Справа № 420/5368/22
08 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Ананьївської міської ради Одеської області (вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеська область, 66401) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Ананьївської міської ради Одеської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Ананьївської міської ради Одеської області щодо не розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою та прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою стосовно відведення ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5120280400:01:003:0017 площею 2,0000 гектара у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданої заяви від 08.04.2021 року реєстраційний номер 2681 та проекту землеустрою від 25.11.2020 року;
- зобов'язати Ананьївську міську раду розглянути та затвердити на найближчому пленарному засіданні сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області та передати ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 5120280400:01:003:0017 площею 2,0000 гектара у приватну власність, згідно поданої заяви від 08.04.2021 року реєстраційний номер 2681 та проекту землеустрою від 25.11.2020 року.
Позивач зазначив, що він діючи в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з вимогами статей 116,118,121,122 ЗКУ отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (поза межами населеного пункту) орієнтовною площею 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства - згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13181/13-20СГ від 11.09.2020 року.
На його замовлення сертифікованим суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер - 5120280400:01:003:0017.
Земельна ділянка відносилась до земель державної власності, але в подальшому була передана у комунальну власність органу місцевого самоврядування - Ананьївській міській раді.
08.04.2021 року ним подано заяву до Ананьївської міської ради про затвердження зазначеного проекту землеустрою та надано скріплений та прошитий проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки кадастровий номер - 5120280400:01:003:0017, але листом №Б-768 від 03.09.2021 року, який отримано позивачем засобами поштового зв'язку 01.10.2021 року - відповідач повідомив його, що дане питання не виносилось на засідання сесії Ананьївської міської ради через невідповідність інформації про цільове призначення та вид використання земельної ділянки.
Позивач вважає, що зазначені дії відповідача порушують право його малолітньої доньки як громадянки України на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, передбачене статтями 116,118,121,122 ЗКУ.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилаючись на Конституцію України, ЗКУ, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначив, що за результатами розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає рішення відповідно до ч.9 ст.118 ЗКУ та таке рішення приймається на пленарному засіданні.
Проте відповідачем заява про затвердження проекту землеустрою доданого до заяви взагалі не виносилась на розгляд пленарного засідання.
Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду його заяви в інтересах доньки та просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 11.04.2022 позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 11.05.2022 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що рішенням Ананьївської міської ради від 23.12.2020 року №75-VШ створено відділ земельних відносин та охорони навколишнього середовища Ананьївської міської ради та затверджено Положення про нього. За дорученням Ананьївського міського голови вказаним відділом розглянуто звернення позивача, на підставі чого Позивачу підготовлено та направлено 03.09.2021 року за №Б-768 відповідь, в якій надано роз'яснення, що при розгляді даного проекту було виявлено, що у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вказане цільове призначення та вид використання земельної ділянки не відповідають інформації про цільове призначення та вид використання земельної ділянки, запроектованої до відведення відповідно до Проекту землеустрою.
Представник відповідача зауважив, що Верховним Судом викладено правову позицію у постанові від 14.08.2018 у справі №826/1050/17 про те, що законодавством, яке регулює земельні відносини не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зокрема відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови, передбачена Земельним кодексом України, - це її належна мотивація.
На підставі вищевикладеного дане питання не виносилось на засідання сесії Ананьївської міської ради.
Представник відповідача також зазначив, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, якій у наступному продовжено.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022 року, визначено особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану, серед яких, зокрема забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій вважав, що відповідач не спростував доводів його позову, а також зазначив, що посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.08.2018 року по справі №826/1050/17 є незрозумілим оскільки йдеться мова про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не затвердження проекту землеустрою.
Позивач також вказує, що протиправна бездіяльність відповідача виникла до введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України №64 від 24.02.2022 року та Закону України №2102-IX від 24.02.2022 року.
Позивач наполягає, що єдиним ефективним способом відновлення порушених прав позивача (малолітньої дитини) є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання розглянути та затвердити на найближчому пленарному засіданні сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в приватну власність позивачу з обов'язковим встановленням судового контролю за виконанням судового рішення.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 в інтересах діючи в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13181/13-20СГ від 11.09.2020 року отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (поза межами населеного пункту) орієнтовною площею 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
На замовлення позивача сертифікованим суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер - 5120280400:01:003:0017.
Земельна ділянка на час отримання дозволу на розробку проекту землеустрою відносилась до земель державної власності, але в подальшому була передана у комунальну власність органу місцевого самоврядування - Ананьївській міській раді.
08.04.2021 року позивач подав заяву до Ананьївської міської ради про затвердження виготовленого проекту землеустрою з доданням до заяви вказаного проекту.
Листом №Б-768 від 03.09.2021 року відповідач повідомив позивача, що при розгляді даного проекту було виявлено, що у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вказане цільове призначення та вид використання земельної ділянки не відповідають інформації про цільове призначення та вид використання земельної ділянки, запроектованої до відведення відповідно до Проекту землеустрою, у зв'язку з чим дане питання не виносилось на засідання сесії Ананьївської міської ради.
Позивач вважає, що при розгляді його заяви відповідач допустив протиправну бездіяльність та звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Стаття 144 Конституції України: органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 122 Земельного кодексу повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб надані сільським, селищним, міським радам.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 26 визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення зокрема особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Позивач діючи в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-13181/13-20СГ від 11.09.2020 року отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою та виготовив вказаний проект.
Частиною 9 ст.118 ЗКУ встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
З урахуванням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність повинно бути вирішено виключно на пленарному засіданні міської ради.
З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що клопотання позивача було розглянуто відповідним відділом міської ради та відповідь направлена позивачу.
Не спроможними є посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.08.2018 року по справі 826/1050/17, оскільки представник відповідача посилається лише на один абзац рішення, в якому зазначено, що законодавством яке регулює земельні відносини не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зокрема відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови, передбачена ЗКУ, - це її належна мотивація.
Проте згідно зі змістом спірних правовідносин у вказаному рішенні питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою було винесено на сесію ради та прийнято рішення Київської міської ради від 06.10.2016 року №273/1277, яким позивача повідомлено про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 у Голосіївському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» при розгляді її клопотання від 24 лютого 2015 року не відповідає вимогам ст.118 ЗКУ.
Тобто спірним було достатність відхилення сесією проекту рішення про надання дозволу або прийняття рішення про відмову у наданні дозволу. Верховний суд звернув увагу, що у даному випадку головним є мотивація прийнятого рішення.
У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що міська рада не допустила протиправну бездіяльність.
Крім того, суд вважає, що підлягає частковому задоволенню вимога позивача зобов'язання відповідача розглянути та затвердити на найближчому пленарному засіданні сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області та передати ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 5120280400:01:003:0017 площею 2,0000 гектара у приватну власність, згідно поданої заяви від 08.04.2021 року реєстраційний номер 2681 та проекту землеустрою від 25.11.2020 року.
При цьому суд виходить з того, що вирішення питань щодо затвердження проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
У зв'язку з викладеним вимога щодо зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не вирішував по суті клопотання позивача.
Таким чином, відповідач діяв не у відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду та прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 від 08.04.2021 року про затвердження проекту землеустрою стосовно відведення ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5120280400:01:003:0017 площею 2,0000 гектара у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області та зобов'язати відповідача розглянути та прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 від 08.04.2021 року про затвердження проекту землеустрою стосовно відведення ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5120280400:01:003:0017 площею 2,0000 гектара у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області.
Що стосується посилання представника відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022 року, визначено особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану, серед яких, зокрема забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, тому суд вважає, що вищезазначені питання стосуються порядку та строку виконання рішення суду, оскільки КАС України передбачає розгляд питань щодо виконання рішень суду, у тому числі зокрема, відстрочення його виконання.
Враховуюче вищевикладене на час прийняття рішення відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 700,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ананьївської міської ради Одеської області (вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеська область, 66401, код ЄДРПОУ 04056807) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ананьївської міської ради щодо не розгляду та прийняття рішення заяви ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 від 08.04.2021 року про затвердження проекту землеустрою стосовно відведення ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5120280400:01:003:0017 площею 2,0000 гектара у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області.
Зобов'язати Ананьївську міську раду розглянути та прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 від 08.04.2021 року про затвердження проекту землеустрою стосовно відведення ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5120280400:01:003:0017 площею 2,0000 гектара у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Ананьївської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 700,00 грн
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва