справа№1.380.2019.005020
12 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів, у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Кичми С.І. від 17.05.2018 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 813/5744/15, виданим 25.08.2016.
Ухвалою від 05.12.2019 позовну заяву ОСОБА_2 до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів про визнання протиправною та скасування постанови повернуто позивачеві.
За наслідками апеляційного оскарження, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2022 апеляційну скаргу задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 про повернення позовної заяви у справі № 1.380.2019.005020 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022 замінено ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .
01.06.2022 справа № 1.380.2019.005020 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді від 03.06.2022 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 1.380.2019.005020 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою від 23.06.2022 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене провадження в адміністративній справі. Також задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів про визнання протиправною та скасування постанови.
Також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Львівській області (вул. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000).
Суд уточнив назву відповідача - Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та назву третьої особи - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.04.2016 суддею Львівського окружного адміністративного суду Сакалош В.М. по справі № 813/744/15 за позовом Державної архітектурної-будівельної інспекції України до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради винесено рішення про задоволення повністю позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 .
У вересні 2016 року Личаківським ВДВС м. Львова за двома виконавчими листами відкрито два виконавчі провадження. 17.05.2018 державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львова Кичмою С.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Вважає, що вказана постанова є протиправною з наступних підстав: за період з 2016 по 2018 роки було накладено лише два штрафи на боржника, що свідчить про протиправну бездіяльність виконавчої служби; державним виконавцем закрито виконавче провадження не використавши усіх можливих та наданих законом засобів до притягнення до відповідальності за рахунок системи штрафів на користь держави; постанова про закінчення виконавчого провадження винесена лише за виконавчим листом позивача, що свідчить про упередженість як до стягувача по судовому рішенню за виконавчим листом; у ОСОБА_4 є у власності будинок та два гаражі, тобто є засоби якими виконавець міг домогтись виконання судового рішення за рахунок боржника; виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження, коли судове рішення не є виконаним, державний виконавець грубо порушив конституційні права позивача.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується звітом про доставку електронного листа надісланого на офіційну електронну адресу. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.
Третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується звітом про доставку електронного листа надісланого на офіційну електронну адресу.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 у справі № 813/5744/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю; зобов'язано ОСОБА_3 за власний рахунок здійснити перебудову об'єкту будівництва «Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок» у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. «Галархбуд», який затверджений замовником (відповідачем) 16.09.2014 року шляхом: - забезпечення висоти будівлі від відмітки 0.000 м до гребня даху - 6.800 м; - забезпечення заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу; - забезпечення дотримання відстані не менше 1.0 м від найбільшої виступної конструкції стіни до межи сусідньої ділянки.
Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року скасовано та закрито провадження у справі.
04.06.2018 позивач звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10.05.2018.
Постановою від 15.01.2019 Верховний Суд задовольнив заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10.05.2018; скасував постанову Верховного Суду від 10.05.2018 та ухвалив нову постанову; касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 залишено без змін.
Постановою державного виконавця від 09.09.2016 ВП 52180799 про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 813/5744/15 виданого Львівським окружним адміністративним судом 25.08.20216.
Державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кичмою С.І. 17.05.2018 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52180799, на підставі п.11 ч. 1 ст. 39 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові вказано, що рішення суду боржником не виконується у зв'язку з чим винесено два штрафи та стягнуто виконавчий збір. Організувати примусове виконання є неможливим у зв'язку з тим, що рішення суду передбачає виконання за рахунок боржника. У зв'язку з чим держаним виконавцем скеровано повідомлення у Личаківський ВП ГУ НП у Львівській області про внесення відомостей у ЄРДР щодо боржника за невиконання рішення суду, що стверджується витягом з кримінального провадження № 12016140040004075.
Позивач вважає постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження протиправною, тому звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Згідно ст. 1 Закон України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
З аналізу викладених правових норм слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019 у справі № 826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскарженої постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі № 378/1033/17, від 04.09.2019 у справі № 286/1810/17, від 07.10.2020 у справі № 461/6978/19, від 25.11.2020 у адміністративній справі № 554/10283/18.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження, не відповідає вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята необґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки ухвалою від 22.06.2022 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пр. Чорновола, 39, м. Львів, 79038, ЄДРПОУ 35009358), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправною та скасування постанови -задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Кичми Святослава Ігоровича про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2018 ВП № 52180799 за виконавчим листом № 813/5744/15, виданим Львівським окружним адміністративним судом 25.08.2016.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 12.07.2022.
Суддя Кедик М.В.