11 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10647/21 пров. № А/857/19814/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л. П., Судової - Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, прийняте суддею Сподарик Н. І. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.04.2021 №00068012413 про сплату штрафу у розмірі 5858,72 грн. за період з 10.02.2018 до 13.02.2020 та пені у розмірі 13167,72 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що посилання позивача на те, що він не здійснював підприємницької діяльності і як платник єдиного соціального внеску не реєструвався, є хибними та не звільняють його від сплати єдиного соціального внеску.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону № 2464).
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Не подання звітності та не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8 448,00 грн (3200.00*12*22%).
Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3723,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн (3723,00*3*22%).
В період з 08.10.1998 по 12.02.2020 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС у Львівській області, Дрогобицьке управління, Дрогобицька державна податкова інспекція (м. Дрогобич) як фізична особа - підприємець, види діяльності: 49.32 Надання послуг таксі (основний)
09.02.2018 контролюючим органом автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 8448,00 грн (мінімальна заробітна плата 2017 3200 х 22 відсотки = 704 грн в місяць) та 7371,54 грн за 2018. У 2019 нараховано 10719,72 (19.01.2019 - 2457,18 грн., 19.04.2019 - 2754,18 грн., 19.07.2019 - 2754,18 грн., 19.10.2019 - 2754,18 грн.). У 2020 проведено нарахування: 19.01.2020 - 2754,18 грн. та 14.02.2020 - 2078,12 грн. відповідно до пункту 9 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435
Отже, позивачу загалом нараховано єдиного внеску в сумі 32393,5 грн.
Фактично позивачем сплачено єдиного внеску в загальній сумі 32393,5 грн. -13.02.2020, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку.
Оскільки сума боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску була сплачено несвоєчасно, а саме в сумі 32393,5 грн -13.02.2020, відповідачем на законних підставах було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.04.2021 № 00068012413 на загальну суму 19026,44 грн (штраф - 5858,72 грн, пеня - 13167,72 грн). Також суд зазначає, що штрафна санкція розрахована за період з 10.02.2018 по 13.02.2020, тобто по останній день сплати основного зобов'язання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на початку 2020 під час оформлення догляду за особою з інвалідністю I групи, він випадково дізнався про наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що він провадить підприємницьку діяльність з 08.10.1998 . За відсутності іншої можливості вилучення такої неправдивої інформації, він 01 лютого 2020 звернувся до державного реєстратора Дрогобицької міської ради про внесення запису про припинення діяльності. Зазначає, що оскільки він не проводив підприємницької діяльності, він не може мати заборгованість за несплату єдиного внеску, а відтак, йому не могла нараховуватись штраф та пеня за несплату чи несвоєчасну сплату такого внеску. Отже, відповідачем протиправно було винесено оскаржуване рішення.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 08.10.1998 номер запису: 24140170001012335.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем 12.02.2020, номер запису: 24140060003012335.
09.02.2018 контролюючим органом автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 8448,00 грн., а також у 2018 щоквартально проведено нарахування: 19.04.2018 - 2457,18 грн., 19.07.2018 - 2457,18 грн.; 19.10.2018 - 2457,18 грн.
Згідно даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , у 2019 щоквартально (код платежу 71040000) проведено наступні нарахування: 19.01.2019 - 2457,18 грн., 19.04.2019 - 2754,18 грн., 19.07.2019 - 2754,18 грн., 19.10.2019- 2754,18 грн.
У 2020 році проведено такі нарахування: 19.01.2020 - 2754,18 грн.; 14.02.2020 - 2078,12 грн.
Отже, ОСОБА_1 загалом нараховано єдиного внеску в сумі 32393,5 грн.
Фактично позивачем сплачено у 2020 єдиного внеску в загальній сумі 32393,5 грн. 13.02.2020, згідно платіжного доручення №1516606SB від 13.02.2020.
За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу нараховано штраф який склав 5858,72 грн та нарахована пеня у розмірі 13167,72 грн, про що прийнято відповідне рішення №0068012413 від 05.04.2021.
07.05.2021 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на рішення Головного управління ДПС у Львівській області (м. Дрогобич) від 05.04.2021 №00068012413, в якій просив скасувати вказане рішення.
31.05.2021 за №/П/99.00.06.02-01-09 Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги, прийнято рішення, яким рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.04.2021 №0068012413 Головного управління ДПС у Львівській області залишено без змін, а скаргу фізичної особи ОСОБА_1 від 07.05.2021 без задоволення.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів, шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464).
Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
З 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464 категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).
Статтею 6 Закону № 2464 визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону № 2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно ч.8 ст. 9 Закону № 2464, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно ч.4 ст. 6 Закону № 2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як фізична особа-підприємець, платник єдиного внеску мав сплачувати відповідний внесок до дати припинення підприємницької діяльності. При цьому посилання позивача на те, що він не здійснював підприємницької діяльності не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина не звільняє його від сплати єдиного соціального внеску.
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону № 2464)
Згідно положень ч.14 ст. 25 Закону № 2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що факт несвоєчасної сплати позивачем ЄСВ має наслідок нарахування на суму боргу пені та застосування штрафу.
Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 № 755-IV).
Частиною 4 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що в разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Зняття з обліку фізичної особи як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до пункту 1 статті 5 Закону № 2464 після проведення передбачених законодавством перевірок платника та проведення остаточного розрахунку.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, та зобов'язана забезпечити остаточні розрахунки з податків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від провадження підприємницької діяльності.
Однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум.
Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону № 2464).
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина 13 статті 25 Закону № 2464).
Як слідує з матеріалів справи, в період з 08.10.1998 по 12.02.2020 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС у Львівській області, Дрогобицьке управління, Дрогобицька державна податкова інспекція (м. Дрогобич) як фізична особа підприємець, види діяльності: 49.32 Надання послуг таксі (основний)
Контролюючим органом автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 8448,00 грн за 2017, 7371,54 грн за 2018, 10719,72 за 2019, 4832,3 за 2020.
Таким чином, позивачу нараховано єдиного внеску в загальній сумі 32393,5 грн.
Вказана сума позивачем була сплачена несвоєчасно, а саме 13.02.2020, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку.
Згідно даних інтегрованої картки ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску, позивачу були нараховані штрафні санкції у розмірі 5858,72 та пеня у розмірі 13167,72 (0,1% суми недоїмки) за період з 10.02.2018 до 13.02.2020, про що прийнято відповідне рішення №0068012413 від 05.04.2021.
З огляду на несвоєчасність сплати суми недоїмки по сплаті єдиного внеску, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про законність прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.04.2021 № 00068012413 на загальну суму 19026,44 грн (штраф 5858,72 грн, пеня 13167,72 грн) за період з 10.02.2018 по 13.02.2020, що свідчить про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 380/10647/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 11.07.2022 року.