ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2022Справа № 910/3524/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 15 980,60 грн,
за участю представників:
позивача: Гаврилова Є.Ю.;
відповідача: Джумурата В.М.;
У травні 2022 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - Компанія) заборгованості в розмірі 15 980,60 грн, з яких: 13 929,68 грн - основна заборгованість, 531,34 грн - три проценти річних, 1 519,58 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 травня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
15 червня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшло письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.
20 червня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Компанії надійшов відзив від 10 червня 2022 року № 276-юр, в якому остання заперечила проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що спірний договір не було підписано з її сторони, послуги з постачання теплової енергії в даному нежитловому приміщенні, площею 26,6 кв.м, не надавалися, спірне нежитлове приміщення не передавалося в управління відповідачу, а перебуває в оренді іншої особи. Тому нарахування заборгованості за спожиту теплову енергію, на думку відповідача, є необґрунтованим. Також Компанія зазначила, що надані позивачем документи є неналежними і недостовірними, а відтак підлягають виключенню з числа доказів.
21 червня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшло клопотання від вказаної дати про продовження процесуального строку для подачі відповіді на відзив. В обґрунтування наведеного клопотання позивач посилався на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану ускладнився процес отримання та обробки вхідної кореспонденції, що відображається на строках опрацювання процесуальних документів. Крім того, всіх працівників Підприємства переведено на дистанційну роботу з віддаленим доступом.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22 червня 2022 року розгляд справи № 910/3524/22 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін, яке призначено на 7 липня 2022 року, а також продовжено Підприємству строк на подачу відповіді на відзив до 30 червня 2022 року.
29 червня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшла відповідь на відзив від 29 червня 2022 року № 30/7/1/7837, в якій останнє навело свої аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві посилань.
У цей же день від позивача також надійшло клопотання про залучення фізичної особи ОСОБА_1 як співвідповідача в даній справі, оскільки вказана фізична особа орендує спірні нежитлові приміщення, площею 26,6 кв.м, що підтверджується наданою відповідачем копією договору оренди від 18 квітня 2019 року № 869/1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2022 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
6 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, в яких останній навів свої пояснення на спростування викладених позивачем у відповіді на відзив аргументів і мотиви відхилення доказів Підприємства.
У судовому засіданні 7 липня 2022 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 2 червня 2022 року № 276-юр та у запереченнях від 6 липня 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго". Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 1 травня 2018 року здійснює постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 2.2.1 статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
3 лютого 2021 року позивач направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 28 січня 2021 року № 9971002-07 листом з описом вкладень, що підтверджується копіями фіскального чеку, накладної та описом вкладень від вказаної дати за № 0103271153213.
Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 26,6 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 31-33.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у спірному приміщенні в розмірі 13 929,68 грн за період з грудня 2019 року по грудень 2021 року.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, Підприємство зазначило, що Компанія є балансоутримувачем цього нежитлового приміщення.
На підтвердження факту постачання теплової енергії в спірне нежитлове приміщення, а також її обсягу позивач надав суду копії таких документів: корінці нарядів на включення: від 22 листопада 2021 року № 819, 13 листопада 2020 року № 75, від 1 листопада 2019 року № 18, та відключення: від 12 квітня 2021 року № 124, 7 квітня 2020 року № 16 об'єкта теплоспоживання, відомості обліку спожитої теплової енергії, що підтверджують обсяги споживання теплової енергії, облікові картки (помісячно), а також акти приймання-передавання теплової енергії та довідки про нарахування за теплову енергію з грудня 2019 року по грудень 2021 року.
17 листопада 2021 року на адресу відповідача направлено вимогу № 30/5/4/17970, в якій Підприємство просило сплатити заборгованість у загальному розмірі 5 159 232,13 грн за надану теплову енергію, до якої було також включено спірний борг. Однак вказану заборгованість відповідач не сплатив.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Як передбачено частинами 1 статті 9 вказаного закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Судом встановлено, що 18 квітня 2019 року між фізичною особою ОСОБА_1 Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодавцем, та Компанією, як балансоутримувачем, укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Згідно з пунктами 1.1., 2.1. вказаного правочину орендодавець передає, а ОСОБА_1 приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вулиця Кудрявська, будинок 31/33, площею 26,6 кв. м.
Відповідно до умов договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття, і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. У разі відсутності можливості укладення прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг, орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників) (пункт 4.2.12. договору).
За умовами пункту 9.1. цієї угоди вона є укладеною з моменту її підписання та діє з 18 квітня 2019 року до моменту підписання акту приймання-передачі з покупцем об'єкта приватизації, але не раніше ніж до 16 квітня 2022 року.
Отже, зі змісту вказаного договору оренди, який діяв у спірний період, вбачається, що платником спожитих комунальних послуг у вказаному нежитловому приміщенні є не відповідач, а орендар цього приміщення - ОСОБА_1 .
Крім цього, відповідачем надано копію ату обстеження СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" від 28 травня 2020 року № 20/1122 на предмет обігріву спірного приміщення. Зі змісту вказаного акту вбачається, що нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: вулиця Кудрявська, будинок 31/33, площею 26,6 кв.м, заходиться на технічному поверсі, через яке проходить транзитний трубопровід опалення з відведенням стояків, які заізольовані. Точок централізованого постачання гарячої води не виявлено.
Вказаний акт складено та підписано представником СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" Невмержицьким С.В. та ОСОБА_1
Оскільки позивачем не доведено, що саме відповідач є споживачем вказаних послуг з постачання теплової енергії та не доведено факту надання таких послуг у спірне нежитлове приміщення за вказаною адресою у період з грудня 2019 року по грудень 2021 року, тому вимога Підприємства про стягнення з Компанії 13 929,68 грн основного боргу є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення основного боргу, вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також не підлягають задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-249, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 липня 2022 року.
СуддяЄ.В. Павленко