"04" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/750/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Лазоренко І.В.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б, код ЄДРПОУ 33880354);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСЕНТО» (65048, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39, офіс 44, код ЄДРПОУ 38605268);
про стягнення 462009,71 грн.
1. Суть спору.
Позивач - ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №778/22 від 03.05.2022) до відповідача - ТОВ «ДЕСЕНТО», в якій просить суд стягнути з останнього 395488,74 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 9088,96 грн. - пені, 9 088,96 грн. - процентів річних, 8863,72 грн. - інфляційних втрат, 39479,33 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а також судовий збір в розмірі 6930,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу М201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020 в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів, а також щодо інформування лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу, обов'язок виконання яких відповідач набув в силу укладеного договору №210929-1/І про передання прав і обов'язків від 29.09.2021.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2022 було відкрито провадження у справі №916/750/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.06.2022.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, зокрема відповідачу встановлено строк на подання відзиву до суду до 30.05.2022, а також роз'яснено сторонам про можливість подання до суду письмову згоду на судовий розгляд справи без їх участі в судовому засіданні, заяву про розгляд справи у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, або заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
12.05.2022 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було направлено копію ухвали Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі №916/750/22 від 10.05.2022.
Відповідно до ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Між тим, станом на 04.07.2022, з невідомих підстав, поштове повідомлення про вручення або невручення копії ухвали від 10.05.2022 до суду не надійшло. Водночас, перевіривши доставлення зазначеної копії ухвали адресату за номером поштового відправлення №6511913722627 за допомогою онлайн-сервісу трекінгу поштових відправлень АТ «УКРПОШТА», суд встановив, що відправлення не вручене під час доставки без зазначення причин невручення.
У судовому засіданні 06.06.2022 суд, з огляду на неявку в судове засідання відповідача у справі, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час та місце судового засідання, судом оголошено ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи №916/750/22 на 04.07.2022.
07.06.2022 постановлено ухвалу про повідомлення ТОВ «ДЕСЕНТО» на адресу: 65048, м. Одеса, вул. Успенська, 39, оф. 44 про відкладення розгляду справи №916/750/22 на 04.07.2022.
Вищезазначена ухвала суду не була вручена відповідачу з причин відсутності адресата за вказаною адресою, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (вх. ГСОО №9209/22).
Згідно п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
04.07.2022 у судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання 04.07.2022 не з'явився, явку свого представника в дане судове засідання не забезпечив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, однак в розумінні положень п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, був належними чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання.
Водночас, суд зауважує, що, відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації учасниками справи своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд дійшов висновку вирішити справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 04.07.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено 11.07.2022.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ».
За твердженням позивача, між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (Лізингодавець) та ТОВ «МАГНАТ-АГРО 2» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020, відповідно до умов якого, лізингодавець передає лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором лізингу.
Позивач повідомив, що ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» належним чином виконав свої зобов'язання та передав у користування ТОВ «МАГНАТ-АГРО 2» предмет лізингу на підставі підписаного між сторонами 19.11.2020 акту прийому-передачі майна.
Як зазначив позивач, у подальшому 21.12.2020 відбулася зміна найменування юридичної особи і зміна юридичної адреси лізингоодержувача - ТОВ «МАГНАТ-АГРО 2» без правонаступництва, а саме на ТОВ «МАГНАТ АГРО СЕРВІС», яке знаходиться за юридичною адресою: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 18, оф. 32.
Позивач вказує, що 29.09.2021 між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (кредитором), ТОВ «МАГНАТ АГРО СЕРВІС» (первісний боржник) та ТОВ «ДЕСЕНТО (новий боржник) укладено договір №210929-1/І про передання прав та обов'язків, відповідно до якого первісний боржник переводить на нового боржника всі права та обов'язки первісного боржника за договором фінансового лізингу, й підписанням даного договору сторони підтверджують, що договір фінансового лізингу продовжує свою дію. При цьому кредитором надано згоду на передання прав та обов'язків за договором фінансового лізингу.
Також позивач повідомив, що 29.09.2021 між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «ДЕСЕНТО» (новий лізингоодержувач) укладено додаткову угоду б/н до фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020 про погодження графіку сплати лізингових платежів, яким, зокрема, передбачено сплату чергових та реструктуризованих лізингових платежів.
Як вказує позивач, 30.09.2021 ТОВ «МАГНАТ АГРО СЕРВІС» передало ТОВ «ДЕСЕНТО», як новому боржнику, предмет лізингу, про що складено тристоронній акт прийому-передачі майна від 30.09.2021 б/н за договором про передання прав та обов'язків.
