13 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11734/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Руденко М. А., Корсак В. А., Пономаренко Є. Ю.
від 23.11.2021
за позовом Офісу великих платників податків ДПС
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Білої Ірини Володимирівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/11734/20 позов задоволено: визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Білої Ірини Володимирівни щодо неприйняття кредиторських вимог у розмірі 86 218 830,99 грн та не включення їх до акцептованого реєстру кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра". Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Білу Ірину Володимирівну прийняти кредиторські вимоги у розмірі 86 218 830,99 грн та внести їх до акцептованого реєстру кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".
Постановою від 23.11.2021 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/11734/20. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
04 січня 2022 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вперше звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/11734/20.
Ухвалою від 28.01.2022 Верховний Суд повернув касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/11734/20 на підставі пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
17 червня 2022 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вдруге звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/11734/20.
Перевіривши матеріали повторно поданої касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Крім того, у разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Водночас, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу скаржника, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Втім, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків в касаційній скарзі процитувало частину 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не зазначило саме за наявністю якого виключного випадку касаційного оскарження оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/11734/20. Скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції "відступив від висновків Верховного Суду постанов Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17 та від 12.06.2018 у справі № 910/14465/17" та цитує деякі уривки із цих постанов. При цьому Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не зазначено жодної норми матеріального та/або процесуального права, яку порушив або невірно застосував Північний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 23.11.2021.
Крім того, статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/11734/20 складено та підписано 06.12.2021, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на зазначену постанову було 28.12.2021 включно (з урахуванням вихідних днів), після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Із касаційною скаргою Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повторно звернулося 17.06.2022, про що свідчить інформація з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" за трек номером 02102 0032288 0, який міститься на поштовому конверті, в якому касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду, тобто після перебігу строку, встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України. При цьому, в касаційній скарзі скаржник звертає увагу Суду на те, що першу касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/11734/20 було подано в межах строків, передбачених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, і не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Суд, в свою чергу, вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що перша касаційна скарга була подана до Верховного Суду 04.01.2022, тобто також із пропуском строку на касаційне оскарження і без клопотання про його поновлення.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/11734/20 залишається без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом:
- подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням належних підстав/обґрунтувань та поважних причин пропуску такого строку;
- викладення касаційної скарги у новій редакції із зазначенням та належним обґрунтуванням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
У зв'язку із залишенням касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без руху, Суд не розглядає клопотання про заміну сторони у справі № 910/11734/20 Офісу великих платників податків ДПС на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/11734/20 залишити без руху.
2. Надати Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові.
4. Роз'яснити Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків, що у разі не подання заяви/клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко