Справа № 202/3477/22
Провадження № 1-кс/202/2677/2022
08 липня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, дистанційно в режимі відео конференції, клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 , погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 30.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050010000302, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карапиші Миронівського району Київської області, українця, громадянина України, одруженого, з неповною вищою освітою, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрільця військової частини НОМЕР_1 , солдата, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
07.07.2022 старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполь) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням, яке погоджене з прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
Клопотання мотивовано тим, що солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрілець військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 30 травня 2022 року о 15 годині, перебуваючи в населеному пункті пункту тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 вибути до місця розташування 1 роти військової частини НОМЕР_1 в район населеного пункту АДРЕСА_3 та забезпечити успішне виконання поставленого завдання підрозділу, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
06 липня 2022 року 17.30 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 07 липня 2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 є зібрані в ході досудового розслідування докази.
На даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , який є особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України та Присяги, взявши на себе зобов'язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов'язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.
Також не можна лишати поза увагою той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, і може використати дану інформацію для переховування на вказаній території.
З цього ж ракурсу слід визнати недоцільним застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки місцем проживання підозрюваного є населений пункт Каховка Херсонської області, що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил та Територіального Бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Про наявність ризику, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок звання та посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Стверджуючи про наявність даного ризику, сторона обвинувачення керується показаннями свідків та службовою характеристикою, які охарактеризували ОСОБА_4 посередньо як морально не стійку, але вимогливу до себе людину, яка посередньо ставиться до виконання службових обов'язків. Статути Збройних Сил України підозрюваний знає, але в повсякденній діяльності не керується їх вимогами. За характером спокійний, вічливий та тактовний.
На думку слідчого, про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), свідчить те, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.
Крім того, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягло за собою перекладення його обов'язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії ОСОБА_4 вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров'я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Підозрюваний не має захворювань, що включені до додатку №13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.
Крім того відповідно до довідки військово-лікарняної комісії №1340 від 08 червня 2022 року ОСОБА_4 за станом здоров'я є придатним до військової служби.
Водночас, у випадку застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді застави, слід зазначити, що підозрюваний який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , перебуває в зоні проведення бойових дій на території Донецької області, та бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримує грошового забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
З огляду на це, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На підставі викладеного, просить застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, в умовах утримання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків значити заставу. Щодо обґрунтування розміру застави прокурор зазначив, що ОСОБА_4 отримує дохід як військовослужбовець у ЗСУ, вчинив військовий злочин під час військової агресії РФ проти України, що є виключною обставиною, в зв'язку з чим розмір застави у 400 прожиткових мінімумів є обґрунтованим.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на його безпідставність, надав письмові заперечення, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи та пояснив, що зібрані в ході досудового розслідування докази не підтверджують обґрунтованість підозри, а саме підозра ґрунтується на припущеннях. Зазначені в клопотанні ризики вважає необґрунтованими та нічим не підтвердженими, оскільки ОСОБА_4 не переховується від органу досудового розслідування, не впливає на свідків, не може знищити доказ чи перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. Крім того, ОСОБА_4 раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має позитивні характеристики та добровільно вступив до лав ЗСУ. Просив відмовити в задоволенні клопотання або застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного, або особистого зобов'язання
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та підтримав позицію захисника.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру.
Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що підозра достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14 квітня 2022 року №2 про призначення ОСОБА_4 на посаду стрільця військової частини НОМЕР_1 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 квітня 2022 року № 8 про призначення на посаду заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв'язку.
Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_4 , переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Ризик, незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що на час розгляду клопотання не допитані всі свідки кримінального провадження і ОСОБА_4 будучі знайомим зі свідками, може шляхом вмовлянь, погроз чинити вплив на свідків, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може, з метою переховуватись від органів досудового розслідування, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов'язаний з військовою службою.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що ризик можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному правопорушенні іншим чином, слідчим та прокурором необґрунтовані та наразі нічим не підтверджені.
Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_4 , про те що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м'якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.
Так, домашній арешт не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_4 ,який є військовослужбовцем, оскільки такий вид запобіжного заходу включає покладення обов'язку, як перебування за місцем проживання, а з урахуванням того, що місцем проживання підозрюваного є с. Карпаші, Миронівського району, Київської області, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту виключає виконання ОСОБА_4 обов'язків військовослужбовця в умовах воєнного стану та по суті є взаємовиключними. Крім того, з урахуванням відстані, перебування особи за місцем проживання у Київській області, не за місцем розташування військової частини та органу досудового розслідування, фактично унеможливить здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного під час дії запобіжного заходу та ускладнить досудове розслідування, тим більше в умовах військового стану.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем та підозрюється у вчиненні злочину проти порядку проходження військової служби в період воєнного стану, на думку слідчого судді, не є достатньо дієвим і не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Щодо запобіжного заходу у вигляді особистої поруки слідчий суддя зазначає, що на момент розгляду клопотання, жодних звернень про передачу ОСОБА_4 на поруки не надходило.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, зібраних органом досудового розслідування, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, слідчий суддя виходить із наступного.
Відповідно до вимог статей 176, 177, 178, 182 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, враховуючи виключний випадок, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану на території України, що могло вплинути негативно на обороноздатність держави та підірвати авторитет Збройних Сил України, слідчий суддя вважає, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, в зв'язку з чим, користуючись правом, передбаченим ч.5 ст.182 КПК України, вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі - 372 150 грн.
З урахуванням відомостей про особу підозрюваного,н а переконання слідчого судді, застава у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Разом з тим, з урахуванням положень ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», абз. 8 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про військову службу правопорядку», положень Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затверджене Наказом Міністерства оборони України 26.09.2013 № 656, суд вважає за доцільне визначити підозрюваному ОСОБА_4 місце утримання на час дії запобіжного заходу гауптвахту ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації: АДРЕСА_4 .
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 03 вересня 2022 року включно.
Утримувати ОСОБА_4 на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцем дислокації: АДРЕСА_4 .
Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 150 (ста п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 372 150 (триста сімдесят дві тисячі ста п'ятдесяти) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді діє по 03 вересня 2022 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1