11 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9122/21 пров. № А/857/19968/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л. П., Судової - Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, прийняте суддею Брильовським Р.М. у місті Львові, у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Головне управління ДПС у Львівській області звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь бюджету податкового боргу в сумі 195822,80 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що податковим боргом згідно п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.4 ст.102 Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
На даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін).
Згідно п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України Головне управління ДПС у Львівській області винесено податкову вимогу від 27.07.2020 року № 203845-57, яку надіслано платнику податків.
Також відповідачем не подано відзиву по суті позовних вимог чи доказів сплати податкового боргу в розмірі 195822,80 грн. в добровільному порядку.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 26.02.2020 року ним отримано рекомендованим поштовим листом податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДПС у Львівській області, а саме, №0001343306 від 20.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму137981,48 грн, та №0001353306 від 20.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 11498,45 грн. Зазначає, що позовна заява до суду про визнання недійсним вказаних податкових повідомлень-рішень не подавалась. Вважає, що податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення, які не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому такі не підлягають застосуванню. Зазначає, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки використано документ, який вплинув на загальний висновок. Також, вважає, що порушено його право, надане статтею 44 Податкового кодексу України, а також статті 86 Податкового кодексу України щодо порядку оформлення результатів перевірок. В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 01 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01 січня 2014 року та валюту, зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, а податкова вимога від 27.07.2020 року № 203845-57 не оскаржувалась ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту його погашення. Тому не відповідають дійсності твердження апелянта про недоведеність податкового боргу, оскільки розрахунок податкового боргу наведено в позовній заяві, до якої додано документи, які підтверджують виникнення податкового боргу.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Згідно довідки №4525/5/13-01-13-06-14 про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами ГУ ДПС у Львівській області у фізичної особи ОСОБА_1 виник податковий борг перед бюджетом, який станом на 15.04.2021 року становить 195822,80 грн. та складається з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) 85 - 180 759,52 грн., та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11011001) 30 - 15 063,28 грн.
Так, вказаний податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 20.01.2020 року № 0001343306, та № 0001353306, винесених на підставі Акту перевірки від 24.12.2019 року №774/33.6-03/ НОМЕР_1 ).
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, за результатами якого Державною податковою службою України такі залишено без змін.
В судовому порядку вказані податкові повідомлення рішення не оскаржувались, оскільки доказів про оскарження таких відповідачем не надано та судом в ході судового розгляду не здобуто.
Згідно з положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно з підпунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що узгоджене грошове зобов'язання, не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у цій справі, а тому суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про протиправність податкових повідомлень-рішень, оскільки такі обставини повинні з'ясовуватися при їх оскарженні.
Отже, з урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці під-лягають питання чи набула сума податкового зобов'язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи були правові підстави для її стягнення.
Так, судом на підставі довідки про наявність заборгованості встановлено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 195822, 80 грн.
Судом також встановлено, що позивачем сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу №203845-57 від 27.07.2020 року. Відповідач суму податкового боргу не погасив.
Суд звертає увагу на те, що ні податкова вимога, ані податкові повідомлення - рішення, на підставі яких така сформована не оскаржені в судовому порядку, відтак, є чинними.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 380/9122/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 11.07.2022 року.