вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.07.2022м. ДніпроСправа № 904/954/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Київ
до Прокудіна Сергія Сергійовича , Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 14 6698,44 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Прокудіна Сергія Сергійовича на свою користь 82 724,48 грн. заборгованості, 13 342,36 грн. пені, 12 921,49 грн. 30% інфляційних втрат, 37 710,11 грн. 30% річних.
Позивач звертаючись до суду із даним позовом, зазначив, що відповідач на момент укладення договору №206613 від 26.03.2018 та в період отримання від позивача послуг з перевезення мав статус фізичної особи-підприємця, разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент звернення із позовом, Прокудін Сергій Сергійович припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №206613 від 26.03.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.
Позивач зазначає, що на виконання договору відповідачу були надані послуги на суму 82 724,48 грн. на підтвердження чого до матеріалів справи надані копії актів здачі-прийняття робіт №НП-002744698 від 10.09.2019 на суму 22 249,79 грн., №НП-002766199 від 20.09.2019 на суму 38 840,60 грн., №НП-002820188 від 30.09.2019 на суму 27 821,65 грн., №НП-002855940 від 10.10.2019 на суму 17 248,40 грн., №НП-002886220 від 20.10.2019 на суму 7 841,62 грн., №НП-002941826 від 31.10.2019 на суму 2 201,41 грн., №НП-002972409 від 10.11.2019 на суму 2 485,55 грн., №НП-003061229 від 30.11.2019 на суму 218,17 грн. Позивач стверджує, що відповідач ухилявся від підписання вказаних актів, тому позивач направив їх цінним листом з описом вкладення за №3601100852556 на адресу, вказану в договорі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань. 13.08.2020 акти Прокудіним Сергієм Сергійовичем отримані і станом на дату звернення до суду примірник актів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" не надходив, претензій також не надходило.
Позивач посилається на пункт 5.4 договору і стверджує, що вказані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) свідчать про повне, своєчасне та належне виконання експедитором зобов'язань з надання послуг за договором, відсутність претензій зі сторони замовника.
На підставі пункту 6.3.1 договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 13 342,36 грн. за період з 21.02.2021 по 21.02.2022, 30% річних в розмірі 82 724,48 грн. за період з 16.08.2020 по 21.02.2022, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 12 921,49 грн. за період з вересень 2020 року по січень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Господарським судом здійснено запит до Управління ДМС у Дніпропетровській області щодо реєстрації місця проживання Прокудіна Сергія Сергійовича .
У відповідь на запит надійшла інформація, що Прокудін Сергій Сергійович зареєстрований у АДРЕСА_1 .
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022 у справі №904/954/22 яка була направлена на адресу Прокудіна Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ) повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 23.06.2022 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022 у справі №904/955/22 направлялась на електронну адресу Прокудіна Сергія Сергійовича , яка зазначена позивачем у позові, згідно з довідкою про доставку електронного листа копія ухвали надійшла до електронної скриньки відповідача 26.05.2022.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
26.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (експедитор) та Фізичною особою підприємцем Прокудіним Сергієм Сергійовичем (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень шляхом приєднання до нього на підставі заяви №206613, відповідно до пункту 2.1 якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.
Пунктом 5.1 договору визначено, що загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора.
У відповідності з пунктом 5.3 договору експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним з наступних способів: - шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником; - шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладанням кваліфікованого електронного підпису. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами пункту 5.4 договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами K.BANMOT@gmail.com.
Відповідно до пункту 5.4 договору замовник упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів надання послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 примірники актів надання послуг та повертає експедитору 1 примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послу згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Згідно з пунктом 8.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах
Позивачем на підтвердження виконання своїх зобов'язань за вказаним договором надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 119 586,86 грн., а саме: №НП-002744698 від 10.09.2019 на суму 22 249,79 грн., №НП-002766199 від 20.09.2019 на суму 38840,60грн., №НП-002820188 від 30.09.2019 на суму 27821,65 грн., №НП-002855940 від 10.10.2019 на суму 17 248,40грн., №НП-002886220 від 20.10.2019 на суму 7 841,62 грн., №НП-002941826 від 31.10.2019 на суму 2 201,41 грн., №НП-002972409 від 10.11.2019 на суму 2 485,55 грн., №НП-003061229 від 30.11.2019 на суму 218,17 грн. (а.с. 9-17, том 1).
На виконання пункту 5.3.1 договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" направлені на адресу Прокудіна Сергія Сергійовича підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг для підписання замовником, що підтверджується описом вкладення та цінним листом від 07.05.2019.
Матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2020 вищезазначені акти та рахунки на оплату отримані Прокудіним Сергієм Сергійовичем.
Враховуючи викладене, та на підставі пункту 5.4 договору, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) вважаються погодженими, послуги за замовленнями надані в повному обсязі, претензії від Фізичної особи підприємця Прокудіна Сергія Сергійовича відсутні.
Фізичною особою підприємцем Прокудіним Сергієм Сергійовичем не здійснено плати за отримані послуги, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 82 724,48 грн. заборгованості, 13 342,36 грн. пені, 12 921,49 грн. інфляційних втрат, 37 710,11 грн. 30% річних.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №206613 від 26.03.2018, факт надання послуг за вказаним договором, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати за послуги.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 82 724,48 грн. заборгованості за надані послуги за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №206613 від 26.03.2018.
З урахуванням приписів пункту 5.4 договору, строк оплати є таким, що настав.
Позивач надав належні докази на підтвердження надання послуг за договором у сумі 82 724,48 грн., відповідач доказів оплати вартості послуг у розмірі 82 724,48 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 82 724,48 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 6.3.1. договору за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за період з 21.02.2021 по 21.02.2022 (з урахуванням позовної давності в 1 рік), 30% річних та інфляційні збитки за загальний період з 16.08.2020 по 21.02.2022.
При цьому позивач визначив початок періоду прострочення з 16.08.2020.
Між тим, відповідно до пункту 5.4 договору замовник упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів надання послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 примірники актів надання послуг та повертає експедитору 1 примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послу згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора (пункт 5.1 договору).
Таким чином, строк оплати наданих послуг настав 19.08.2020 (13.08.2020 дата отримання відповідачем актів +2 банківські дні для погодження або не погодження актів + 2 банківські дні для оплати), відповідно прострочка оплати з 20.08.2020.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.
Станом на 20.08.2021 (кінцеву дату нарахування пені згідно з пунктом 6.3.1 договору) на усій території України продовжував діяти карантин, пов'язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у розмірі 13 342,36 грн. за період з 22.02.2021 по 21.02.2022.
Після здійсненого перерахунку господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 37 438,88 грн. 30% річних за період з 20.08.2020 по 21.02.2022 та 12 921,49 грн. інфляційних втрат.
За викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 82 724,48 грн. основний борг, 13 342,36 грн. пеня, 37 438,88 грн. 30% річних та 12 921,49 грн. інфляційні втрати.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського кодексу України).
З аналізу вказаних норм прав убачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 760/13915/18 від 26.06.2019.
Відкриваючи провадження у даній справі між товариством (юридичною особою) та фізичною особою суд врахував, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Оскільки на момент укладення договору про надання послуг з організації перевезення відправлень шляхом приєднання до нього на підставі заяви №206613 від 26.03.2018 Прокудін Сергій Сергійович був фізичною-особою підприємцем, а на момент подачі позовної заяви припинив діяльність як фізична особа-підприємець з 03.04.2020 за власним рішенням, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (запис №22240060003121548), вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Отже позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/8729/18 від 13.02.2019.
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 146 427,21 грн. (82 724,48 грн. основний борг + 13 342,36 грн. пеня + 37 438,88 грн. 30% річних + 12 921,49 грн. інфляційні втрати).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Прокудіна Сергія Сергійовича про стягнення 146 698,44 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Прокудіна Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03131, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, ідентифікаційний код 31316718) 82 724,48 грн. заборгованості, 13 342,36 грн. пені, 37 438,88 грн. 30% річних, 12 921,49 грн. інфляційних втрат, 2 476,41 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.07.2022
Суддя Ю.А. Бажанова