Справа № 308/5588/22
Закарпатський апеляційний суд
06.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 , та його захисника, адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/242/22, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , директора ДП «ВЕЛИКОБИЧКІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України.
З матеріалів за клопотанням убачається, що до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 . У клопотанні вказується на те, що П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України. Відповідно до клопотання, ОСОБА_6 , будучи службовою особою державної лісової охорони, та директором ДП «Великобичківське ЛМГ», обіймав посаду у державному органі та здійснював функції представника влади, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи директором ДП «Великобичківське ЛМГ», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи також добре ознайомлений зі всіма нормативними актами підприємства, грубо порушуючи норми передбачені в колективних договорах 2017-2020 роки та 2021-2025 роки, та норми статті 97 Кодексу законів про працю від 10.12.1971 №322-VІІІ та статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95 ВР, шляхом проставлення резолюцій, що є основною формою реалізації управлінських рішень у письмовій формі, на заявах наступних працівників підприємства щодо надання матеріальних допомог: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_10 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_44 , ОСОБА_10 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_26 , ОСОБА_47 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_10 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_26 , ОСОБА_46 , ОСОБА_42 , ОСОБА_53 , ОСОБА_14 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_33 , ОСОБА_28 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , ОСОБА_37 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_20 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_46 , ОСОБА_15 , ОСОБА_65 , ОСОБА_11 , ОСОБА_66 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_58 , ОСОБА_15 , ОСОБА_69 , ОСОБА_42 , ОСОБА_10 , ОСОБА_54 , ОСОБА_46 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_70 , ОСОБА_26 , ОСОБА_71 , ОСОБА_46 , ОСОБА_22 , ОСОБА_68 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_72 , ОСОБА_9 , ОСОБА_73 , ОСОБА_11 , ОСОБА_48 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_45 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_76 , ОСОБА_62 , ОСОБА_35 , ОСОБА_10 , ОСОБА_77 , ОСОБА_59 , ОСОБА_11 , ОСОБА_69 , ОСОБА_17 , ОСОБА_78 , внаслідок чого цим працівникам ДП «Великобичківське ЛМГ» здійснено безпідставні виплати матеріальних допомог, і чим держаному підприємству «Великобичківське ЛМГ» завдано збитки на загальну суму 387 200 (триста вісімдесят сім тисяч двісті) грн. За вчинені дії ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах. Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора ДП «Великобичківське ЛМГ», будучи службовою особою, маючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції як керівник підприємства, діючи умисно, та повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч Наказам «Про введення цін на лісопродукцію з франко - верхнього промскладу» від 30.09.2020 №13, від 26.01.2021 № 10 та від 30.03.2021 № 48, від 31.05.2021 №82 та від 06.08.2021 №121 у період із 01.01.2021 по 31.08.2021 шляхом проставлення відповідних резолюцій як керівник ДП «Великобичківське ЛМГ» на заявах громадян ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_70 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , Палкуш, ОСОБА_109 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_38 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_120 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , внаслідок чого цим громадянам ДП «Великобичківське ЛМГ» реалізовано паливну деревину для непромислового використання за заниженими цінами, чим ДП «Великобичківське ЛМГ» спричинено збитки на суму 90 720 (дев'яносто тисяч сімсот двадцять) грн. За вчинені дії ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, тобто у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно. У клопотанні також вказується на те, що 11.03.2022 відносно ОСОБА_6 складено та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких корупційних злочинів, що караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що зібраними у кримінальному провадженні доказами підтверджена підозра ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Тому, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому прокурор звертає увагу на те, що під час обрання запобіжного заходу необхідно врахувати той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 вчинив вказане кримінальне правопорушення повторно, станом на тепер є підозрюваним у іншому кримінальному провадженні за корупційні злочини, що відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (враховуючи усвідомлення підозрюваним тяжкості покарання, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 191 КК України та межування Закарпатської області з Республікою Польща, Угорщина, Румунія, Словаччина, що дає можливість покинути територію України, як в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України); незаконно впливати на свідків, у кримінальному провадженні, які ще недопитані (зокрема стосується свідків, які є працівниками ДП «Великобичківське ЛМГ», а отже підлеглими ОСОБА_6 ); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (вчиняючи незаконний вплив на понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях, чи іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні неправдиві показання). Тому, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, прокурор вважає, що інші, більш м'які, запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому відносно ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а беручи до уваги те, що протиправними діями підозрюваного ОСОБА_6 завдано збитки державі у великих розмірах, виходячи з майнового та сімейного стану підозрюваного, ОСОБА_6 необхідно визначити заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Водночас, слідчий суддя взяв до уваги те, що ОСОБА_6 вже перебуває в іншому кримінальному провадженні під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, що беззаперечно зобов'язує його до виконання покладених на нього обов'язків, які спрямовані на запобігання існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.В ухвалі також вказується на те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності ризиків, на існування яких посилалася сторона обвинувачення, а саме те, що підозрюючись у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може у цьому кримінальному провадженні переховуватись від органу досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Отже, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінюючи в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан (наявність на утриманні дружини, батьків пенсійного віку), наявність постійного місця проживання та роботи, відсутність судимостей, застосування до особи запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що слідчий суддя дійшов хибного висновку, відмовивши органу досудового розслідування у задоволенні клопотання, адже ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні корупційних злочинів, за скоєння яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Прокурор вважає, що застосування саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою є необхідним для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: для унеможливлення переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, експертів, спеціаліста у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Посилання слідчого судді про відсутність таких ризиків є необґрунтованим та безпідставним. Звертає увагу на те, що враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання вищенаведеним ризикам, відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом з тим апелянт вважає, що з огляду на те, що протиправними діями підозрюваного ОСОБА_6 державі завдано збитки у великих розмірах, і, враховуючи те, що загалом йому інкриміновано 3 (три) епізоди злочинних дій, передбачених ст. 191 КК України, у разі обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави як основного чи як альтернативного, ОСОБА_6 необхідно визначити заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки застава саме у такому розмірі, на думку сторони обвинувачення, здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного ОСОБА_6 , та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили щодо її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_5 , задоволенню не підлягає.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, що під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Цей висновок підтверджується доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження і сторонами кримінального провадження не оспорюється.
При цьому, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги той факт, що ОСОБА_6 вже перебуває під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, що беззаперечно зобов'язує його до виконання покладених на нього обов'язків, які спрямовані на запобігання існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Між тим, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про те, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності у цьому кримінальному провадженні ризиків переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Під час розгляду апеляційної скарги прокурор не посилався на наявність даних у підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у цьому кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, оцінюючи в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного ОСОБА_6 , його сімейний стан (наявність на утриманні дружини, батьків пенсійного віку), наявність постійного місця проживання та роботи, відсутність судимостей, факт застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні, - дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, колегія суддів висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що: слідчий суддя дійшов хибного висновку, відмовивши органу досудового розслідування у задоволенні клопотання; застосування саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою є необхідним для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а саме унеможливлення підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; посилання слідчого судді про відсутність таких ризиків є необґрунтованим та безпідставним, - колегія суддів, з огляду на вищенаведене, відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються наведеним вище.
Із цих підстав, як безпідставні й такі, що не спростовують висновків слідчого судді та відповідно не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що з огляду на тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання вищенаведеним висновкам, відносно підозрюваного ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд бере до уваги й те, що прокурор не посилався на наявність відомостей, про те, що підозрюваний ОСОБА_6 із часу внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до моменту розгляду апеляційної скарги, здійснював будь-які дії, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому колегія суддів зазначає, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою майже на один і той же період часу у двох кримінальних провадженнях, за діяння, вчинені в один і той же проміжок часу, виділені в окремі провадження, суперечитиме принципам верховенства права та законності.
Приймаючи рішення, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу учасників судового провадження на приписи статті 200 КПК України.
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
3. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
До клопотання додаються:
1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Разом із тим, погоджуючись із висновками слідчого судді про необхідність відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд не бере до уваги та відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що оскільки протиправними діями підозрюваного ОСОБА_6 завдано збитків державі у великих розмірах, і, враховуючи те, що загалом йому інкриміновано 3 (три) епізоди злочинних дій, передбачених ст. 191 КК України, у разі обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави як основного чи як альтернативного, ОСОБА_6 необхідно визначити заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки застава саме у такому розмірі, на думку сторони обвинувачення, здатна забезпечити належне виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Будь-яких обставин, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, чи процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для її скасування, колегією суддів не встановлено.
При розгляді апеляційної скарги, колегія суддів, беручи до уваги положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам процесу в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги приписи ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що апеляційним судом не встановлено обставин та підстав, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді та слугували б підставами для її скасування, і на такі прокурор не посилався під час розгляду апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021140050000123, внесеному 12.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: