Справа №949/730/22
12 липня 2022 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої кухарем в кафе "Кант", жительки АДРЕСА_1 , паспорт ID-картка № НОМЕР_1 , виданий 01 листопада 2018 року (орган, що видав 5617), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Права та обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №098054 від 15 червня 2022 року вбачається, що 15 червня 2022 року о 10 год. 30 хв., в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , будучи матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилялася від виконання передбаченого законодавством обов'язку щодо виховання своєї дитини, а саме не дійшла згоди зі своїм чоловіком ОСОБА_3 стосовно того, з ким буде проживати дитина та щодо участі у вихованні дитини, а також чинила перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини батьком.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнала.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року у справі про тлумачення терміну "законодавство" визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно доКонституції Україниі законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Стаття 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (пункту 31 по справі "Ракевич проти Росії" та пункт 109 по справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови"), згідно якого "закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку".
Виходячи з положень статті 8, статті 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на її ухилення від батьківських обов'язків.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення, викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), пункт 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".
У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому, за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено "поза розумним сумнівом".
У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить до висновку, що вказана у протоколі подія відбулася не внаслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання дитини.
Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись пунктом 1 статтті 247, статтями 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Закрити провадження в справі щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови. постанови.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.