Справа № 355/252/21
Провадження № 2/355/160/22
23 червня 2022 року
Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
секретаря судового засідання Котенко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті адміністративного правопорушення, -
І. Стислий виклад позиції позивача і заперечення відповідача.
26.02.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що 24.11.2019 близько 04 год. 30 хв. Відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки Subaru Tribeca, д.н. НОМЕР_1 , в с. Власівка, по вулиці Вересневій, здійснив наїзд на паркан та дерев'яну лавку, в результаті чого завдав збитків власнику - ОСОБА_1 , у вигляді пошкодження паркану та дерев'яної лавки.
Завдані матеріальні збитки склали 25 217 грн. 65 коп., також відповідач просила стягнути моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. та понесені судові витрати у розмірі 3 178 грн. 00 коп. Загальна сума, яку позивач просила стягнути з відповідача, становить 43 395 грн. 65 коп.
У своєму відзиві відповідач заперечував проти задоволення позову оскільки позивачем, на підтвердження понесених матеріальних збитків, надано локальний кошторис на будівельні роботи, що не може бути доказом нанесення матеріальної шкоди. Також позивачем належним чином не обґрунтовано розмір маральної шкоди. Заявлений розмір судового збору, який позивач хоче стягнути з відповідача, на думку позивача, також не підлягає задоволенню, ажде позивач здійснив переплату судового збору під час подання позовної заяви.
ІІ. Заяви, клопотання та процесуальні дії по справі.
1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2021 розгляд даної справи було визначено судді Коваленку К.В.(а.с. 20).
2. 18.03.2021 надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області, відповідно до якого місце реєстрації у відповідача відсутнє (а.с. 21).
3. Згідно ухвали про відкриття провадження по справі від 01.04.2021 справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з повідомленням сторін (а.с. 27).
4. Відповідно до розпорядження керівника апарату суду за № 923 від 16.08.2021 року проведено повторний авторозподіл справи та визначено її розгляд судді Червонопиському В.С. (а.с. 31).
5. Ухвалою суду від 11.10.2021 прийнято справу до провадження судді Червонописького В.С. та відкрито провадження. Вирішено проводити розгляд справи у загальному позовному провадженні (а.с. 34).
6. 08.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій позивач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с. 38-48).
7. Ухвалою суду від 09.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 56).
8. 23.06.2022 до суду подано клопотання представника відповідача про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника.
9. 23.06.2022 до суду подано клопотання представника позивача про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом та норми права застосовані до спірних правовідносин
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України).
Предметом даного спору є відшкодування збитків заподіяних неправомірними діями відповідача.
Судом встановлено, що 17.01.2020 постановою Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України. Судом встановлено, що 24.11.2019 о 04 год. 20 хв. По вулиці Вереснева в с. Власівка, Баришівського р-ну, Київської області ОСОБА_2 , керуючись транспортним засобом Subaru Tribeca, д.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на паркан.
Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 від 23.10.2020 вартість загальних будівельних робіт по відновлювальному ремонту паркану та лавки позивача становить 24 260 грн. 48 коп. (а.с. 11-12).
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних з ремонтом паркану та лавки матеріали справи не містять.
Питання про відшкодування шкоди регулюються главою 82 Цивільного кодексу України, яка присвячена зобов'язанням, що виникають не за договорами, а внаслідок завдання шкоди.
Чинним законодавством (ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України) передбачено право юридичної та фізичної особи на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи; шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи; моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Так, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто відшкодуванню підлягає не лише реальна шкода (майно, втрачене або пошкоджене в результаті протиправної поведінки), але й упущена вигода.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини. Таким чином, підставою деліктної відповідальності є вина - психічне ставлення осудної особи до вчиненого неї протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння.
За правилами даної статті вина заподіювача шкоди припускається, тобто заподіювач повинен сам довести відсутність своєї вини. До цього часу він вважається винним, що означає для нього відповідні негативні правові наслідки.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу, право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, має власник цього майна.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
На підтвердження розміру заподіяної шкоди, позивач надав суду локальний кошторис на будівельні роботи, який не є доказом вартості ремонту пошкодженого паркану та лавки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо чітко визначеного розміру шкоди, які позивач поніс у зв'язку з проведенням відновлюваного ремонту пошкодженого майна позивача.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги винність відповідача в заподіянні шкоди паркану та лавці, які належать ОСОБА_1 , беручи за основу локальний кошторис на будівельні роботи, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають до задоволення.
IV. Щодо розміру завданої моральної шкоди
У відповідності до роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягає з'ясуванню, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд погоджується із доводами позивача щодо того, що в результаті пошкодження паркану позивач зазнала значних незручностей та душевних хвилювань, оскільки є людиною похилого віку, має незначний розмір пенсії, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, однак, на думку суду, в меншому розмірі ніж просить позивач.
Згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Оцінюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин та характеру спричинено моральної шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 7 000,00 грн.
V. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанцій №89 від 24.02.2021 ОСОБА_1 сплачено 908,00 грн. судового збору.
Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме на суму 7 000,00 грн., як відшкодування моральної шкоди, то із ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягнення: 7 000,00 ? 908,00/43 395,65 = 146,57 грн.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 22,23,1166,1167 ЦК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті адміністративного правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) завданої моральної школи в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) судові витрати у розмірі 146 грн. 57 коп. (сто сорок шість гривень 57 коп.)
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя В. Червонописький