1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 21 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року,
за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено частково клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 .
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Водночас слідчий суддя зазначив про відсутність підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку апеляційного оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна та її представника, з матеріалами судового провадження і відповідно текстом оскаржуваного рішення остання ознайомилася 11 листопада 2021 року, а тому просить визнати поважною причину пропуску такого строку.
Представник вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.
Зокрема, зазначає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості надати пояснення та докази на підтвердження законності набуття майна. Зауважує, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року з аналогічних підстав, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на транспортний засіб, який належить ОСОБА_6 .
Крім того, вважає, що прокурором не доведено відповідність майна критеріям ст. 98 КПК України.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що прокурором не зазначено, які саме доходи (сума) має ОСОБА_8 та на яку суму вони перевищують її видатки, та чим вказана інформація підтверджується. При цьому, наголошує, що ОСОБА_6 не має жодного цінного нерухомого майна, а у її власності наявні лише не елітне житло та транспортний засіб, які повністю відповідають задекларованим доходам її та її родичів.
Стверджує, що ОСОБА_8 законним шляхом набула право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та на грошові кошти, які отриманні законним шляхом, частково від продажу квартири 27 липня 2015 року за адресою АДРЕСА_2 , яка належала в частинах батьку її сина та від підприємницької діяльності, податки сплачені в повному обсязі та частково від своїх заощаджень і допомоги матері батька її сина, ОСОБА_9 , яка допомагає утримувати свого внука. Крім того, ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність у сфері фотографії, перебуває на спрощеній системі оподаткування, та сплачує відповідні податки належним чином до державного бюджету.
З огляду на викладене, представник вважає, що накладення арешту на майно ОСОБА_6 суперечить ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів справи видно, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна чи її представника, і даних які б підтверджували отримання останніми копії постановленого рішення матеріали провадження не містять, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що представнику власника майна належить поновить строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
Згідно з матеріалами судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19 серпня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42019000000001779 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що упродовж листопада 2018 року - червня 2019 року з використанням «програм-вимагачів» LOCKER GOGAвідбулись кібератаки на понад 1200 об'єктів у різних країнах. У тому числі компанія ALTRATзазнала нападу у вигляді «ransomwere», тобто дані компанії було заблоковано та в неї вимагали сплатити викуп у розмірі 500 біткойнів (1,5 млн. Євро) в обмін на відповідний шифрувальний ключ, чим компанії заподіяно значної шкоди.
Крім того, виявлено, що особи причетні до несанкціонованого втручання в роботу систем та вимагання крипто валюти від суб'єктів господарської діяльності країн Європейського союзу та США, після отримання неправомірної винагороди вчиняли легалізацію майна, здобутого злочинним шляхом в особливо великому розмірі.
Під час спільного розслідування, проведення процесуальних дій за відомостями отриманими в ході виконання доручення слідчого від Департаменту кіберполіції Національної поліції України та за повідомленнями компетентних органів Франції, Норвегії та інших країн установлено, що до вчинення кримінальних правопорушень серед інших причетна ОСОБА_10 , яка є власником аканту на біржі, отримує незаконні надходження у біткоїнах, обмінюючи їх на криптовалюту «Dash».
Також, встановлено, що ОСОБА_10 має відношення до вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а саме, не маючи офіційних доходів, які співрозмірні з її видатками, купує у свою приватну власність транспортні засоби, цінне нерухоме майно, земельні ділянки та інше, таким чином своїми діями, спрямовує на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння.
29 жовтня 2022 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року клопотання прокурора задоволено.
Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.
Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42019000000001779 про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 , слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора, дослідивши матеріали додані до нього, всупереч доводам апеляційної скарги прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, існує ймовірність набуття його кримінально протиправним шляхом, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 28 жовтня 2021 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги представника. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити представнику ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року, якою задоволено частково клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/57503/21-к Справа №11-сс/824/497/2022 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1