Таким чином, на думку позивача, сторони узгодили свої правовідносини, пов'язані із заміною сторони у зобов'язанні, й, унаслідок укладення договору про передання прав та обов'язків, відповідач набув у повному обсязі усі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу, у т.ч. обов'язок щодо належної та своєчасної сплати лізингових платежів за встановленим графіком.
За твердженням позивача, всупереч прийнятих обов'язків, зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів відповідачем виконуються не у повному обсязі, а саме унаслідок несплати 28.02.2022 та 30.03.2022 чергових лізингових платежів згідно графіку за відповідачем виникла заборгованість у сумі 196971,60 грн., яка у подальшому, в результаті несплати наступного чергового лізингового платежу 30.03.2022, збільшилася на 198517,14 грн. та станом на даний час становить загалом - 395488,74 грн.
Крім цього, позивач зазначає, що у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» нарахувало штрафні та компенсаційні нарахування: 9088,96 грн. - пені, 9088,96 грн. - процентів річних, 8863,72 грн. - інфляційних втрат, 39479,33 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
4. Обставини справи, встановлені судом.
13.11.2020 між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (лізингодавець) та ТОВ «МАГНАТ-АГРО 2» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С, відповідно до п.1.1. загальних умов якого, лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування вживаний предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, номер шасі (кузова рами) рік випуску ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «специфікація», а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов та на підставі цього договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).
Додатком до договору фінансового лізингу «Специфікація», сторони погодили предмет лізингу та його вартість.
Згідно п. 1.2. загальних умов договору фінансового лізингу, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Додатком до договору фінансового лізингу «Графік сплати лізингових платежів», сторони погодили період лізингу, розмір авансового та чергові лізингових платежів.
Зі змісту даного графіку вбачається, що лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 09-го числа кожного місяця в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів.
Як становлено п. 2.1. загальних умов договору фінансового лізингу, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору (зокрема, з врахування коригування згідно п.2.2.1 загальних умов) та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з врахуваням коригування, вказаного в пунктах 2.5. 2.6. загальних умов); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.2.1., 2.7.-2.9., 3.5. загальних умов. При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором, і у сукупності, є платою за користування предметом лізингу.
Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору фінансового лізингу, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: дата підписання Сторонами Акту - 25 липня 2018 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2018 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Згідно з п.2.4 загальних умов договору фінансового лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
За п.2.1.8. загальних умов договору фінансового лізингу, період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.
У відповідності до п. 3.4. загальних умов договору фінансового лізингу, приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам Договору.
Згідно акту приймання-передачі предмета лізингу в користування за договором фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020, ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» передав, ТОВ «МАГНАТ-АГРО 2» прийняв у користування (фінансовий лізинг) предмет лізингу, а саме: б/в Трактор колісний FENDT 936 VARIO, 2020 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .
Як вбачається із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, 21.12.2020 за юридичною особою ТОВ «МАГНАТ-АГРО 2» (код ЄДРПОУ 34976833) було проведено реєстрацію змін найменування та місцезнаходження, а саме зареєстровано найменування ТОВ «МАГНАТ АГРО СЕРВІС» та місцезнаходження за адресою: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 18, оф. 32.
Додатковою угодою від 06.01.2021 б/н до договору фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.202, ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «МАГНАТ АГРО СЕРВІС» внесено зміни до п. 2.1.7. «Загальні умови Договору», зокрема, визначено наступне число сплати - 30-те число кожного календарного місяця, а також, викладено у новій редакції графік лізингових платежів.
29.09.2021 між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (кредитором), ТОВ «МАГНАТ АГРО СЕРВІС» (первісний боржник) та ТОВ «ДЕСЕНТО» (новий боржник) укладено договір №210929-1/І про передання прав та обов'язків, відповідно до п.1. якого первісний боржник переводить на нового боржника всі права та обов'язки первісного боржника за договором фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020. Підписанням даного договору сторони підтверджують, що договір фінансового лізингу продовжує свою дію.
Пунктом 2 вищезазначеного договору, кредитор надав згоду на передання прав та обов'язків за договором фінансового лізингу.
Відповідно до п.6 договору про передання прав та обов'язків, з моменту підписання сторонами нього договору, новий боржник зобов'язується виконувати всі умови договору фінансового лізингу, які мав би виконати первісний боржник з моменту їх укладення до повного виконання всіх передбачених ними зобов'язань.
