Справа № 750/2773/22
Провадження № 1-кп/750/187/22
12 липня 2022 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022271320000112 від 19.05.2022, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, головного сержанта 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 28.02.2022 близько 13 год. 00 хв. в порушення вимог п.п. 1,2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби на території м. Чернігова, поблизу КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
20.04.2022 сержант ОСОБА_3 прибув на службу до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
Так, сержант ОСОБА_3 внаслідок самовільного залишення місця служби, не виконував обов'язки військової служби з 28.02.2022 по 19.04.2022, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину за пред'явленим йому обвинуваченням за ч.5 ст. 407 КК України визнав повністю та показав, що з грудня 2021 він проходив військову службу за контрактом. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2022 він був зарахований до списків особового складу вказаної військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 він був призначений на посаду головного сержанта стрілецької роти військової частини. Місце дислокації військової частини на початку військової агресії РФ було біля КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» за адресою: АДРЕСА_2 . 28.02.2022, близько 13 години, він умисно покинув місце служби і повернувся додому за адресою: АДРЕСА_1 . Покинув місце служби не з метою ухилення від військової служби, а тому що посварився з дівчиною.19.04.2022 до нього додому приїхав командир військової частини і залишив у дверях записку, куди необхідно з'явитися. 20.04.2022 він прибув до військової частини НОМЕР_1 . У скоєному розкаюється.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачений та інші учасники судового провадження вірно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів стосовно добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане органом досудового розслідування за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує наступне: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років; особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався та є учасником бойових дій; його сімейний стан; матеріальний стан обвинуваченого, його стан здоров'я, його вік, наявність позитивних характеристик з місця служби у військовій частині НОМЕР_2 та з місця колишнього навчання та виключно негативної характеристики за теперішнім місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 ; наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин, що обтяжують покарання. Крім цього, суд враховує положення статті 122-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких головний сержант роти в мирний і воєнний час відповідає за навчання, виховання і військову дисципліну рядового, сержантського і старшинського складу роти, підпорядковується командирові роти і є прямими начальником для всього рядового, сержантського і старшинського складу роти. Отже, обвинувачений ОСОБА_3 відноситься до молодших командирів. Саме він має бути взірцем дотримання військової дисципліни для рядового, сержантського і старшинського складу роти та прикладом для наслідування. Натомість, самовільно залишивши місце служби під час воєнного стану, обвинувачений не лише підірвав власний авторитет серед підлеглих йому військовослужбовців та подав підлеглим ганебний приклад нехтування вимогами військової дисципліни, але й підірвав авторитет ЗСУ в цілому. Тому відповідальність командира, яким є обвинувачений ОСОБА_3 , має бути посиленою. З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, але на мінімальний строк, передбачений в санкції ч.5 ст. 407 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, як самим обвинуваченим так і іншими особами.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі і запобіжні заходи не застосовувалися.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня фактичного затримання за вироком суду.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_5