Справа № 199/4157/22
(1-кс/199/649/22)
08.07.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12022221110000395, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська звернувся прокурор із вищевказаним клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого послався на те, що СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12022221110000395, кваліфікованого за ст.185 ч.4 КК України, порушеного за тим фактом, що 01.07.2022 року до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що за адресою АДРЕСА_1 в період часу з 10.04.2022 року по 01.07.2022 року невідома особа проникла на територію її домоволодіння за вищевказаною адресою, звідки таємно викрала майно, чим спричинила майнову шкоду на суму 7000 гривень. В ході досудового розслідування 06.07.2022 року ОСОБА_5 , знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , добровільно видав працівникам поліції металеву драбину та пояснив, що вказану металеву драбину 25.04.2022 року викрав з домоволодіння ОСОБА_4 . Цього ж дня було проведено огляд предмету та постановою слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. З метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження даного майна прокурор просив задовольнити його клопотання в повному обсязі.
Розгляд клопотання здійснено за відсутності прокурора та власника (володільця) майна, у зв'язку із їх неявкою та наявністю в матеріалах справи заяви власника (володільця) майна про розгляд поданого клопотання за її відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд клопотання по суті за відсутності учасників судового розгляду, а також без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ст.107 ч.4 КПК України.
Дослідивши матеріали поданого прокурором клопотання, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Як встановлено в судовому засіданні, СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022221110000395, розпочатому за ознаками складу злочину, передбаченого ст.185 ч.4 КК України.
Відповідно до протоколу огляду предмету від 06.07.2022 року ОСОБА_5 добровільно видав металеву драбину довжиною 4 м 62 см, шириною 39 см, вагою 35 кг. Цього ж дня слідчим було винесено постанову про визнання вищевказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні та вирішено питання щодо його зберігання.
За змістом ст.ст.131, 132, 167, 170 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є тимчасове вилучення майна та арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.
Частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За змістом ст.ст.168, 208, 234, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Відповідно до ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частинами 2, 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частинами 10, 11 ст.170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст.173 ч.1 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Аналізуючи наведені прокурором в його клопотанні фактичні обставини, як підстави для задоволення клопотання, в контексті долучених до нього матеріалів, як доказів таких фактичних обставин, з урахуванням на вказані вище положення чинного кримінального процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що в ході розгляду такого клопотання знайшли своє підтвердження всі заявлені прокурором і необхідні для розгляду обставини, як то факт вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, та початок кримінального провадження за ознаками цього кримінально караного діяння, правова кваліфікація якого та встановлений кримінальним процесуальним законом обов'язок доказування зумовлюють необхідність доведення події кримінального правопорушення, винуватості особи у його вчиненні тощо. Доказування здійснюється за допомогою відповідних доказів, різновидом яких є речові докази, значення яких, в свою чергу, мають речі, тимчасово вилучені слідчим в ході огляду в рамках кримінального провадження №12022221110000395. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що прокурор просить накласти арешт на вказане майно, тимчасово вилучене в ході огляду, яке має суттєве значення для встановлення та виключне значення для доведення важливих обставин у розслідуваному кримінальному провадженні, а також досягнення його дієвості, оскільки це майно можливо є предметом злочинного посягання, зберегло на собі сліди та/або містить інші відомості, що можуть бути використані як докази, отримати які іншим способом неможливо, при цьому існує реальна загроза приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження цього майна, враховуючи викладені в ст.173 ч.2 КПК України обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170, 173, 208, 234, 236, 309, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12022221110000395, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, - задовольнити.
Накласти в рамках кримінального провадження №12022221110000395 арешт на майно, виявлене та вилучене 06 липня 2022 року у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення огляду, а саме на: металеву драбину довжиною 4 м 62 см, шириною 39 см та вагою 35 кг, із позбавленням власника (володільця) вказаного вище майна права відчужувати, будь-яким чином розпоряджатись та користуватись зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного провадження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1