Також 29.09.2021 між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «ДЕСЕНТО» укладено додаткову угоду б/н до фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020, відповідно до якої підтверджено факт переходу прав та обов'язків лізингоодержувача за договором фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020 до ТОВ «ДЕСЕНТО», а також погоджено новий графік сплати лізингових платежів, яким, зокрема, передбачено сплату чергових та реструктуризованих лізингових платежів.
Згідно акту прийому-передачі майна за договором №210929-1/І про передання прав та обов'язків від 29.09.2021, ТОВ «МАГНАТ АГРО СЕРВІС» передав предмет лізингу за договором фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020, а ТОВ «ДЕСЕНТО» прийняв предмет лізингу, а саме б/в Трактор колісний FENDT 936 VARIO, 2020 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .
Як передбачено п.2.7. загальних умов договору фінансового лізингу, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річні в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Відповідно до п.7.1.1. загальних умов договору фінансового лізингу, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Згідно до п. 5.2.1. загальних умов договору фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в додатку «Довідка» до договору.
Відповідно до п.7.1.3. загальних умов договору фінансового лізингу, лізингоодержувач, за порушення п.5.2. загальних умов договору, сплачує лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.
Як передбачено п.10.1. загальних умов договору фінансового лізингу, даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання Сторонами Зобов'язання сторін за цим договором діють до їх повного і належного виконання.
За твердженням позивача, невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати чергових фінансових лізингових платежів у строк, встановлений графіком, стало підставою для звернення до суду про стягнення з ТОВ «ДЕСЕНТО» заборгованості по сплаті фінансових платежів, а також компенсаційних та штрафних нарахувань.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як передбачено ст.ст. 520, 521 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Отже, судом встановлено, що ТОВ «ДЕСЕНТО» за договором №210929-1/І про передання прав та обов'язків від 28.09.2021, набув, в порядку ст. ст. 520, 521 ЦК України, всіх прав та обов'язків ТОВ «МАГНАТ АГРО СЕРВІС» за договором фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було встановлено судом, додатковою угодою б/н до фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020 позивачем та відповідачем погоджено графік сплати лізингових платежів, з якого вбачається, дата оплати лізингових платежів 28.02.2022 в розмірі 196971,60 грн. та 30.03.2022 в розмірі 198517,14 грн., які є предметом розгляду даної справи.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати вказаних чергових лізингових платежів ТОВ «ДЕСЕНТО» на користь ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ», а відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не надав жодного доказу на спростування наявної заборгованості, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «ДЕСЕНТО» основної суми боргу договором фінансового лізингу №201113-1/ФЛ-Ю-С від 13.11.2020 у розмірі 395488,74 грн.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.ч. 1,2 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).
Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як було встановлено судом, сторони договору фінансового лізингу погодили,що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річні в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.03.2022 по 26.04.2022 на суму 9088,96 та інфляційних втрат за березень 2022 року на суму 8863,72 грн., суд встановив його арифметичну та методологічну правильність та обґрунтованість.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частинами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.03.2022 по 26.04.2022 на суму 9088,96 грн., суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість такого розрахунку пені.
Крім цього, як вбачається із умов договору фінансового лізингу, лізингоодержувач, за порушення п.5.2. загальних умов договору, зокрема, щодо обов'язку щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення звіту, сплачує лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу звіту про стан та адресу базування предмета лізингу, при цьому, відповідачем не доведено протилежного.
У зв'язку з чим, враховуючи, що загальна вартість предмета лізингу на момент передачі його ТОВ «ДЕСЕНТО» за договором №210929-1/І про передання прав та обов'язків від 29.09.2021 становила 3947933,32 грн., суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір штрафу - 39479,33 є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Отже, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, встановивши порушення прав та законних інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» щодо стягнення з ТОВ «ДЕСЕНТО» 395488,74 грн. заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів, 9088,96 грн. - пені, 9088,96 грн. - процентів річних, 8863,72 грн. - інфляційних втрат та 39479,33 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСЕНТО» (65048, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39, офіс 44, код ЄДРПОУ 38605268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б, код ЄДРПОУ 33880354) 395488/триста дев'яносто п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім/грн. 74 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 9088/дев'ять тисяч вісімдесят вісім/грн. 96 коп. - пені, 9088/дев'ять тисяч вісімдесят вісім/грн. 96 коп. - процентів річних, 8863/вісім тисяч вісімсот шістдесят три/грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 39479/тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять/грн. 33 коп. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження предмета лізингу, а також 6930/шість тисяч дев'ятсот тридцять/грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11 липня 2022 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська