Єдиний унікальний номер 753/22178/21
Апеляційне провадження № 33/824/1594/2022
30 червня 2022 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №022480, 26.09.2021 року о 04 год. 20 хв. ОСОБА_1 керувала автомобілем «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Княжий Затон у м. Києві у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, чим порушила вимоги п. 2.9.а ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто 496 грн. судового збору.
Не погоджуючись із таким судовим рішення, ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року скасувати та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 дійсно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом медичного огляду №405588 від 26.09.2021 року.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Свою незгоду з оскаржуваною постановою та притягненням до адміністративної відповідальності апелянт насамперед обґрунтовувала тим, що лікар-нарколог, який здійснював огляд ОСОБА_1 , порушив встановлену законом процедуру проведення такого огляду.
Дане питання було предметом розгляду суду першої інстанції, який дав детальну та належну оцінку таким доводам, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції.
Зокрема, суд першої інстанції, оцінюючи доводи представника ОСОБА_1 з приводу порушення процедури проведення медичного огляду ОСОБА_1 , зазначав, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився у КНП КМНКЛ «Соціотерапія» лікарем Отрощенко П.О . Перед оглядом у ОСОБА_1 була відібрана добровільна згода на проведення огляду, остання була внесена до журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану сп'яніння. Із акту медичного огляду №405588 від 26.09.2021 року та квитанції тестування на алкоголь вбачається, що в процесі медичного огляду ОСОБА_1 лікарем-наркологом використовувався технічний засіб Drager Alkotest 6820, результат дослідження складає 0,54 проміле.
На доводи представника ОСОБА_1 - Александрова Д.О. щодо відмови лікаря відібрати у ОСОБА_1 біологічні зразки для проведення лабораторних досліджень, суд першої інстанції зазначив, що твердження про таке наполягання ОСОБА_1 нічим не підтверджено окрім заяв сторони захисту. Окрім того Інструкція про порядок медичного огляду водіїв не вимагає від лікаря обов'язкового відібрання біологічного матеріалу для проведення таких досліджень під час проведення огляду саме на стан алкогольного сп'яніння, а тому жодних порушень у процедурі медичного огляду ОСОБА_1 судом встановлено не було.
Суд вказав, що Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не передбачено обов'язку лікаря-нарколога проводити тестування за допомогою приладу "Драгер" повторно. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що сама ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях та під час огляду у лікаря-нарколога (що підтверджується відеозаписом) зазначала, що за годину до її зупинки вживала шампанське, що у повній мірі кореспондується із результатами медичного огляду.
З наведеними висновками суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС від 09.11.2015 року №1452/375. Зокрема розділ 3 вказаної Інструкції регламентує огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до вказаного Порядку, огляд в закладі охорони здоров'я на стан алкогольного сп'яніння може бути проведено за допомогою спеціальної вимірювальної техніки, до якої серед іншого відноситься і прилад "Драгер", або ж за допомогою проведення лабораторних досліджень.
Вказаною Інструкцією встановлено обов'язковість проведення лабораторних досліджень лише з метою виявлення наркотичного чи психотропного сп'яніння. Обов'язок проведення лабораторних досліджень для визнання стану алкогольного сп'яніння вказаним Порядком не передбачена. В свою чергу це нівелює твердження апелянта про порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з проведенням дослідження за допомогою приладу «Драгер» та незадоволення вимоги ОСОБА_1 про проведення лабораторного дослідження.
Свою позицію щодо порушення порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння апелянт також обґрунтовував і тим, що Додатком №3 до вищевказаної Інструкції є бланк акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до якого вносять результати такого огляду. У вказаному акті міститься ряд пунктів, які з точки зору апелянта є покроковою інструкцією порядку проведення огляду лікарем особи на стан сп'яніння.
Зазначена позиція апелянта не може бути прийнята судом і є хибним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону. Додаток №3 до Інструкції за своєю суттю є бланком, до якого вносяться результати проведення огляду. В той же час вказаний бланк жодним чином не регулює ні порядок проведення огляду, ні черговості чи характеру дій лікаря, оскільки такі питання вирішується саме Інструкцією, а не формою фіксування результатів огляду. Більш того, як вже було зазначено вище, дослідження може проводитись або за допомогою технічних засобів, або шляхом лабораторних досліджень, що обумовлює відмінності в порядку проведення огляду, відтак не всі графи зазначеного акту підлягають заповненню. За таких умов твердження апелянта у вказаній частині не можуть бути прийняті судом.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання представника апелянта щодо доручення до матеріалів справи запису судового засідання суду першої інстанції, необхідність долучення якого заявник обґрунтовував необхідністю підтвердження факту визнання лікарем-наркологом обставин щодо непроведення лабораторних досліджень та повторного дослідження за допомогою технічних засобів. При цьому представник апелянта зазначає про те, що лікар-нарколог визнав обґрунтованими твердження апелянта про порушення процедури огляду.
Дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки правову оцінку питанню дотримання чи недотримання процедури огляду особи на стан сп'яніння надає саме суд, а не лікар-нарколог, сторона по справі, працівник поліції, тощо. При цьому матеріали справи не спростовують твердження апелянта щодо проведення дослідження за допомогою технічного засобу та непроведення лабораторного дослідження, про що все зазначалося вище, відтак додаткового підтвердження дані обставини не потребують.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зважаючи на вищевикладене та на підставі досліджених матеріалів справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив справу на підставі належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів. Обставини, які спростовували б висновки суду першої інстанції в ході апеляційного розгляду не встановлено, відтак, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба