12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3802/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача за первісним позовом - Свириденка І. А., Лозицької О. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022(судді: Дармін М. О. - головуючий, Антонік С. Г., Орєшкіна Е. В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 (суддя Кеся Н. Б.) у справі
за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 343 033 453,00 грн
за зустрічним позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"
про стягнення 46 610 181,28 грн
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ") у квітні 2021 року звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням змін) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат") про стягнення 193 996 761,85 грн пені, 151 552 659,15 грн штрафу у зв'язку з неналежним виконанням ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" зобов'язань за договором на поставку уранового оксидного концентрату від 22.11.2019 № 82-020-08-19-01169 (далі - договір від 22.11.2019) щодо своєчасної та у повному обсязі поставки уранового оксидного концентрату.
Водночас ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у квітні 2021 року звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 31 646 283,53 грн інфляційних втрат і 14 963 897,75 грн - 3 % річних у зв'язку із простроченням ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" встановлених графіком платежів за урановий оксидний концентрат згідно з договором від 22.11.2019.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 первісний позов ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 345 549 421,00 грн задоволено частково на суму 54 017 626,27 грн неустойки (пені і штрафних санкцій) та 413 997,74 грн судового збору. В решті відмовлено.
Зустрічний позов ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 46 610 181,28 грн задоволено частково на суму 37 103 016,29 грн інфляційних втрат і 3% річних та 556 545,24 грн судового збору. В решті відмовлено.
Зараховано визнані судом суми за первісним і зустрічним позовами та стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" 16 914 609,98 грн. Зараховано судові витрати сторін за первісним і зустрічним позовами та стягнуто з ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на користь ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 14 2547,50 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки обидві сторони допустили прострочку у виконанні зобов'язань за спірним договором, то кожна із них має нести відповідальність, передбачену таким договором. Суд визнав правомірними позовні вимоги кожної сторони щодо застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором від 22.11.2019 та задовольнив їх частково, виходячи з умов договору, дат поставок та моменту, з якого виникає прострочення у обох сторін. Водночас місцевий господарський суд зазначив, що положення статей 538, 693 Цивільного кодексу України не є підставою для звільнення покупця від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України за порушення умов договору щодо своєчасної оплати товару, відхиливши протилежні доводи ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", та дійшов висновку про можливість зменшення штрафних санкцій за клопотанням ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на 70 % на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, виходячи із принципів розумності, справедливості пропорційності, та з урахуванням об'єктивних обставин через які виникла прострочка у виконанні зобов'язання. Зважаючи на встановлені обставини, суд здійснив зустрічне зарахування грошових сум, які підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами, за результатами якого стягнуто різницю на користь ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ". Разом із тим за наслідками зарахування понесених сторонами судових витрат суд дійшов висновку про те, що стягненню з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом підлягає 142 547,50 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 в частині відмови у стягненні 380 502,26 грн судового збору за подання позовної заяви скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким первісний позов ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 345 549 421,00 грн задоволено частково на суму 54 017 626,27 грн неустойки (пені і штрафних санкцій) та 794 500,00 грн судового збору. В решті відмовлено.
Зараховано судові витрати сторін за первісним і зустрічним позовами та стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" 237 954,00 грн судового збору.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/3802/21 залишено без змін.
Здійснено розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що у наведеному випадку має місце прострочення виконання зобов'язань за спірним договором з боку обох сторін.
Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки судом першої інстанції встановлено правомірність заявлених до стягнення 180 058 754,11 грн (сума пені 90 810 051,88 грн і штрафу 89 248 702,23 грн), а зменшення до 54 017 626,27 грн відбулося за ініціативи суду, позивач не має нести відповідні негативні наслідки у виді позбавлення можливості щодо стягнення витрат зі сплати судового збору на подання позовної заяви в розмірі 380 502,26 грн.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою в частині задоволення зустрічного позову, ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Скаржник вважає оскаржені судові рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права; на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України стосовно можливості стягнення З % річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо попередньої оплати за договором купівлі-продажу.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що наслідки невиконання обов'язку щодо попередньої оплати не передбачають застосування статті 625 Цивільного кодексу України та вважає помилковим врахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/2112/20, через неподібність правовідносин у цій справі, та у справі, в якій подано касаційну скаргу.
ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги, зазначає, що рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржені рішення і постанову - без змін.
За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Як уже зазначалося, скаржник не погодився з ухваленими у справі судовими рішеннями лише в частині задоволення вимог зустрічного позову; звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у наведеному випадку, не підтвердилися, тому Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
Як установили господарські суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 22.11.2019 між ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (покупець) і ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (продавець) укладено договір № 82-020-08-19-01169 на поставку уранового оксидного концентрату, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити урановий оксидний концентрат (U3O8), у кількості та на умовах, визначених цим договором (одиницею виміру кількості урановий оксидний концентрат є кілограм урану (кгU)).
За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, сторони у спірному договорі передбачили графіки платежів та поставок, з яких вбачається обов'язок покупця зробити передоплату до факту передачі певної партії продукції.
Відповідно до графіку поставки УОК у 2020-2025 роках наведеного у додатку № 1 до договору урановий оксидний концентрат мав поставлятися в такій кількості та період: 2020 - 1 000 000 (+1%); 2021 - 1 000 000 (+1%); 2022 - 1 000 000 (+1%); 2023 - 1 000 000 (+1%); 2024 - 1 000 000 (+1%); 2025 - 1 000 000 (+1%), всього 6 000 000 (+1%).
Зобов'язання сторін із поставки та оплати кожної партії уранового оксидного концентрату окремо визначені у графіку поставки та оплати уранового оксидного концентрату у 2020 році, наведеному у додатку № 2 до договору, а саме 90 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 314 496 000,00 грн з ПДВ поставка до 31.03.2020, з терміном оплати не пізніше 01.12.2019- 01.01.2020; 90 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 314 496 000,00 грн з ПДВ поставка до 30.04.2020, з терміном оплати не пізніше 01.01.2020 - 01.02.2020; 90 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 314 496 000,00 грн з ПДВ поставка до 30.05.2020, з терміном оплати не пізніше 01.02.2020- 01.03.2020; 110 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 384 384 000,00 грн з ПДВ поставка до 30.06.2020, з терміном оплати не пізніше 01.03.2020- 01.05.2020; 110 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 384 384 000,00 грн з ПДВ поставка до 31.07.2020, з терміном оплати не пізніше 01.05.2020- 01.06.2020; 110 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 384 384 000,00 грн з ПДВ поставка до 30.08.2020, з терміном оплати не пізніше 01.06.2020- 01.07.2020; 110 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 384 384 000,00 грн з ПДВ поставка до 30.09.2020, з терміном оплати не пізніше 01.07.2020- 01.09.2020; 110 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 384 384 000,00 грн з ПДВ поставка до 31.10.2020, з терміном оплати не пізніше 01.09.2020- 01.10.2020; 90 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 314 496 000,00 грн з ПДВ поставка до 30.11.2020, з терміном оплати не пізніше 01.10.2020- 01.11.2020; 90 000,00 кг (2912,00 грн/кг без ПДВ) 314 496 000,00 грн з ПДВ поставка до 30.12.2020, з терміном оплати не пізніше 01.11.2020- 15.11.2020.
09.04.2021 між сторонами у справі підписано додаткову угоду № 1 до договору від 22.11.2019, в якій погодили, що за цією додатковою угодою постачається урановий оксидний концентрат у кількості 171703,0+1,0% кгU.
Сторони також домовились про те, що ціна 1 кг урану у виді уранового оксидного концентрату, яка встановлюється за умови його виробництва продавцем в повному обсязі виключно з сировини українського походження за цією додатковою угодою становить 2912,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ (20 %) - 582,40 грн. Загальна ціна уранового оксидного концентрату становить 3494,40 грн.
Вартість уранового оксидного концентрату, що постачається згідно з цією додатковою угодою становить 499 999 136,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ (20 %) - 99 999 827,20 грн. Загальна вартість уранового оксидного концентрату становить 599 998 963,20 грн з ПДВ.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 1 до спірного договору сторони узгодили графік поставки та оплати уранового оксидного концентрату у квітні-липні 2021 року, а саме, 57 234,00 кг (3494,00 грн/кг без ПДВ) 199 998 489,60 грн з ПДВ поставка до 10.05.2021; термін оплати до 15.04.2021; 57 234,00 кг (3494,00 грн/кг без ПДВ) 199 998 489,60 грн з ПДВ поставка до 10.06.2021, термін оплати до 14.05.2021; 572 345,00 кг (3494,00 грн/кг без ПДВ) 200 001 984,0 грн з ПДВ поставка до 10.07.2021Б термін оплати до 15.06.2021.
Суди попередніх інстанцій установили, що ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" порушило строки поставки уранового оксидного концентрату за договором від 22.11.2019, що підтверджується актами прийому-передачі продукції до спірного договору від 16.03.2020 № 1, від 23.03.2020 № 2, від 30.03.2020 № 3, від 30.04.2020 № 4, від 29.05.2020 № 5, від 12.06.2020 № 6, від 14.07.2020 № 7, від 28.07.2020 № 8, від 01.09.2020 № 9, від 14.09.2020 № 10, від 12.10.2020 № 11, від 30.10.2020 № 12, від 23.11.2020 № 13, від 27.11.2020 № 14, від 14.12.2020 № 15, від 29.01.2021 № 16, від 26.02.2021 № 17, від 31.03.2021 № 18. При цьому, як зазначили суди, датування акта прийому-передачі продукції не завжди збігається з датою його підписання ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ". Зокрема, акт прийому-передачі продукції від 12.06.2020 № 6 підписано покупцем 18.06.2020, акт прийому-передачі продукції від 14.07.2020 № 7 - 20.07.2020, акт прийому-передачі продукції від 12.10.2020 № 11 - 19.10.2020, акт прийому-передачі продукції від 23.11.2020 № 13 - 30.11.2020, акт прийому-передачі продукції від 27.11.2020 № 14 - 30.11.2020, акт прийому-передачі продукції від 14.12.2020 № 15 - 22.12.2020.
Разом із тим попередні судові інстанції установили і те, що ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" зобов'язання з оплати уранового оксидного концентрату за спірним договором здійснило з порушенням графіку платежів, що підтверджується банківськими виписками.
Як свідчать матеріали справи та установили суди, предметом первісного позову є вимоги ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 193 996 761,85 грн пені, 151 552 659,15 грн штрафу за договором від 22.11.2019 у зв'язку із простроченням поставки продукції.
Предметом зустрічного позову є вимоги ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 31 646 283,53 грн інфляційних втрат і 14 963 897,75 грн - 3 % річних у зв'язку із простроченням встановлених графіком платежів за договором від 22.11.2019.
Дослідивши обставини справи, наявні у ній докази, надавши оцінку умовам спірного договору (зокрема, умовам, порядку поставки та оплати уранового оксидного концентрату, відповідальності сторін у разі порушення ними договірних зобов'язань) та доводам обох сторін, зважаючи, зокрема, на положення статей 509, 530, 549, 551, 610, 625, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 230, 233 Господарського кодексу України, попередні судові інстанції установили факт прострочення виконання зобов'язань за спірним договором обома сторонами, що визнали підставою для застосування відповідальності у виді стягнення з постачальника неустойки, а з покупця - 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, розглядаючи вимоги зустрічного позову, суди зазначили, що, як свідчать матеріали справи, враховуючи умови договору, сторони передбачили графіки платежів та поставок, з яких вбачається обов'язок покупця зробити передоплату до факту передачі певної партії продукції. За висновком судів, положення статей 538, 693 Цивільного кодексу України не є підставою для звільнення покупця від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, за порушення умов договору щодо своєчасної оплати товару. Водночас, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, періоди, за який вони нараховані, у тому числі наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат та взявши до уваги контррозрахунки 3 % річних та інфляційних втрат відповідача за зустрічним позовом, суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог первісного та зустрічного позовів. Зважаючи на клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення неустойки, беручи до уваги положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, виходячи із принципів розумності, справедливості, пропорційності суди визнали за можливе зменшити розмір неустойки до 70 %.
Як уже зазначалося, скаржник не погодився з ухваленими у справі рішенням і постановою саме в частині задоволення зустрічного позову. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у вказаній частині, скаржник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України стосовно можливості стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо попередньої оплати за договором купівлі-продажу.
Проте колегія суддів зазначає, що питання щодо застосування положень статті 625, 693 Цивільного кодексу України вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 20.09.2020 у справі № 918/631/19. У цій справі, як зазначив Суд, в основі спірних правовідносин лежить питання про те, чи є зобов'язання із повернення попередньої оплати грошовим зобов'язанням та, відповідно, чи є відповідач боржником, зобов'язаним на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Так, вирішуючи питання щодо можливості нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у справі № 918/631/19, Велика Палата Верховного Суду виходила, зокрема, із такого.
За змістом частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин 2 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
У силу положення статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533- 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд зазначив, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 цього Кодексу).
При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Отже, як констатувала Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/631/19, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7 (провадження № 3-90гс14) та від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 (провадження № 3-133гс17); у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 14.03.2018 у справі № 910/24853/13, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18, від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17, від 18.12.2019 у справі № 906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 745/26/16-ц (провадження № 61-14087св18).
Зважаючи на викладене, аргументи скаржника щодо підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли підтвердження, оскільки висновки Верховного Суду щодо можливості стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за порушення зобов'язання з попередньої оплати за договором поставки (купівлі-продажу) вже сформовані.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Таким чином, з огляду на зазначене, касаційне провадження у справі № 904/3802/21 за касаційною скаргою ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/3802/21, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/3802/21 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак