Справа № 464/5103/21
пр.№ 1-кп/464/22/22
08.07.2022 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021142070000064 від 15.02.2021 року) про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Клевань, Рівненського району, Рівненської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину 2014 р.н., зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимості немає, -
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-
обвинувачений ОСОБА_4 , 13.02.2021, близько 23:00 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , на кухні, в ході словесного конфлікту, який виник між ним та потерпілим, маючи умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілому декілька ударів кулаками своїх рук в область голови та грудної клітки, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_5 ряд тілесних ушкоджень, а саме: забій грудної клітки зліва, нижньої губи, нижньої щелепи справа, вушної раковини зліва та підшкірна гематома зовнішнього вуха, синці в ділянці нижньої щелепи справа, на правій руці, на лівому передпліччі, в ділянці обох кульшових суглобів, на спині зліва, на грудях зліва, садно на слизовій оболонці нижньої губи, садно на лівому передпліччі, а також травматичний закритий перелом суглобового відростка нижньої щелепи справа, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, усі вказані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя в момент їхнього спричинення і не потягли за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав частково та дав показання про те, що 13.02.21 вони з потерпілим вечеряли на кухні, потерпілий розпочав конфлікт, оскільки всупереч його проханню курив наркотичний засіб в спільно орендованій квартирі, у якій була присутня його дружина. На його неодноразові прохання припинити не реагував. Між ними завязався конфлікт, який переріс в шарпанину, удари один одному наносили вони обоє, можливо в ході бійки він і спричинив потерпілому тілесні ушкодження, однак не навмисно, а тому, що захищався від нього. Про вчинене щиро шкодує, хотів помиритись із потерпілим, однак, останній не забажав примирення. Циивільний позов визнав лише в частині понесення витрат на придбання ліків, в решті не визнає, оскільки саме поведінка потерпілого призвела до таких наслідків.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення його винуватість стверджується дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами.
Показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який суду показав, що 13.02.2021 року святкували з друзями (обвинуваченим і ОСОБА_6 ) після роботи. Після того як ОСОБА_6 пішов, між ним та обвинуваченим виник безпричинний конфлікт, в ході якого обвинувачений наніс йому удари по голові, обличчі та грудній клітці. У зв'язку із чим він звернувся за медичною допомогою, а в подальшому виявилось, що у нього перелом щелепи, який він тривалий час лікував, переніс операційне втручення. Цивільний позов повністю підтримує.
Показаннями свідка ОСОБА_6 , який повідомив, що 13.02.21 вечеряв разом з обвинуваченим та потерпілим, вживали спиртне. Під час спілкування особливих конфліктів не виникало, мали місце були незначні дискусії. Близько 22.00 год. він пішов з їх квартири, а наступного ранку потерпілий повідомив йому по телефону, що його побив обвинувачений тому він у лікарні. В подальному в телефонній розмові обвинувачений визнавав, що вдарив потерпілого. Зі слів обвинуваченого йому було відомо, що потерпілий курить марихуану.
Даними заяви про вчинення кримінального правопорушення потерпілого ОСОБА_5 від 14.02.2021, якою потерпілий повідомив про нанесення йому тілесних ушкоджень 13.02.2021р. близько 23.20 год.саме обвинуваченим.
Даними висновку експерта №213 від 23.02.2021, зробленого в результаті проведеної судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що у потерпілого виявлено синці в ділянці нижньої щелепи справа, на правій руці, на лівому передпліччі в ділянці обох кульшових суглобів, на спині зліва, на грудях зліва, пляма на слизовій оболонці нижньої губи,яка є слідом загоєного садна, садно на лівому передпліччі. При вивченні рентгенограми щелеп і компютерної томограми ділянки правої гілки нижньої щелепи наявність перелому суглобового відростка нижньої справа підтверджено рентгенологічно. Вказаний перелом нижньої щелепи, синці, садна утворились внаслідок контактів вказаних ділянок тіла із тупими предметами, могли виникнути 13 лютого 2021 року. Перелом суглобового відростка нижньої щелепи відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вказані тілесні ушкодження не мають ознак небезпеки для життя і здоров'я в момент заподіяння.
Даними протоколу огляду предметів від 29.04.2021 року з якого вбачається, що предметом огляду є компакт диск DVD-R, на якому знаходиться аудіо записи телефонних повідомлень, котрі надходили на спецлінію 102 та даними досліджених безпосередньо судом вказаних аудіозаписів, з яких вбачається, що одразу після події поступило повідомлення, у якому свідок ОСОБА_7 звертається за допомогою працівників поліції на прохання ОСОБА_5 , який звернувся до нього, оскільки у нього тілесні ушкодження, а в подальшому поступило повідомлення віл працівників 8-ої міської лікарні щодо потерпілого ОСОБА_5 , який поступив до лікарні з тілесними ушкодженнями, вказавши, що такі йому спричинив ОСОБА_4 .
Даними протоколу слідчого експерименту від 28.05.2021 за участю потерпілого ОСОБА_5 , згідно якого потерпілий розповів та показав обставини події, зокрема, механізм та послідовність нанесення йому ударів обвинуваченим.
Відтак, оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що такі є належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність є достатньою для висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України поза розумним сумнівом.
Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України є вірною, оскільки він спричинив потерпілому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто, умисне ушкодження, яке не є небезпечними для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме злочину середньої тяжкості, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який судимості немає, має на утриманні неповнолітню дитину, дані досудової доповіді про низьким ризик небезпеки для суспільства та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі.
Одночасно те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, дані досудової доповіді про можливість виправлення без реального відбуття покарання, суд вважає можливим звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк, з покладенням обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Цивільний позов потерпілого підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що в результаті вчинення обвинуваченим злочину потерпілий проходив курс стаціонарного лікування, на придбання медикаментів ним понесені витрати в сумі 1723 грн., що стверджується відповідними чеками та визнано обвинуваченим. З огляду на те, що така матеріальна шкода спричинена внаслідок вчинення злочину обвинуваченим така підлягає стягненню в користь потерпілого із обвинуваченого. Крім того, внаслідок дій обвинуваченого потерпілий зазнав і моральної шкоди, яка виразилась у душевних переживаннях через спричинений фізичний біль та неправомірну поведінку щодо нього, був змушений тривалий час лікуватись, переніс операційне втручання, в зв'язку з чим порушився його звичний життєвий уклад. Відтак, враховуючи зазначені обставини, тривалість вимушених змін та зусилля докладені до відновлення звичного життєвого становища, а також вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого в користь потерпілого слід стягнути грошове відшкодування за спричинену моральну шкоду в сумі 15 000 грн.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити покарання - 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно з ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1.періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цивільний позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 -1723 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди. В решті позову - відмовити.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний сул м.Львова протягом 30 днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча