Справа № 301/3483/21
Закарпатський апеляційний суд
07.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового провадження : прокурорки - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/182/22, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 ,
Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2022 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вироком ухвалено речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 - знищити. Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави 1372,96 гривень.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 придбав на своє ім'я завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 з категоріями «В, СІ, С, Dl, D», виданого Ужгородським МРЕВ ДАІ УМВС України в Закарпатській області від 17.04.2012, яке, 25 травня 2021 року, умисно пред'явив для обміну у Територіальний сервісний центр 2146 МВС України, розташований за адресою: м. Іршава, вул. Поштова, 4/1.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України за ознаками: використання завідомо підробленого документа.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що вирок є необґрунтованим, незаконним, тому підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів посилається на те, що в оскаржуваному вироку зазначено, що обвинувачений надав підроблене посвідчення водія до Територіального сервісного центру з метою його обміну, проте, відповідно до пред'явленого обвинувачення, таке посвідчення обвинувачений ОСОБА_7 пред'явив для складання іспиту з відкриття вищої категорії на право керування транспортними засобами. Тобто, суд викладає у вироку ті обставини, які не встановлені під час судового розгляду та не ставились у вину згідно з обвинувальним актом. Апелянт зазначає, що у кримінальному провадженні проведено судовий розгляд, допитаний свідок, досліджені письмові докази, обвинувачений визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, однак, встановлені на досудовому розслідуванні вищевказані пом'якшувальні обставини, саме - щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, при призначенні покарання місцевим судом не враховані. Крім того, встановивши зазначені вище обставини, у порушення вимог ст. 285 КПК України, судом не роз'яснено обвинуваченому право на звільнення його від кримінальної відповідальності, що є порушенням його права на захист та процесуальне порушення для призначення покарання. Крім того, апелянт зазначає, що місцевий суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_7 не обвинувачувався, і покарання у виді штрафу за скоєння якого не передбачено. Просить вирок змінити, визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у розмірі із врахуванням вимог ст. 69-1 КК України. При виконанні вимог ст. 285 КПК України та підтвердження підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити з мотивів п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України, у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорки ОСОБА_5 , яка просила скасувати вирок суду першої інстанції із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 , підлягає частковому задоволенню.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 , неявка якого, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого береться до уваги те, що: він належним чином повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження; клопотань чи заяв про відкладення розгляду кримінального провадження обвинувачений не подавав; в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого і апеляційним судом обов'язковість його явки на розгляд кримінального провадження не визнавалась; прокурорка не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів задовольняє з таких підстав.
Так, відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються : формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення ; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів ; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення ; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання ; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому ; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду ; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції не дотримані передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин; ухвалений вирок містить істотні недоліки, у зв'язку із чим його не можна визнати законним та обґрунтованим. Тому апеляційна скарга у частині незаконності та необґрунтованості вироку підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, як убачається з резолютивної частини вироку суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України із призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, проте суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора у цій частині.
При цьому, знаходять своє підтвердження і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що частиною першою статті 263 КК України не передбачено покарання у виді штрафу.
Разом із тим, з мотивувальної частини вироку (фабула) убачається, що судом встановлені обставини, які не інкримінувались ОСОБА_7 органом досудового розслідування, а саме у вироку встановлено, що обвинувачений надав підроблене посвідчення водія до Територіального сервісного центру з метою його обміну, проте, відповідно до пред'явленого обвинувачення, таке посвідчення обвинувачений ОСОБА_7 пред'явив для складання іспиту з відкриття вищої категорії на право керування транспортними засобами. Наведене свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги і в цій частині.
Між тим, зі змісту вироку убачається, що суд у підтвердження вини ОСОБА_7 , окрім показів свідка ОСОБА_8 , послався на протокол огляду місця події від 25.05.2021 та висновок експерта № СЕ-19/107-214637-ДД від 14.06.2021, не давши їм аналіз, тобто не зазначив, які саме обставини наведені у цих доказах, що свідчать про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім того, з обвинувального акту вбачається, що органом досудового розслідування встановлено обставини, що пом'якшують ОСОБА_7 покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, однак суд першої інстанції, як убачається зі змісту вироку, встановивши відсутність як обтяжуючих, так і пом'якшуючих ОСОБА_7 покарання обставин, не навів жодних мотивів неврахування при призначенні ОСОБА_7 покарання встановлених органом досудового розслідування обставин, що пом'якшують покарання, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора і в цій частині.
Поряд із цим, на наявному в матеріалах кримінального провадження диску, де зафіксовано звукозапис судового розгляду кримінального провадження, не відтворюється звукозапис проголошення вироку.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке колегія суддів Закарпатського апеляційного суду не може виправити, використовуючи свої повноваження, що у свою чергу, відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред'явленим сторонами кримінального провадження доказам у їх сукупності і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, тобто ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, з урахуванням положень ст. ст. 370-374 КПК України.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги прокурора про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України та призначення йому покарання у розмірі із урахуванням вимог ст. 69-1 КК України, чи закриття кримінального провадження з мотивів п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України, у зв'язку із звільненням його від кримінальної відповідальності, - апеляційний суд визнає такими, що підлягають до відповідної оцінки під час нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2022 року, щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 , скасувати, призначивши новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: