю: позивачки ОСОБА_1., представників
позивачки-ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2в інтересах ОСОБА_1на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.05.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2в інтересах ОСОБА_1до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної ради м.Чернігова, про припинення права на частку в спільному майні,
У вересні 2005 р. ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1. пред'явив позов до ОСОБА_4., в якому просив припинити право власності останнього на частину кв. АДРЕСА_1 у м. Чернігові та зобов'язати ОСОБА_1. сплатити йому відповідну грошову компенсацію. Свої вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що його довірителька в період шлюбу з ОСОБА_4 придбали вищевказану квартиру, в зв'язку з чим вона є їхньою спільною сумісною власністю. Дана квартира є однокімнатною, а отже неподільною. Позивачка з відповідачем разом фактично не проживають. Крім того, їх неповнолітня дитина-інвалід проживає разом з матір'ю. ОСОБА_1іншого житла не має; спільне користування спірною квартирою разом з відповідачем є неможливим. Останній не погоджується на позасудове вирішення спору.
У ході судового розгляду справи в місцевому суді представник позивачки підтримав позов; ОСОБА_1у ньому участі не брала.
Представник третьої особи-органу опіки та піклування Деснянської районної ради м.Чернігова вважає позов обґрунтованим.
Відповідач у суді І інстанції проти задоволення позову заперечував.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1. просить скасувати вищевказане рішення місцевого суду і задовільнити позов. При цьому він посилається на те, що:
- місцевим судом при вирішенні спору не враховано, що відповідач в період
шлюбу з позивачкою поводився негідно, не виконував у належний спосіб
подружні обов'язки, що призвело до розпаду сім'ї, після чого їхня
неповнолітня донька, яка є інвалідом третьої групи, стала проживати з
ОСОБА_1В даний час він ухиляється від сплати аліментів на
утримання останньої, не оплачує вартість компослуг по спірній квартирі. Не
враховано також інтересів неповнолітньої дитини сторін. Але всі ці
обставини при вирішенні спору мають бути враховані в силу ст.ст. 357 ч.2,
372 ч.2 ЦК України, ст.ст.70 ч.З, 71 ч.ч. 4,5 СК України,
- у разі набрання оскаржуваним рішенням законної сили позивачка в
майбутньому не матиме можливості повторного звернення до суду за
захистом свого права власності на житло,
- висновок суду І інстанції про те, що розмір належної відповідачеві частки у
спірній квартирі є значним, і що припинення права власності на неї завдасть
останньому істотної шкоди, не відповідає ні вимогам закону, ні фактичним
обставинам справи. Зокрема, у справі наявні докази про те, що розмір
належної ОСОБА_1частки у квартирі є більшим, ніж розмір
належної ОСОБА_4частки у ній,
- визначена експертним шляхом ринкова вартість спірної квартири є
завищеною,
· неявка до суду позивачки особисто не ускладнювала розгляд справи по суті,
· невнесення на депозитний рахунок суду вартості належної відповідачеві частини спірної квартири сталася з вини суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд І інстанції виходив з того, що розмір належної відповідачеві частки у спірній квартирі становить 1/2, а отже, він є значним, що останній іншого житла у м. Чернігові не має. Тому припинення права власності на цю частину квартири завдасть ОСОБА_4істотної шкоди. Крім того, позовна сторона не внесла на депозит її вартість. Такий висновок місцевого суду є цілком законним та обґрунтованим.
Так, жодним з учасників судового розгляду не оспорюється факт придбання сторонами в період шлюбу кв. АДРЕСА_1у м. Чернігові, і що відповідач іншого житла у м. Чернігові не має.
Згідно з копією договору купівлі-продажу вказаної квартири та реєстраційним написом на ньому про реєстрацію права власності за ним у
Чернігівському МБТІ, ОСОБА_1та ОСОБА_4мають у власності рівні частки даної квартири (копія договору на а.с.9-10). Жодного допустимого доказу про інший розмір цих часток позовна сторона суду не надала. Тож висновок місцевого суду про те, що належна ОСОБА_4частка спірної квартири є значною, і що припинення його права власності на неї завдасть останньому істотної шкоди, є вірним.
Крім того, саме по собі невнесення на депозитний рахунок вартості спірної частини квартири теж є підставою для відхилення позову.
Жоден з доводів апеляційної скарги не дає підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, суд
апеляційну скаргою ОСОБА_2в інтересах ОСОБА_1відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.05.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.