Справа № 333/262/22
Провадження № 2-а/333/48/22
12 липня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Варнавської Л.О., розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області рядовий поліції Іщенко Ілля Володимирович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області рядовий поліції Іщенко Ілля Володимирович, відповідно до якого просить суд визнати дії рядового інспектора УПП в Запорізькій області Іщенко І.В. протиправними та скасувати постанову зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5181094 від 25.12.2021 року. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 грудня 2021 року о 00 год. 36 хв. інспектором рядовим поліції Іщенко І.В. відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕАО № 5181094. Відповідно до винесеної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.121 КУпАП України.
Як зазначено в постанові, 25.12.2021 року о 00 год. 28 хв. год. по вул. Привокзальна, 11 у м. Запоріжжі, керував тз з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9 в ПДР - керування транспортним засобом з номерним знаком, неосвітленим.
Позивач вважає, що зазначена постанова ЕАО № 5181094 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки виїжджаючи із місця роботи він попередньо перевірив технічну справність автомобіля, в том числі справність освітлення номерного знаку. Всі прилади освітлення, в тому числі і лампи, які підсвічують номерний знак працювали. Зазначені обставини може підтвердити й його дружина, яка є власником зазначеного автомобіля та перебувала разом із ним з моменту мого виходу з місця роботи та під час зупинення автомобіля працівниками поліції.
Зупинившись на вимогу інспектора рядового поліції Іщенко І.В., із його зауваження, ОСОБА_1 дізнався про нібито повну несправність двох освітлювальних ламп номерного знаку. Перевіряючи зазначені обставини, позивач побачив, що дійсно саме одна із двох ламп, які освітлюють номерний знак, не працювала.
Вважає, що зазначена поломка сталась в дорозі під час руху, адже перед початком руху транспортного засобу, він впевнився в справності усіх освітлювальних приладів.
Згідно п.31.5 ПДР України, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п.31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконання вимог п.9.9 і 9.11 цих Правил.
Таким чином, закон враховує те, що автомобіль в цілому є механізмом і складається з механізмів і пристроїв, яким властиво виходити з ладу, в тому числі і в дорозі. На такий випадок закон регулює, як водію діяти, коли несправність виникла у дорозі. Таке регулювання побудоване на тому, що закон зазначає перелік несправностей, які не дають можливості продовжувати рух (зокрема, п.31.6 Правил), несправності, які дозволяють рухатися якомога коротшим до місця стоянки або ремонту (п.31.5 ПДР України).
В свою чергу, номерний знак освітлюється пристроєм, який може вийти з ладу в дорозі. Про те, що перегоріла одна із двох ламп освітлення номерного знаку, позивач не знав та не міг знати, адже салон автомобіля не обладнаний сигналом про вихід пристрою освітлення знаку з ладу.
На прохання ОСОБА_1 усунути несправності однієї лампи, яка вийшла із ладу, шляхом заміни на місці та не притягати його до відповідальності, а винести саме попередження з метою усунення несправності, інспектор рядовий поліції Іщенко І.В., відмовився, зазначивши, що позивач порушив п.2.9.в) ПДР, а тому повинен бути притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, після того як поліцейський звернув його увагу на частково неосвітлений номерний знак, він мав, відповідно до п.31.5 ППР України, вжити заходів для усунення несправності пристрою, який освітлює номерний знак, а якщо це зробити неможливо, рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконання вимог п.9.9 і 9.11 цих Правил.
ОСОБА_1 вважає, що поліцейський, не маючи доказів того, що він знав про часткову несправність пристрою, який освітлює номерний знак, запропонував виправити все на місці, байдуже віднісся до зазначеної ситуації та не вправі був притягувати позивача до адміністративної відповідальності. Адже таке притягнення у цьому випадку є невиправданим, непропорційним втручанням держави у право власності позивача, оскільки наслідком такого втручання є позбавлення позивача частини його майна
Частина 6 ст. 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, або закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволь чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернуті і чи неосвітленим.
При цьому адміністративна відповідальність передбачена за «керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби» та відсутня адміністративна відповідальність «за керування транспортним засобом з частково освітленим номерним знаком».
У постанові не зазначені жодні докази, або прилади, якими було зафіксовано, що дійсно номерний знак був неосвітлений.
Таким чином, у даному випадку відсутня об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, та тому постанова про накладення адміністративного стягнення ЕАО № 5181094 підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, просить суд визнати протиправними дії Інспектора рядового поліції Іщенко Іллі Володимировича УПП в Запорізькій області та скасувати постанову ЕАО № 5181094 від 25.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.6 ст.121 КУпАП.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву призначено до розгляду по суті без повідомлення сторін, роз'яснено учасникам справи право на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а відповідачу - наслідки неподання відзиву на позов у встановлений судом строк (а.с. 20, зворот).
Копію ухвали від 20.02.2022 року, копію позовної заяви з матеріалами позову, направлено відповідачу за місцем його реєстрації, відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України.
Однак, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач, та третя особа будучи повідомленими належним чином, відзив на позов не подали, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від відповідача та третьої особи також не надходило.
Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.
На підставі ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом оскарження в даній справі є постанова по справі про адміністративне правопорушення, здійснюючи розгляд справи, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України суд зобов'язаний перевірити її обґрунтованість та відповідність дійсним обставинам.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України регламентовано право на судовий захист, яке передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 25.12.2021 року о 00:36 у м.Запоріжжі по вул. Привокзальна 11 керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимоги п. 2.9в ПДР відповідальність за що передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Інспектором УПП в Запорізькій області рядовим поліції Іщенко Іллею Володимировичем винесена постанова серії ЕАО № 5181094 від 25.12.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
За приписами ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частинами 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).
Такі вимоги закону інспектором Управління патрульної поліції в Запорізькій області Іщенко І.В. виконані не були.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Диспозицією ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.2.9 "в" Правил дорожнього руху України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Пунктом 30.2 Правил дорожнього руху України встановлені вимоги до номерних знаків транспортних засобів.
За приписами п.30.2 Правил дорожнього руху України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Із вищенаведеного слідує, що у розумінні ПДР України притягнення до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП можливе лише у разі повної неосвітленості номерних знаків транспортних засобів.
ОСОБА_1 зазначає про те, що номерний знак не освітлювався частково, не працювала одна із двох ламп, які освітлюють номерний знак, яка вийшла з ладу під час експлуатації транспортного засобу.
Так, ч.6 ст.121 КУпАП не передбачає відповідальності за "керування транспортним засобом з частково освітленим номерним знаком".
Відповідно до вимог ст.ст. 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст. 121 КУпАП, що є підставою для скасування постанови серії ЕАО від 25.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у відношенні ОСОБА_1 .
Будь - які інші докази на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху (наприклад, відео- та/або фото фіксація, показання свідків, тощо,) відповідачем не надані.
Наявність лише постанови про притягнення до відповідальності не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним (Постанова ВС КАС від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, через скасування рішення суб'єкта владних повноважень провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Окрім цього, позивач в позовній заяві не ставить питання про закриття справи про адміністративне правопорушення, однак відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір 496,20 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 10, 19, 77, 86, 90, 251, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області рядовий поліції Іщенко Ілля Володимирович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАО № 5181094 від 25.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка прийнята інспектором УПП в Запорізькій області рядовим поліції Іщенко Іллею Володимировичем, про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення за ч. 6 ст. 121 КУпАП у розмірі 850 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.
Повний текст рішення складено 12.07.2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська