Справа №523/3556/21
Провадження №1-кп/523/690/22
про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
11 липня 2022 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
підсудного - ОСОБА_5 ,
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінального провадження №12020160490003079, внесеного до ЄРДР 05.12.2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Краматорськ Донецької області, росіянина за національністю, громадянина України, із середньою освітою, до затримання працевлаштованого бляхарем ТОВ "Квазар-1", одруженого та маючого 4-х дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
На розгляді Суворовського районного суду м.Одеси знаходяться означені матеріали кримінального провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та останньою за часом ухвалою суду від 17.05.2022 року до вказаного підсудного продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до 14.07.2022 року.
В межах судового розгляду прокурор ОСОБА_3 порядку ст.331 КК України звернувся до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підсудного ОСОБА_5 , мотивуючи його тим, що строк тримання підсудного під вартою спливає, а ризики, передбачені ст.177 КПК України (зокрема, переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків), не відпали.
Заслухавши в судовому засіданні прокурора ОСОБА_3 на підтримку внесеного клопотання, вислухавши заперечення захисника ОСОБА_4 та підсудного ОСОБА_5 , вивчивши надані сторонами відповідні документи та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 зазначеного Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за кваліфікуючими ознаками умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, за яке законом визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років.
Як слідує з обвинувального акта та матеріалів судового провадження, незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_5 - одружений і має 4-х дітей, як раніше пояснив суду, на диспансерному обліку у відповідних установах не перебуває й будь-якими захворюваннями не страждає, до затримання працював бляхарем ТОВ «Квазар 1», є раніше не судимою особою, забезпечений місцем реєстрації і проживання в Одеській області та м.Одесі, відповідно, але останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що потягло загибель людини та характеризується підвищеною суспільною небезпечністю.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається та стороною захисту належним чином не спростовано, що після вчинення інкримінованого діяння підсудний ОСОБА_5 намагався залишити місце скоєного, а його затримання працівниками поліції відбувалось за межами місця події.
Наведені обставини у контексті загрози призначення покарання в разі доведеності провини підсудного ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, підтверджують актуальність передбачених ст.177 КПК України і зазначених у клопотанні прокурора ризиків, а також об'єктивно доводять існування ризиків можливого ухилення обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану та запобігти означеним ризикам.
Оцінюючи ж доводи захисника ОСОБА_4 щодо зміни підсудному ОСОБА_5 запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає їх необ'єктивними й необґрунтованими, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною захисту запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованим вказаному підсудному кримінальним правопорушенням та особливою тяжкістю висунутого йому обвинувачення, невідворотністю його наслідків, що виявилися у загибелі людини, а ураховуючи запровадження воєнного стану та збройну агресію в України, працівники органу внутрішніх справ суттєво обмежені у виконанні своїх повноважень з перевірки житла, під арештом в якому перебуває особа, та з перевірки питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
У свою чергу слід зауважити на тому, що за ухвалою від 04.03.2021 року підсудному ОСОБА_5 судом визначено альтернативний триманню під вартою більш м'який запобіжний захід - заставу, у зв'язку з чим та зважаючи на особисті дані останнього, суд вважає, що у даному випадку суспільний інтерес, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом права зазначеного підсудного на його свободу, але одночасно нівелює доводи прокурора щодо неможливості застосування до цієї особи запобіжного заходу у вигляді застави.
Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого підсудному ОСОБА_5 кримінального правопорушення, його характер, суспільну небезпечність і наслідки, зважаючи на характеризуючі особу підсудного дані, суд доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м'яких запобіжних заходів до зазначеного підсудного не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Втім, виходячи з того, що за ухвалою від 04.03.2021 року, при застосуванні до підсудного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якості альтернативного запобіжного заходу, судом визначено розмір застави у відповідному розмірі, встановленому ч.5 ст.182 КПК України, а тому, в разі внесення підсудним або заставодавцем визначеного у вказаній ухвалі розміру застави, внаслідок чого підсудний має бути звільненим з-під варти, на останнього слід покласти певні обов'язки за ч.7 ст.42, ч.5 ст.194 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.26, 171, 177-178, 182-183, 194, 331, 369-372, Главою 18 КПК України, суд
Клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, - задовольнити частково.
Продовжити застосування на час подальшого судового провадження до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 08.09.2022 року.
У разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду від 04.03.2021 року (два мільйони двісті сімдесят тисяч гривень), покласти на підсудного ОСОБА_5 в порядку ч.7 ст.42, ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки: повідомити суд про своє місце проживання та прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі м.Одеси і Одеської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками у даному провадженні.
Додатково роз'яснити підсудному ОСОБА_5 , що згідно зі ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з метою забезпечення виконання підсудним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, а застава може бути внесена як самим підсудним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після чого підсудний звільняється з-під варти.
В силу ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, також роз'яснити підсудному ОСОБА_5 , що у випадку звільнення з-під варти під заставу та якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України та використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а у разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підсудного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.194 цього Кодексу.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виконання покладених обов'язків у разі внесення застави, закінчується 08.09.2022 року.
Копії ухвали направити для виконання начальникові ДУ «Одеський слідчий ізолятор», надати для відома заінтересованим особам, а про прийняте рішення повідомити підсудного ОСОБА_5 .
На підставі ч.2 ст.392 КПК України, ухвала в частині застосування запобіжного заходу набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1